ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" липня 2006 р. | Справа № 9/125-64А. |
За позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк
До Державного підприємства „Волиньторф”, с. Прилісне Маневицького району
Про стягнення 113 979,93 грн. штрафних санкцій
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі ПриходайТ.О.
Представники:
Від позивача: Ліщук А.В. - представник, довіреність №06.10/6 від 07.02.2006 р.;
Від відповідача: Ковбасюк С.А. –в.о. директора;
Балай О.В. – юрисконсульт, довіреність №1145 від 24.07.2006 р.
Права та обов’язки сторонам роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
Суть спору: Позивач-Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з Державного підприємства „Волиньторф” 113 979,93 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 12 інвалідів у 2005 році, в тому числі: 9 інвалідів підприємством „Волиньторф” - сума штрафних санкцій 86 577,48 грн. та 3 інваліда філією Маневицький торфзавод –сума штрафних санкцій 27 402,45 грн. Свої вимоги обгрунтувало тим, що ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Норматив для працевлаштування відповідачем в 2005 році інвалідів становив на ДП „Волиньторф” - 12 осіб, на Маневицькому торфзаводі –5 осіб . Згідно розділу 2 Звіту за 2005 р. на головному підприємстві було фактично працевлаштовано 3 інваліда, на Маневицькому торфзаводі –2 особи. ДП „Волиньторф” не виконано нормативу по працевлаштуванню 9 інвалідів, розмір штрафних санкцій складає 86 577,48 грн., Маневицьким торфзаводом не виконано нормативу по працевлаштуванню 3 інвалідів, розмір штрафних санкцій складає 27 402,45 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями) установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідачем не було представлено доказів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачено п.п.3,5,14 Положення „Про робоче місце інваліда”.
Відповідач у поясненні по суті заявленого позову №1098 від 04.07.2006 р. та судовому засіданні позові вимоги визнав в частині стягнення штрафних санкцій з філії підприємства - Маневицького торфзаводу за 3 неправлаштованих інвалідів в розмірі 27 402,45 грн. В решті позову заперечував, мотивуючи тим, що до 22.06.2005 р. на підприємстві діяв пільговий норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, згідно ст.21 Закон України „Про електроенергетику” №759/97-ВР від 16.10.1997 р., де передбачено для підприємств електроенергетики створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві. Чисельність працівників, зайнятих у непромисловому виробництві у 2005 р. на підприємстві становила 6 осіб, а середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів становить 3 особи, отже пільговий норматив для працевлаштування інвалідів підприємство виконало. На ІІ півріччя 2005 р. на підприємстві було створено 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що було проінформовано Маневицький районний центр зайнятості, управління праці та соціального захисту населення Маневицької РДА і Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів рекомендованими листами з повідомленнями про вручення №561 від 16.08.2005 р. та №1049 від 08.12.2005 р. Однак, зазначеними установами інваліди на працевлаштування не направлялися.
Із досліджених матеріалів справи, господарський суд,
в с т а н о в и в:
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту підприємства „Волиньторф” про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 289 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 12 інвалідів, а фактично у звітному періоді на підприємстві було працевлаштовано 3-х інвалідів (а.с.5), згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. філії підприємства „Волиньторф” Маневицького торфзаводу, середньооблікова чисельність працівників на заводі у звітному періоді складала 123 чоловіка, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 5 інвалідів, а фактично у звітному періоді на підприємстві було працевлаштовано 2 інваліда (а.с.6),
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Водночас, відповідно до Закону України „Про електроенергетику” №759/97-ВР від 16.10.1997 р. (далі –Закон України №759/97-ВР) підприємствами електроенергетики є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої приналежності та форм власності, які займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому постачанні.
Відповідно до ч.8 ст.21 Закону України №759/97-ВР для підприємств електроенергетики передбачено створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві.
Як вбачається з відзиву на позов, чисельність працівників, зайнятих у непромисловому виробництві до внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” ( Закон України №2602-ІV від 30.05.2005 р., набрав чинності з 22.06.2005 р.) становила 6 чоловік, кількість працюючих інвалідів – 3 особи, тому ДП „Волиньторф” виконало норматив по працевлаштуванню інвалідів у І півріччі 2005 р.
Дані обставини встановлені рішеннями господарського суду від 12.09.2005 р. №6/113-64, яким у позові Фонду до ДП „Волиньторф” про стягнення 35 355,92 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів за 2002 р. відмовлено та №8/115-64 від 22.09.2005 р. яким відмовлено в стягненні з ДП „Волиньторф” 41 266,16 грн. штрафних санкцій за неправлаштування інвалідів в 2003 р. Дані рішення суду набрали законної сили. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 31.05.2005 р. №2602-ІV, який набрав законної сили 22.06.2005 р. внесено зміни до ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно яких норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, відмінений пільговий норматив працевлаштування інвалідів для підприємств електроенергетики.
Водночас, відповідачем крім працевлаштованих 3-х інвалідів, створено ще 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що стверджується штатним розкладом, який введений в дію 16.08.2005 р. (а.с.11-14), про що повідомлено Маневицький районний центр зайнятості, управління праці та соціального захисту населення Маневицької РДА і Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів рекомендованими листами з повідомленнями про вручення №561 від 16.08.2005 р. та №1049 від 08.12.2005 р. (а.с.15,17-21).
Крім того, у поданому Маневицькому районному центру зайнятості звіті про наявність робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 16.08.2005 р. форми №3-ПН ДП „Волиньторф” зазначило потребу в працівниках –інвалідах (а.с.32).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем виконані вимоги, передбачені Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів щодо створення робочих місць для інвалідів та належного повідомлення про їх створення, а державними органами, передбаченими ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не направлено інвалідів для працевлаштування на підприємстві, тому позовні вимоги в частині стягнення з ДП „Волиньторф” 86 57,48 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 9 інвалідів в 2005 р. до задоволення не підлягають.
Щодо стягнення 27 402,45 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 3 інвалідів філією ДП „Волиньторф” –Маневицьким торфзаводом, позовні вимоги підставні стверджуються матеріалами справи та визнані відповідачем, у зв’язку з чим позовні вимоги на цю суму слід задоволити.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Закону України „Про електроенергетику”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд ,-
постановив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Волиньторф” (с. Прилісне Маневицького району) ідент. код 00426302 на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Луцьк, вул. Писаревського,3А) та зарахувати в доход державного бюджету Маневицького району 50070000, р/р 31213230600287, інд. код 21740422, банк УДК у Волинській області, МФО 803014 27 402,45 грн. штрафних санкцій.
3. У позові на суму 86 577,48 грн. відмовити.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту постанови –28.07.2006 р.