донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.08.2016           справа №908/997/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за довіреністю №14-94 від 18.04.2014 р. ОСОБА_6 – представник за довіреністю №222/20-19 від 11.07.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

на ухвалу господарського суду Запорізької області

від21.06.2016 р.(про розстрочку виконання рішення)

у справі№ 908/997/15-г (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовомПублічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

доКонцерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя

простягнення 18 441 011 грн. 07 коп.

           ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016р., позов в частині стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 891 978,86 грн. В решті позовних вимог відмовлено

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. заяву Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя про розстрочку виконання судового рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 р. у справі № 908/997/15-г в частині стягнення інфляційних втрат 14 306 357, 52 грн. та 3 % річних 3 891 978 , 86 грн. на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 р. по 01.01.2021 р. задоволено у повному обсязі.(т.5, а.с 47-50)

Не погодившись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №14/2-1218В від 04.07.16 р. на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. у справі №908/997/15-г та з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

За змістом апеляційної скарги, позивач просить скасувати вищевказану ухвалу суду у зв’язку з тим, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, при розгляді заяви не повністю досліджені та з’ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки наведені відповідачем обставини, за твердженням позивача, не мають ознак винятковості, а носять загальний характер, а тому не можуть бути підставами для відстрочення виконання судового рішення. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом не враховано, що обставини, на які посилається відповідач, не є виключними у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 14.07.2016 р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., суддів - Стойка О.В., Бойченко К.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. було відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу у справі №908/997/15-г до провадження. Справу призначено до розгляду на 01.08.2016 о 14:30.

26.07.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. у справі №908/997/15-г залишити без змін.

ОСОБА_7о. керівника апарату суду №873 від 28.07.2016 р., у зв’язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_8, через перебування у відпустці на дату слухання справи 01.08.2016 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/997/15-г.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 28.07.2016 р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., суддів - Стойка О.В., Попков Д.О.

01.08.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, яке містить документи, які сторона просить долучити до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що документи, які містяться в клопотанні подані на підтвердження реального виконання відповідачем наданої судом розстрочки виконання рішення суду. А саме, докази сплати в липні 2016 р. розстроченого за ухвалою суду від 21.06.2016 р. місячного платежу за липень 2016 р.(т.5, а.с 120-199). Судова колегія розглянула клопотання та задовольнила його.

У судовому засіданні скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви відповідача про надання розстрочення виконання рішення господарського суду.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розстрочку виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги обмеження процесуального строку, встановленого для розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду та враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 66 260 938,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 537 821,59 грн. та 3% річних у розмірі 2 423 516,51 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. вказане рішення частково скасовано, абзаци другий та третій резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі № 908/997/15-г викладено в наступній редакції: "Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 66 260 938 грн. 23 коп. основного боргу, 14 198 402 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 3 836 166 грн. 92 коп. 3 % річних та 72 729 грн. 30 коп. судового збору. В частині стягнення 3 % річних в сумі 67 022 грн. 56 коп. - відмовити." В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. у справі №908/997/15-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. та передано справу на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Запорізької області. В решті позовних вимог (в частині стягнення 66 260 938,23 грн. основного боргу) рішення та постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016р., позов в частині стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 891 978,86 грн. В решті позовних вимог відмовлено.(т.2, а.с. 89-93)

Ухвалою суду від 24.12.2015р. заяву Концерну "Міські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу на 3 (три) місяці, починаючи з січня 2016 року по березень 2016 року включно.

Ухвалою від 11.04.2016 р. у справі № 908/997/15-г задоволено у повному обсязі заяву Концерну «Міські теплові мережі» № 1631/20 від 18.03.2016 р. про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. в частині стягнення суми основного боргу.

Суд ухвалив розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу на 36 ( тридцять шість) місяців починаючи з 01.04.2016 р. по 31.03.2019 р. включно, щомісячно за відповідним графіком.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016р. у справі № 908/997/15-г постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 р. у справі № 908/997/15-г залишена без змін , а касаційна скарга Концерну «Міські теплові мережі» - без задоволення.

30.05.2016 р. на адресу господарського суду Запорізької області від Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя надійшла письмова заява в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про розстрочку виконання судового рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення інфляційних витрат 14 537 821,59 грн. та 3 % річних - 3 903 189, 48 грн. на 56 ( п’ятдесят шість) місяців починаючи з 01.05.2016 р. по 01.01.2021 року включно, щомісячно за графіком погашення заборгованості (т.3, а.с. 66-78).

17.06.2016 р. відповідач, Концерн «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про виправлення технічної описки в частині суми заборгованості що підлягає реструктуризації, в зв’язку з чим Концерн «Міські теплові мережі» уточнює вимоги заяви про надання розстрочки виконання судового рішення та просить суд розстрочити виконання судового рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення інфляційних втрат 14 306 357 , 52 грн. та 3 % річних в сумі 3 891 978,86 грн. на 55 місяців , починаючи з 01.06.2016 р. по 01.01.2021 рік включно , за графіком наведеним у заяві.(т. 4, а.с. 126-128)

