УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/502/15-ц Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.

Категорія 52 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області, про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що після розірвання з нею шлюбу ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки відносно дочки ОСОБА_3, самоусунувся від будь-якого спілкування з дитиною, її виховання та утримання, веде антисоціальний спосіб життя, неврівноважений та схильний до агресії. Також зазначила, що дочка не сприймає відповідача як батька, не має до нього родинних почуттів, оскільки відповідач не визнає її як свою дочку, постійно ображає та принижує, звертається до неї у формі ненормативної лексики. Відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, яка за період з 05 травня 2014 року по квітень 2015 року складає 12000 гривень.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначила, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним батьківських обов'язків, у зв'язку з чим, на її думку, суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Вважає, що судом було безпідставно відхилено її клопотання про дослідження відеозапису телепрограми, на якому зафіксовано, що відповідач не визнавав батьківство відносно дочки. Вказала на непослідовність та необґрунтованість позиції органу опіки та піклування.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 164 СК України однією із підстав для позбавлення батьківських прав батьків є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п.18 Постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по 06 серпня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі і є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6). Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом не проживають. Діти проживають разом з матір'ю. Питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не ставиться.

Згідно матеріалів справи відповідач офіційно працює, спиртних напоїв не вживає, веде здоровий спосіб життя, проживає в с. Соловіївка Брусилівського району Житомирської області, де орендує житло, скарг на його поведінку від жителів села не надходило ( а.с. 60-63).

Із заробітної плати ОСОБА_2 з червня 2015 утримуються аліменти (а.с. 57-58,91).

Висновком органу опіки та піклування Брусилівської районної державної адміністрації від 17.09.2015 року № 02-29/2791 визнано за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки з урахуванням того, що відповідач систематично виконував обов'язки щодо виховання дитини, турбувався про задоволення її потреб, забезпечував всім необхідним для існування та розвитку, бажає бачити дочку, спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні ( а.с.25-26). Таке бажання відповідач висловив під час розгляду справи та заперечував щодо позбавлення його батьківських прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.

Зазначений висновок суду є правильним, оскільки відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, узгоджується з дослідженими судом доказами, які не містять винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дочки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.

Доводи ОСОБА_1 про непослідовність та необґрунтованість позиції органу опіки і піклування на правильність висновку суду щодо відсутності підстав для позбавлення батьківських прав відповідача не впливають і є безпідставними. Так, матеріали справи не містять взаємовиключних висновків цього органу щодо вирішення спору. Лист служби у справах дітей від 09.04.15 №4 (а.с.8) та рішення комісії із захисту прав дитини Брусилівської районної державної адміністрації №4 від 19.08.2014 (а.с. 53) фактично містять роз'яснення порядку та рекомендації можливого позбавлення батьківських прав відповідача.

Разом з тим, матеріали справи містять докази, надані позивачем, щодо неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків, яким суд не дав належної оцінки.

Зокрема, відповідно до довідки-рахунку останній має заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей, яка станом на 31.03.2016 року складає 15809,49 грн. (а.с. 52). Обставини щодо образ з боку батька відносно дочки, не визнавання її своєю дитиною, загроз фізичним насиллям були предметом розгляду засідання комісії з питань захисту прав дитини Брусилівської районної державної адміністрації від 19.08.2014 року, згідно рішення якої ОСОБА_1 рекомендовано порушити питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 53,83). Допитана у судовому засіданні в якості свідка неповнолітня ОСОБА_3 підтвердила негативне ставлення батька по відношенню до неї. Зазначені вище факти підтверджені відеозаписом телепрограми «Стосується кожного», учасниками якої були сторони по справи та їх неповнолітня дочка, який долучений до матеріалів справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначених доказів, які свідчать про неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків, та, враховуючи бажання батька спілкуватися з дочкою, піклуватися про її розвиток, приймати участь у її утриманні, колегія суддів вважає за необхідне попередити останнього про необхідність змінити ставлення до виховання дочки і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків, що відповідає положенню п. 18 Постанови.

За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2016 року змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацами другим та третім наступного змісту:

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покласти на орган опіки і піклування Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: