Справа № 2-а-835/09.                                          

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 серпня 2009року         Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

 головуючого судді     -       Літвінової О.Г.

   при секретарі           -       Гринчак Р.В.

з участю позивача         -       ОСОБА_1

представника відповідача -   Кузика В.Д.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці про поновлення пропущеного строку позовної давності та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як "Дитині війни" за період 2006-2008 роки,-

                                           в с т а н о в и в:

Позивач звернулася із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період з 2006-2008 року, посилаючись на те, що вона відповідно до статті 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни.  Згідно ст.6 даного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 1 статті 71 Закону  України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.

Пунктом 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09. 07. 2007 року та  від 22. 05. 2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими,  що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

На думку позивача,  відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за  2007-2008 роки.

Зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 6 Закону на 2006 рік було грубим порушенням положень Основного закону України. Тому  вважають, що відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2006 рік також.

З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення № 10 - рп / 2008 від 22. 05. 2008 року, зокрема,  в п. 5.4 якого було встановлено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх  нечинними мають використовуватися  окремі закони».

Позивач направила письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки та забезпечити її виплату, однак відповідач, як орган владних повноважень, відмовив позивачу у  гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» законному праві.                      

Вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, які встановлені  цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті  соціальної державної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня -380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1  січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з жовтня - 498 гривень.

В 2008 році згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» позивачам  була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі в сумі 579,3 грн.( 3 1 січня 2008 р. - 47,00 грн.; з 1 квітня 2008 р. - 48,10 грн.; з 1 липня 2008 р. - 48,20 грн.; з 1 жовтня 2008 р. - 49,80 грн.).

Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки становить: (4302 + 4809 + 5793) х 30/100 = 3891 гривню 90 коп.

Просила  поновити  строк  звернення  до суду з адміністративним позовом.   Визнати   відмову  управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  протиправною. Зобов'язати  управління Пенсійного  фонду України  в Шевченківському районі м. Чернівці   нарахувати  недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки, та стягнути з  Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки в сумі 3891 гривню 90 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  адміністративний позов підтримала та надала пояснення аналогічні позовній заяві, вважає, що відповідач порушив чинне законодавство та обмежує її  Конституційні права. Просила позов задоволити.

В судовому засіданні представник Шевченківського управління Пенсійного Фонду України м. Чернівці позовні вимоги не визнав та надав пояснення аналогічні заперечення на позов, також просив суд застосувати позовну давність. Просив суд в позові відмовити.  

   Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача всупереч вимогам ст. 71 КАС України не надав суду доказів підтвердження своїх доводів щодо правомірних дій працівників Шевченківського управління Пенсійного Фонду України м.Чернівці.

Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнаний дитиною війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення ( а.с.8).

Позивач звернулася до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату.    

Відповідачем на адресу позивача надіслано відповідь у якій міститься повідомлення про те, що з 01 січня 2008 року позивачу виплачується надбавка в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а також відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією відповіді, яка знаходяться в справі.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду в травні 2009 року з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки, забезпечити її виплату відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України – пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів, про поважність пропуску звернення до суду, внаслідок чого підстав, для поновлення строку немає, а також приймаючи до уваги те, що представник відповідача в своєму запереченні та в судовому засіданні наполягає на пропущенні строку звернення до суду позивача. Суд вважає, що в частині позовних вимог щодо здійснення нарахування належної позивачу, як дитині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки, січень-квітень 2008 року та забезпечення її виплати слід відмовити у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

Щодо здійснення нарахування належної позивачу, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за травень-грудень 2008 року, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст.9 КАС України, - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( у редакції, чинній на час виникнення права на отримання пенсії), в якій зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ( дію ст. 6  зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235-ІV, дію ст. 6 відновлено у зв’язку з вивченням пункту 17 статті 77 Закону України  від 20.12.2005 року №3235 –ІV згідно із Законом України від 19.01.2006 року №3367-ІV, дію ст. 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V, згідно з Законом України від 19.12.2006 року №  489-V, зупинено дію ст. 6 на 2007 рік, передбачено пунктом 12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), згідно Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.)

Відповідно до ст. 6 у редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищеної до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що вплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів ( зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008).

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Однак, як вбачається зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, втратили чинність 22 травня 2008 року , тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний Суд України в своєму рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначив, що зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні і духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та вираженні у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає, зменшення ознак, змістовних характеристик, можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того, в даному Рішенні  зазначено, що неприпустимо обмежувати конституційні права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно якою, Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У Рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних за ст. 22 Конституції України не допускається.

 Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява №63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

 Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня -380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1  січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з жовтня - 498 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці з січня 2008 року здійснювало нарахування 10% від мінімальної пенсії за віком позивачу, як дитині війни, що підтвердив в судовому засіданні позивач та представник відповідача, внаслідок чого в силу ст. 72 ч.3 КАС України, суд приймає до уваги дану обставину, як доказ.

В судовому засіданні при розгляді справи, здобуто докази, щодо твердження позивача в позовній заяві та в судовому засіданні, про те, що відповідач порушив права позивача, передбачені Конституцією України та Законом України «Про соціальних захист дітей війни», так як дійсно судом встановлено порушення прав позивача на соціальний захист, пенсії, що є основним джерелом існування позивача.

Оскільки функція з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний Фонд України в Шевченківському районі м. Чернівці, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд не вбачає.  

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтують на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, враховуючи те, що судом встановлено, що зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, втратили чинність 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Внаслідок чого дії Шевченківського Управління ПФУ м.Чернівці з 22 травня 2008 року не ґрунтуються на законі та суперечать вимогам Конституції України  та порушують право позивача на пенсійне забезпечення, суд вважає, що необхідно відновити порушені права та інтереси шляхом часткового задоволення позовних вимог, а саме необхідно визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків неправомірною, а також зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  підвищення до пенсії за віком у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком визначеної  ст. 28 ч.1 Закону України « Про загальнообов’язкове» державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік", Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік",   ст.ст. 6, 7, 17, 18, 19, 104,  99, 102, 159-160 КАС України

                                 П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року ОСОБА_1 - державну соціальну допомоги "Діти війни" у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 ч.1 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити    

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до вимог статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського  апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці або в порядку ст. 186 КАС України.  

СУДДЯ                                       О.Г. Літвінова