ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/7084/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

ДоДержавної іпотечної установи

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ"; 3. Холдингова компанія "Автокраз" у формі Відкритого акціонерного товариства; 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"

Провизнання договорів недійсними

Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаМостепанок В.І. (за довіреністю)

від відповідачаДяченко В.С. (за довіреністю)

від третьої особи 1Костюков Д.І. (за довіреністю)

від третьої особи 2Грицик Д.С. (за довіреністю)

Від третьої особи 3не з'явився

Від третьої особи 4Дмуховський І.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д- 2/2015 від 04.02.2015 та договору відступлення права вимоги ( з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, укладених між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7084/16 та призначено розгляд справи на 24.05.2016, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, Фонд гаранутвання вкладів фізичних осіб.

За наслідками судового засідання 24.05.2016 судом ухвалено розгляд справи № 910/7084/16 проводити у закритому засіданні та відкладено розгляд справи на 14.06.2016.

В судовому засідання 14.06.2016 оголошено перерву судом до 16.06.2016.

Ухвалою від 16.06.2016 судом залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ", Холдингову компанію "Автокраз" у формі Відкритого акціонерного товариства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест", та відкладено розгляд справи на 12.07.2016.

12.07.2016 судом продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд на 26.07.2016.

26.07.2016 в судове засідання з'явилися представники обох сторін спору та третіх осіб 1, 2 та 4.

В ході судового засідання представник позивача надав суду клопотання про долучення доказів, обґрунтував підстави позовних вимог, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представники третіх осіб 1, 2, 4 підтримали правову позицію позивача у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та Державною іпотечною установою (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку № 26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 (далі - Рахунок) та отримує плату за обслуговування Рахунку згідно з Тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору банківського рахунку передбачено, що Банк зобов'язується приймати і зараховувати на Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за Рахунком у межах законодавств України.

04.02.2015 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договором банківського рахунку між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Заставодавець) та Державною іпотечною установою (Заставодержатель) укладено Договір застави майнових прав № Д-2/2015 (далі - Договір застави).

Пунктом 1.1 Договору застави передбачено, що Заставодавець надає в заставу Заставодержателю майнові права Заставодавця за Договорами: від 30.11.2010 № ВКЛ-2005191, укладеному із ТОВ "АТЛ"; від 14.02.2008 № 07/08, укладеному із ПАТ "Автокраз"; від 20.08.2008 № 837 К-Н, укладеному із ТОВ "Ніко Інвест", детальна інформація щодо яких та структура забезпечення наведена у Додатку №1 до цього Договору (далі - Майнові права).

Згідно з п. 1.2 Договору застави вартість майнових прав на дату укладання цього Договору складає 1 228 694 333,35 грн.

Пунктом 1.3 Договору застави сторонами погоджено, що майнові права за цим Договором є засобом забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого Заставодавець зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Заставодержателю, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України, а також сплатити відсотки за користування ними у розмірі 15,3% річних.

Згідно з Договором банківського рахунку, відповідно до виписки Заставодавця по особовим рахункам Заставодержателя залишок коштів на підписання цього Договору становить 3 448 390 865,43 грн.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору застави встановлено, що у разі невиконання Заставодавцем зобов'язань перед Заставодержателем за Договором банківського рахунку або в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення), Заставодержатель набуває прав вимоги за договорами , наведеними у Додатку № 1 до цього Договору, переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України "Про заставу" та (або) Цивільного кодексу України та (або) цього Договору та (або) Договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).

Пунктом 4.1 Договору застави визначено, що одночасно з цим Договором укладається Договір відступлення прав вимоги з відкладальними умовами.

04.02.2015 між Державною іпотечною установою (Новий кредитор або Заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Первісний кредитор або Заставодавець) укладено Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 (далі - Договір відступлення), відповідно до п. 1.1 якого сторони уклали цей Договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Первісного кредитора за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013.

Згідно п. 1.2 Договору відступлення Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього Договору (далі - Права вимоги).

Відповідно до п. 1.3 Договору відступлення вартість прав вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до Договору станом на дату укладання цього Договору, та складає 1 228 694 333,35 грн. Вартість прав вимоги, зазначена у цьому пункті Договору, повинна бути підтверджена довідкою первісного кредитора.

Пунктом 2.1 Договору відступлення передбачено, що пункт 1.2 цього Договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених пунктом 2.1.1 цього Договору, та однієї з обставин, визначеної п. 2.1.2 цього Договору або п. 2.1.3 цього Договору або 2.1.4 цього Договору або в день прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних, зокрема:

- невиконання Первісним кредитором зобов'язань за Договором банківського рахунку (п. 2.1.1);

- розміщенням Новим кредитором у газеті "Урядовий кур'єр" повідомлення про відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги (п. 2.1.2);

- отримання Первісним кредитором від Нового кредитора повідомлення про відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з розпискою в одержанні (п. 2.1.3);

- отримання Первісним кредитором від Нового кредитора повідомлення по відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги, що підтверджується відміткою про одержання Первісного кредитора на копії повідомлення зазначеного у цьому пункті Договору (п. 2.1.4).

