Справа № 22ц-171 2008 р.                         Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М. Ю.

Категорія:  п.34                                                                           Доповідач: Петричка П.Ф.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року травня 12 дня  Колегія суддів Судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого:         Петричка П.Ф.

Суддів:                                                                  Цяцяка Р.П.,  Бакуса В.Я.

При секретарі:        Цюпці О.О.

З участю:                                                              позивачки ОСОБА_1.,  адвоката

ОСОБА_2.,  відповідача ОСОБА_3.,  адвоката ОСОБА_4.,  представника органу опіки і піклування Бзовецької О.О.

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Галицького районного суду м.  Львова від 6 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3,  третя особа - орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради,  про визначення місця проживання дитини,  -

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено,  визначено місце проживання ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за місцем проживання її матері - наАДРЕСА_1

Вважаючи,  що рішення суду підлягає скасуванню через недоведеність позивачкою вимог і неправильність застосування норм права,  в апеляційній скарзі відповідач вказав на невиконання позивачкою материнських обов'язків на які звернув увагу орган опіки і піклування після покинення нею дитини у шестимісячному віці. Мати не цікавилась дитиною більше трьох років,  а доглядом і вихованням займається лише він. Проведення судового засідання у його відсутності позбавило можливості надати докази на заперечення безпідставних вимог. Суд не врахував,  що позивачка була позбавлена права отримувати допомогу по догляду за дитиною,  оскільки таким не займалась.

Просив скасувати рішення суду,  справу передати на новий розгляд.

Заслухавши доповідача,  пояснення відповідача в підтримання скарги,  заперечення позивачки,  обґрунтування адвокатів сторін,  перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що її слід задоволити частково.

2

Стаття 51 Конституції України передбачає,  що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Розглядаючи спір,  ухвалюючи рішення і задовольняючи позовні вимоги,  суд виходив,  в основному,  із показів свідків та пояснень позивачки,  даних при заочному розгляді справи,  у відсутності відповідача та заслуховування його пояснень ситуації,  що склалася між сторонами стосовно місця проживання дитини та для об'єктивної оцінки доказів по спору.

Суб'єктивна оцінка ситуації свідками спростовується об'єктивними обставинами справи,  тому колегія суддів вважає,  що з висновками суду,  які не відповідають обставинам справи погодитись не можна.

Виходячи із положень Конституіції про права дитини,  із рівності прав матері та батька щодо дитини,  із найкращих інтересів дитини,  враховуючи конкретні обставини та виходячи за межі стереотипу пріоритету проживання дитини з матір"ю,  колегія, суддів вважає,  що рішення суду слід скасувати,  ухвалити нове та відмовити в задоволенні позову щодо зміни місця проживання дитини.

Беручи до уваги ставлення сторін до виконання батьківських обов'язків,  вік дитини,  всі інші обставини,  що мають істотне значення для вирішення спору,  аналізуючи кожен аспект відносин,  докази і доводи сторін,  колегія дійшла висновку,  що місцем проживання дитини слід визначити існуюче,  а саме наАДРЕСА_2  тобто помешкання ,  яке було обрано для проживання сторонами і в яке була привезена дитина після родильного будинку.

Колегія бере до уваги,  що більшу увагу до дитини,  турботу про неї,  виявляє батько. Не позбавлена материнських прав,  після поглиблення конфлікту з відповідачем із початком процесу розлучення ,  позивачка до дитини не навідувалась,  її доглядом,  вирощуванням,  вихованням не займалась.

Виходячи із принципу рівності батьків в питаннях виховання дитини,  колегія вважає важливим той факт,  що припиняючи подружні стосунки з відповідачем і залишаючи його помешкання позивачка не забирала дитини і не вбачає,  що стан здоров"я самої позивачки був оправданою підставою для залишення дитини,  а відтак лабільного ставлення до участі в догляді за дитиною. Позивачка не проявляла природної потреби контакту з народженою дитиною,  неоправдано очікуючи формального рішення суду щодо місця проживання дитини,  хоча від такого не залежить виконання материнського обов'язку.

Жодних доказів створення відповідачем для позивачки умов для унеможливлення її зустрічей з дитиною,  крім особистих неприязних відносин,  як підставу для розірвання шлюбу,  позивачка не надала.

Проживаючи в одному місті,  в будинках не надто віддалених один від другого позивачка не пошукувала способів зустрічей з дитиною. Маючи висновок опікунської ради Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 28.05.2004 року щодо зустрічей і можливості участі у вихованні дитини (копія висновку долучена до позовної заяви на а.с.  13),  позивачка належно і активно цієї можливості не використовувала. Дія цього висновку опікунської ради продовження рішенням цієї ради від 19.08.2005 р. (а.с. 74) і діє дотепер.

Подаючи позовну заяву,  підтримуючи позовні вимоги впродовж розгляду справи,  позивачка не аргументувала цих вимог про передання дитини для проживання разом з нею неналежними виконаннями батьківських обов'язків відповідачем,  які за обставинами перетворились і на материнські,  грубим поводженням з дитиною,  привиттям їй поганих звичок,  відсутністю нагляду за дитиною,  будь-яких аргументованих доводів,  неможливості залишення проживання дитини в помешканні батька.

Самий факт проживання дитини в батька,  навіть і після розірвання шлюбу,  не може бути критерієм і мірилом участі матері в догляді і вихованні дитини.

3

Твердячи про агресивне ставлення до неї колишнього чоловіка,  позивачка не зустрічалась з дитиною і не намагалась цього робити,  незважаючи на діючий висновок опікунської ради.

Не може бути визначальним аргументом у користь позивачки перебування відповідача на обліку в Львівському психоневрологічному диспансері з приводу психоневрологічного захворювання оскільки і сама позивачка перебувала на лікуванні з приводу такого. За висновком ЛКК стан психічного здоров"я ОСОБА_3. не потребує активного медичного психіатричного втручання,  його амбулаторна карта передана в архів. Склад характеру відповідача не змінює його батьківських прав та обов'язків.

Врахувавши стан здоров"я сторін,  колегія вважає особисті якості матері і батька в цьому розумінні рівними.

Не вважаючи єдино достатньою підставою для визначення місця проживання дитини кращі житлово-побутові умови життя відповідача,  колегія суддів бере до уваги,  що за наслідками обстеження умов проживання дитини комісією спеціалістів сектору з питань опіки і піклування Галицької районної адміністрації,  умови проживання малолітньої ОСОБА_5у квартирі за місцем проживання матері є задовільними,  а у квартирі батька -добрими.

За висновком органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації від 28.03.2008 р визнана можливість проживання дитини в квартирі АДРЕСА_2

Належне ставлення та увага батька до дитини підтверджена довідками лікувальних установ щодо перебування дитини разом з батьком на стаціонарному лікуванні у віці 1 рік 7 місяців,  а також на стаціонарно-курортному лікуванні. Саме відповідач займався питаннями патронування дитини за місцем проживання 3-ою міською комунальною лікарнею в 2005-2006 pp. і переводом на обслуговування в ПП „Віта ПУЕРТ" на вул.  П. Римлянина,  2 у м.  Львові.

Матеріалами справи підтверджено,  що відповідач привозив дитину для грудного годування до місця проживання матері,  домагався участі позивачки у вихованні дитини вже з 2004 року.

За наслідками обстежень стану здоров"я дитини різними спеціалістами-лікарями консультативної міської дитячої клінічної лікарні,  у т.ч. неврологом і педіатром,  жодних патологій і відхилень у її розвитку не виявлено. Не потребувала дитина лікування від педікульозу. Отже висновки лікувальних установ спростовують пояснення свідків щодо стану розвитку і здоров"я дитини.

Висновок колегії суддів у жодній мірі не впливає на материнські права та обов'язки в участі у вихованні і догляді за дитиною і не визначає для відповідача права створення ним перешкод для позивачки в зустрічах з дитиною,  налагодження стосунків з нею,  участі в догляді та виконанні всіх материнських обов'язків.

Взявши до уваги ставлення сторін до виконання батьківських обов'язків,  вищенаведені об'єктивні обставини,  колегія суддів вважає неможливим в таких обставинах змінювати місце проживання дитини,  що негативно вплинуло б на стан її здоров"я і розвитку.

На підставі  ст.  ст. 17, 19, 160, 161 СК України керуючись  ст.  ст. 303-305,  307,  309 ч.1 п.3,  313,  316 ЦПК України,  колегія суддів,  -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

4

Рішення Галицького районного суду м.  Львова від 6 грудня 2006 р. скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3,  третя особа - орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.