Справа № 2а - 1867/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 серпня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
при секретарі Бондарук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
встановив:
п озивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, в якій просить здійснити нарахування та виплату їй пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 1 січня 2006р. по 31 грудня 2008р., що згідно проведеного нею розрахунку за вказаний період складає 5016 грн. 59 коп. з урахуванням компенсації за невчасно виплачені кошти, а також поновити їй пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” їй повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивача підтримала позовні вимоги. Просила суд поновити строк звернення до суду та зобов”язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. в розмірі 5016 грн. 59 коп.. Пояснила, що в травні 2008р. із засобів масової інформації позивач дізналася про порушення свого права.
Представник відповідача в судове засідання не з”явилася, просить розглянути справу за відсутності їхнього представника, надавши суду письмові заперечення. Зазначила, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, отримує пенсію за станом здоров»я та має статус “дитини війни” відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набув чинності з 01 січня 2006р. Статтею 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006р.” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006р.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р.” було зупинено на 2007р. дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007р.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р. положення п. 12 статті 71 “Про Державний бюджет України на 2007р.” були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня ухвалення цього рішення. Тому з 1.01.2006р. по 9.07.2007р. положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не були чинними, відповідно відсутні правові підстави для їх застосування в зазначений період.
У зв”язку з прийняттям закону України “Про Державний бюджет України на 2008р.” з 1.01.2008р. набула чинності нова редакція статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007р., відповідно до якої передбачено інший порядок розрахунку підвищення до пенсії для дітей війни, а саме: у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно пункту 20 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії підвищуються на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому відповідно з 01.01.2008р. надбавка до пенсії позивача, як дитини війни, становить 47 грн.; з 1.04.2008р. - 48 грн. 10 коп.; з 1.07.2008р. - 48 грн. 20 коп.
Вимоги щодо стягнення компенсації за 2006-2008р.р. в сумі 1124 грн. 69 коп. також необгрунтовані та не містять посилання на будь-які норми законодавства.
Оскільки Закон України “Про соціальний захист дітей війни” було опубліковано в офіційних виданнях “Голос України” від 28.12.2004р. та “Урядовий кур”єр” від 22.12.2004р., то відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна зі сторін ( а. с. № № 12-15).
Зважаючи на викладене, врахувавши думку позивача, суд ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії має розраховуватися з розміру мінімальної пенсії, який відповідає розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р” зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Конституційний Суд України в рішенні від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007р. (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України. а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України.
Оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений в Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов"язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.
Пункт 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р”, яким зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Законом України «Про державний бюджет» на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI у Законі України «Про соціальний захист дітей війни» текст статті 6 викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 11 пункту 3 розділу 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмету та змісту цього Закону) від 22 травня 2008 р. №10-рп\2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу 111 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 152 Конституції Україн6и врегульоване процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, тому право позивача на нарахування за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року відновилося з дня прийняття рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, відповідно до якого положення п. 12 ст. 71 « Про державний бюджет України на 2007 року », були визнані такими, що не відповідають Конституції України , та від 22.05.2008 року, відповідно до якого, визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Однак, з урахуванням строків позовної давності для звернення до суду за захистом прав, позивач має право на підвищення з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при вирішенні даного позову слід застосувати норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Закон України “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи, що позивач, як дитина війни, має право відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому слід визнати відмову відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 . державної соціальної допомоги з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року протиправною та зобов»язати його здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 . надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р..
Суд не приймає до уваги розрахунок невиплаченої соціальної допомоги в сумі 5016,59 грн, оскільки суд не має можливості вирішити таку позовну вимогу, так як це стане підміною функцій відповідача, що є неприпустимим відповідно до вимог чинного законодавства.
Що ж стосується позовних вимог з 01.01.2006р. по 31.12.2008 року суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, який за правилами ст. 99 КАС України встановлений в один рік.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Оскільки позивачем не надано підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, тому в задоволенні позову в даній частині слід відмовити.
На підставі викладеного, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст. ст. 9, 69-71, 99-103, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Голосіївському районі м. Києва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва в наступному порядку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Голосіївського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: