АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/17551/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.

Провадження № 22-ц/789/766/16 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Костів О. З.,

при секретарі Романюк Х.Ю.

та представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та нечинним, часткове скасування п.9 рішення № 261 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року та застосування наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та нечинним, часткове скасування п.9 рішення № 261 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що 25 лютого 2010 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийняв протиправне рішення № 216 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122 квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція «А») 1 черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою АДРЕСА_1», у п. 9 якого вказано «оформити право власності в рівних частинах за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м. в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1».

З даним рішенням ОСОБА_5 не погоджується, оскільки вказує, що угода № 37 від 08.09.2004 року про дольову участь укладалась тільки нею,тому вважає, що спірне рішення не відповідає закону та порушує її права, щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Позивач наголосила на тому, що згідно висновку експерта № 5890/13-22 від 24.12.2013 року, встановлено, що підпис у розділі «Сторона-1» «ОСОБА_5» в ОСОБА_8 приймання передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою і таким чином є недійсним правочином.

Окрім того, вказула, що угоду № 37 від 08 вересня 2004 року про дольову участь в будівництві житла, позивач укладала як ОСОБА_9 в екземплярі угоди № 37 від 08 вересня 2004 року, яка подана до Виконавчого комітету і слугувала однією з підстав для прийняття рішення, позивач зазначена як ОСОБА_5, хоча прізвище змінила після укладення шлюбу 26 липня 2008 року, тобто на час укладення угоди бути ОСОБА_5 не могла. Ніяких змін та доповнень до угоди № 37 зміни прізвища та залучення інших осіб позивач не підписувала і таким чином поданий до Виконавчого комітету екземпляр угоди є недійсним. На момент подання документів до Тернопільської міської ради на реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру у відповідності до угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла по АДРЕСА_12 від 08 вересня 2004 року, ОСОБА_3 ОСОБА_5 при оформлені документів не заявляла жодних вимог, щодо розподілу часток права власності новозбудованої квартири з дольовиком ОСОБА_3, з яким перебувала у шлюбі. Таким чином, вважає, що спірне рішення виконкому Тернопільської міської ради прийнято на підставі неправдивих документів. Враховуючи вищенаведене, позивач просила визнати протиправним та нечинним, а також частково скасувати п. 9 рішення № 261 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року, застосувавши наслідки недійсності правочину.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_10 про визнання протиправним та нечинним, скасування п. 9 рішення № 261 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року в частині щодо оформлення права власності в рівних частинах за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Тернопіль, АДРЕСА_1 та застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року змінити та частково задовольнити її позовні вимоги. Визнати нечинним в частині рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 "Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122 - квартирному житловому будинку з вбудовано - прибудованим приміщенням громадського призначення та гаражами за адресою АДРЕСА_1," а саме, щодо оформлення права власності у рівних частинах за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,2 м2, житловою площею 34,9 м2 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_8, та скасувати його в цій частині. В інших позовних вимогах відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог відповідно до положень ст. 214 ЦПК України суд повинен вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно положень ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 суд насамперед виходив з того, що позивачем не доведено та не подано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з таким висновками суду, оскільки вони достатньо мотивовані та ґрунтуються на вимогах закону.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.07.2008 року, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою АДРЕСА_8», зокрема, згідно пункту 9 вирішено оформити право власності в рівних частках за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою АДРЕСА_8.

Дане рішення було прийнято виконкомом Тернопільської міської ради на підставі таких документів :

- угоди № 37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року, укладеного між сторонами ПП ОСОБА_11 як "Забудовником" ОСОБА_5, ОСОБА_3 як "ОСОБА_3" і підприємця ОСОБА_10, який містить підписи сторін;

- довідки від 01 лютого 2010 року, виданої ПП ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про те, що згідно угоди № 37 від 08.09.2014 року вони повністю розрахувались за двокімнатну квартиру АДРЕСА_1;

- акту передачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2010 року, сторонами якого є ОСОБА_5, ОСОБА_3 та підприємець ОСОБА_10, згідно якого відповідно до угоди № 37 від 08.09.2004 року «Сторона-2» виконала увесь обсяг будівельно-монтажних робіт та супутніх послуг по будівництву АДРЕСА_10 та після підписання цього акту сторони підтверджують, що не мають одна до одної будь-який претензій фінансового, майнового та немайнового характеру, який містить підписи сторін;

- клопотання від 08.02.2010 року ПП ОСОБА_10В на адресу міського голови про оформлення за ОСОБА_5, ОСОБА_3 права власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року, у звязку з закінченням будівництва 122-квартирного житлового будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою АДРЕСА_8 згідно Свідоцтва № 19000170 від 19 листопада 2009 року про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Встановлено, що на підставі вищезазначеного рішення відповідач ОСОБА_3 зареєстрував право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_8 в місті Тернополі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.05.2011 року серії НОМЕР_3.

Згідно договору дарування від 19.06.2012 року 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, відповідач ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар належну на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4, виданого виконкомом Тернопільської міської ради від 13.05.2011 року. ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.03.2013 року по справі №1915/20856/2012 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на частки квартири та про надання квартири у її володіння та користування. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04.06.2013 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2014 року було визнано нечинним в частині і скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою АДРЕСА_8», щодо оформлення права власності в рівних частках за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою АДРЕСА_8.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року провадження у даній справі було закрито.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25.02.2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок - секція А) 1 черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою АДРЕСА_10» - є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, оскільки правовий акт індивідуальної дії - це виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта (субєктів), якому він адресований.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не вірно зроблені висновки, щодо належності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/2 спірної квартири на праві спільної сумісної власності є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.02.2010 року від забудовника ПП ОСОБА_10 до Тернопільської міської ради у зв'язку із закінченням будівництва 122-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_12 ,7 поступило клопотання про оформлення права власності за фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках. Таким чином, 25.02.2010 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради винесено рішення, яким вирішено п.2. оформити право власності за фізичними особами; п.9. оформити право власності в рівних частках за ОСОБА_12, ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, п.19 Товариству з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності згідно п.п.2-18. У відповідності з цим рішенням ОСОБА_3 зареєстрував право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_10, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.05.2011 року серії НОМЕР_5.

На час здачі будинку в експлуатацію ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. При цьому, судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 сплатила кошти за виконані підрядником ОСОБА_10 роботи згідно угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла від 08.09.2004 року та не заявляла претензій, щодо виконаних забудовником робіт.

Що стосується доводів ОСОБА_5, щодо висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 5890/1322 від 24.12.2013 року, якою встановлено, що підпис у розділі "Сторона-1" "ОСОБА_5" в акті приймання - передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, то суд вважає, що оскільки Акті приймання - передачі виконаних робіт включає в себе 3 пункти: комплекс будівельно-монтажних робіт, якість робіт та послуг і відсутність претензій сторін, щодо цих питань, то він немає відношення безпосередньо, щодо поділу права власності між сторонами спірної квартири, оскільки ОСОБА_8 приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України та сам по собі не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а складений на виконання угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла 08.09.2004 року.

Разом з тим, судом враховується, що даним висновком експерта підтверджено, належність підпису ОСОБА_5 у розділі "ОСОБА_3" "ОСОБА_5" в угоді № 37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року виконаний власноруч, що означає правомірність та дійсність угоди № 37 між "Забудовником" ПП ОСОБА_10 та "Дольовиками" - ОСОБА_5, ОСОБА_3

Так, у відповідності до пп.3.4 даної угоди обов'язком забудовника є передача в приватну власність "Дольовику" вказану квартиру після здачі житла в експлуатацію, що в даному випадку і зробив ПП ОСОБА_10

Окрім того, судом вірно встановлено та взято до уваги, що за позивачем не було зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою АДРЕСА_8. Позивачем не було заявлено вимог та не наведено обставин про наявність перешкод у реєстрації за нею права власності на дане нерухоме майно з боку відповідачів.

Як вбачається з відповіді ПП ОСОБА_10 направленої на запит № 01-02/13 від 22.02.2013 року, що на момент подання документів до Тернопільської міської ради на реєстрацію права власності на двохкімнатну квартиру у відповідності до Угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла по АДРЕСА_12 від 08 вересня 2004 року, ОСОБА_3 ОСОБА_5 при оформлені документів не заявляла жодних вимог щодо розподілу часток права власності новозбудованої квартири з дольовиком ОСОБА_3, з яким перебувала у шлюбі.

При цьому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2013 року у справі № 1915/20856/2012 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частки квартири та про надання права квартири у її володіння та користування у задоволені позовних вимог відмовлено та ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04.06.2013 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Встановлено, що зі змісту листа Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області № 3476 від 12.03.2016 року, направленого на адресу ОСОБА_2 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 по усній домовленості із ОСОБА_5 проживають ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які оплачують комунальні послуги ОСОБА_5., що свідчить про відсутність порушення, прав щодо володіння та користування позивачем 1/2 частиною квартири АДРЕСА_3.

Таким чином, ОСОБА_5 не доведено та судом не встановлено, що прийняте рішення, зокрема п.9, виконкомом Тернопільської міської ради суперечить актам цивільного законодавства чи закону та порушує її право власності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_15