В обґрунтування наданої заяви відповідач посилається на те, що основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну Міські теплові мережі. Відповідач обґрунтовує свої вимоги тим, , що він є єдиним підприємством, розташованим на території м. Запоріжжя, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста, внаслідок чого Концерн «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя зобов’язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Проте, припинити надання на їх об’єкти теплової енергії, відповідач не може. Разом з тим, Концерном «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості із споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 10.09.2014 № 444) передбачено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі» зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 217, грошові кошти, що надійшли від споживачів відповідача перераховуються в першу чергу за спожитий природний на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ „НАК „Нафтогаз України , що становить майже 100 % і в розпорядження відповідача не потрапляють. З 01.01.2016 року норматив відрахування коштів за постановою КМУ № 217 від 18.06.2014р. на рахунки ПАТ "НАК" Нафтогаз України" складає 95% відсотків, на рахунки газорозподільної організації ПАТ "Запоріжгаз" 5,00%, на рахунки Концерну "МТМ" - 0,00%. Одночасно, заявник надає пояснення, що ситуація ускладнена обов’язковістю проведення розрахунків за електроенергію та водопостачання, що необхідні для вироблення теплової енергії. Також, заявник посилається на те, що для своєчасних розрахунків грошових коштів, після розподілу відповідно до вказаної постанови не вистачає, оскільки, всі грошові кошти від споживачів теплової енергії надходять на рахунок НАК " Нафтогаз України".

При винесені оскаржуваної ухвали, господарським судом першої інстанції було враховано матеріальні інтереси та фінансовий стан обох сторін.

Зокрема, позивач в обґрунтування своїх заперечень надавав до суду першої інстанції дані Звіту про фінансові результати ( Звіт про сукупний дохід) за 2015 р. та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2015 р.

На підтвердження скрутного фінансового становища підприємства, відповідачем надано суду першої інстанції відповідні фінансові та бухгалтерські документи, зокрема: баланс (звіт про фінансовий стан відповідача на 31.12.2015р.); звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2015 р.), довідку про наявність кредиторської заборгованості станом на 23.05.2016р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з балансу підприємства відповідача, станом на 31.12.2015р. кредиторська заборгованість відповідача становить 930 174,00 грн., в той же час дебіторська заборгованість складає 683 016,00 грн.(т.3, а.с. 85)

Збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2015р. становлять 125 019,00 грн.(т.3, а.с. 86). Відповідно до інформаційної довідки №2849/13 від 24.05.2016р., станом на 23.05.2016р. заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті ресурси складає: за природний газ 633 325, 8 грн., за електричну енергію 24 617, 4 грн., за водоспоживання 15 149, 0 грн.(т.3, а.с. 81), у зв’язку з чим, за твердженням відповідача, у останнього відсутня можливість сплатити відразу всю суму заборгованості. З іншого боку, відповідач посилається на те, що якщо буде припинено постачання хоч одного ресурсу у зв’язку із заборгованістю, виробництво теплової енергії буде неможливим. Зазначене, в свою чергу, призведе до зриву опалювального сезону, тобто припинення надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання в м. Запоріжжя.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та вирішуючи питання щодо надання розстрочки виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі, у зв'язку з чим наявні всі підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У розумінні наведеної норми, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

В свою чергу, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним у кожному конкретному випадку.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Дослідивши наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що останні фактично свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача та підтверджують наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду по даній справі та погоджується з висновком господарського суду, що вказані вище обставини утворились внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, зважаючи на специфіку діяльності підприємства та, як наслідок, невчасну сплату споживачами наданих послуг.

Разом з цим, суд при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави, оскільки наявність інфляційних процесів в економіці країни може мати негативний вплив як на фінансовий стан боржника, так і стягувача та не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Матеріали справи свідчать, що при розгляді наданої заяви, судом першої інстанції враховано об’єктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг. Враховано судом і матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, тощо.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на розстрочення виконання рішення суду, як і визначення періоду, на який можливо розстрочити виконання рішення суду, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на визначений судом першої інстанції строк, а саме: 55 (п’ятдесят п’ять ) місяців починаючи з 01.06.2016 року по 01.01.2021 року включно.

Крім того, позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що невиконання основного зобов’язання позивачем триває майже 3,5 роки. Залишок боргу становить 58 691 540,31 грн.(т.5, а.с. 58).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості з основного боргу за спірним рішенням на суму 5 782 497, 92 грн., що в свою чергу, свідчить про те, що відповідачем здійснюються заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі 908/997/15-г в частині погашення суми основного боргу (т.4, а.с. 139 – 150, т. 5, а.с. 1 - 5).

Крім того, Концерном «МТМ» разом з відзивом на апеляційну скаргу надано докази сплати в червні 2016 р. розстроченого за ухвалою суду від 21.06.2016 р. місячного платежу за червень 2016 р. Також окремим клопотанням під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем було надано докази сплати в липні 2016 р. розстроченого за ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. місячного платежу за липень 2016 р.(т.5, а.с.120-198)

Відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання судового рішення, а звертається з проханням розстрочити його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань.

Постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016р. на НАК Нафтогаз України покладено обов’язок щодо надання останнім та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК Нафтогаз України), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК Нафтогаз України, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги, тощо).

Тобто, зазначеною постановою фактично встановлено обов’язок позивача щодо надання розстрочення (реструктуризації) заборгованості за природний газ за всіма договорами на постачання, купівлю продаж, про закупівлю, про відступлення права вимоги тощо, перед позивачем на строк до 01.01.2021р., у зв’язку з чим оскаржувана ухвала про надання відстрочки відповідачу у строк до 01.01.2021 р. відповідає зазначеним приписам вказаної постанови.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. у справі №908/997/15-г є обґрунтованою та законною, тому залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу за без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 101, 102, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. по справі №908/997/15-г залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2016р. у справі №908/997/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим

1 позивачу

1 відповідачу

1 у справу

1 ДАГС

1 ГСЗО