суддя-доповідач 1 інстанції – Мірошніченко Л.Є.
суддя - доповідач - Бадахова Т.П.
ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2009 року справа № 2-а-1812/09/0544
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Бадахової Т.П.
суддів : Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.
засідання
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2
від відповідачів
при секретарі судового
Чуріковій Я.О.
не з’явився
не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в місті Слов’янську Донецької області
на постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області
від 16 червня 2009 року
по справі № 2-а-1812/09/0544 (суддя Мірошніченко Л.Є.)
за позовом ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в місті Слов’янську Донецької області
про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Слов’янську Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року.
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2009 року (арк. справи 25-27) позов задоволений частково, внаслідок чого визнана противоправною бездіяльність по не нарахуванню та не невиплаті державної соціальної допомоги як дитині війни, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 05 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 28) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний розмір пенсії за віком для розрахунку доплат та просив розглянути справу без участі його представника.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, 1944 року народження, відноситься до категорії «діти війни». (арк.спр18).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникає з моменту проголошення цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, позивач не наполягав про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволені його позовних вимог.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог . Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Беручи до уваги позовні вимоги позивача, а саме: зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 09 липня 2007 року, колегія суддів не погоджує вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни в 2008 році, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що обумовлює її скасування.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Слов’янську Донецької області – задовольнити .
Постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2009 року – скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Слов’янську Донецької області визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни – відмовити у повному обсязі.
Рішення у повному обсязі складено і підписано у нарадчій кімнаті та проголошено 12 серпня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.
Головуючий: Т.П.Бадахова
Судді: Р.Ф.Ханова
М.І.Старосуд