Загальновідомою є обставина, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. № 67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк", в Банку була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

В ході здійснення комісією перевірки Договору застави та Договору відступлення (далі разом - Договори забезпечення), укладених між Банком та Установою, було прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.09.2015 № 54, про те, що вказані договори є нікчемними на підставі п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приписи ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в чинній редакції названого закону) містять перелік підстав, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомленням № 8951 від 24.09.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. було повідомлено Державну іпотечну установу (відповідача) про нікчемність правочинів (в тому числі оспорюваних у даній справі) згідно з п.п. 1, 5, 7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Частина 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідач в порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" звернувся до ПАТ "Дельта Банк" з кредиторською вимогою від 28.10.2015 №7804/15/2, яку Банк отримав 28.10.2015 за вх. № 32400, відповідно до якої просив визнати його кредитором Банку у сумі 3 494 213 767,20 грн.

Відповідно до Витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", затвердженого Протоколом № 005/16 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 та з урахуванням змін № 1, затверджених Рішенням № 291 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016, вимоги відповідача акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсними укладених між сторонами Договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, які, на його думку, є нікчемними на підставі п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

- Банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових дій (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- Банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- Банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платі чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 ЦК України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013).

В позовній заяві позивач вказує, по-перше, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" шляхом укладення Договору застави та Договору відступлення порушило приписи постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 № 692/БТ, оскільки здійснило кредитну операцію та без згоди куратора Банку передало в забезпечення третій особі активи банку.

Проте, проаналізувавши норми Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема, ст.ст. 47, 49, на предмет визначення поняття та видів кредитних операцій, суд вважає, що висновок позивача про те, що укладення Договору застави та Договору відступлення можна вважати кредитними операціями, є його власним тлумаченням норм законодавства, що не відповідає їх дійсному змісту.

Стверджуючи про укладення спірних договорів без погодження з куратором Банку, позивач не вказує, яким саме чином таке погодження має відбуватися, а також не посилається на норми законодавства чи актів індивідуальної дії, які встановлюють порядок такого погодження, тому немає правових підстав вважати, що для укладення спірних договорів Банком погодження з куратором здійснено не було.

Більше того, невідповідність укладеного договору вимогам постанови Національного банку України не визначено як підставу нікчемності відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, позивачем не доведено визначену п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підставу нікчемності правочину як те, що банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

По-друге, позивач вказує, що уклавши Договір застави та Договір відступлення права вимоги Банк фактично відмовився від власних активів, майнових вимог (майнові права до позичальників Банку за кредитними договорами та договорами забезпечення) на користь відповідача, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності правочинів.

Натомість, позивач не враховує, що Договір застави було укладено на забезпечення виконання зобов'язань Банку перед заставодержателем за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013, згідно з яким по рахункам заставодержателя залишок коштів на дату підписання договору становив 3 448 390 865,43 грн., а вартість майнових прав визначена у розмірі 1 228 694 335,35 грн (п. 1.2).

А Договір відступлення права укладений сторонами саме з метою реалізації порядку звернення на майнові права відповідно до Договору застави майнових прав, у якому встановлені умови відступлення права вимоги, права та обов'язки сторін, а також не є договором про безоплатне відчуження майнових прав.

Твердження позивача про те, що він мав отримати натомість якісь матеріальні блага, цінності від укладення договору, суперечать змісту правової природи застави як способу забезпечення виконання зобов'язань. При цьому, Банк не враховує, що станом на момент укладення спірних договорів на рахунку відповідача обліковувалась значна сума грошових коштів, за операції з якою та її збереженість відповідальний саме Банк.

Відтак, зміст спірних договорів та підстави їх укладення між сторонами спростовують твердження відповідача про те, що він відмовився від власних майнових вимог.

По-третє, на думку позивача, вчинені з відповідачем правочини ставлять інших кредиторів з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Договору застави та Договору відступлення, прямо передбачають передачу Державній іпотечнй установі як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами) у разі, зокрема, визнання Банка неплатоспроможним, що свідчить про надання переваг перед іншими кредиторами, прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку, що згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності правочинів.

Проте, вказані доводи позивача обмежуються лише поясненнями, а не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки позивачем не надано доказів того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти аналогічні спірним договори і саме відповідачу було надано перевагу в їх укладенні, а також не доведено, яким чином укладення спірних договорів ставить у невигідне становище інших кредиторів позивача.

Що стосується доводів позивача з приводу неправомірності дій відповідача, що спрямовані фактично на подвійне стягнення кошів з неплатоспроможного Банку, та укладення спірних договорів відповідачем всупереч умовам його установчих документів (статуту), то вони жодним чином не обґрунтовують підстави, з якими цивільне та господарське законодавство та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує можливість визнання нікчемного правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності Договору застави та Договору відступлення у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, оскільки при укладенні спірних договорів було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України та жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за цими договорами не встановлена, а також враховуючи неподання позивачем, незважаючи на численність письмових та усних пояснень, належних та достатніх доказів в аспекті ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.08.2016

Суддя О.М. Ярмак