Категорія №2.19.5
Справа №2-а-12277/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2009 р. М.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кисильової О.Й., при секретарі Митко В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Козівському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
встановив:
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Козівському районі про перерахунок пенсії як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, яку не отримувала у зв'язку з зупиненням вказаної статті, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, тому просить виплатити недоплачену суму пенсії як дитина війни за період з 2007 року (з липня по грудень) та 2008 року (з січня по листопад).
Позивач в судове засідання не з'явилася, направивши на адресу суду заяву в якій просить розглянути справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направивши на адресу суду клопотання в якому просить розглянути справу без його участі, позов не визнає.
Наполягання відповідача на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду , не підлягають до задоволення оскільки згідно з ч.2 ст.99 КАС України - для звернення захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а враховуючи необхідність соціального захисту осіб похилого віку ,ч.2 ст. 100 КАС України, суд вважає що справа має бути розглянута і вирішена в порядку встановленому КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має статус дитини війни відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційним.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.
Таким чином, пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з 9 липня 2007 року.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач маючи статус дитини війни, має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, з 9 липня по 31 грудня 2007 року, тобто з дня ухвалення рішення Конституційного суду України № 6-рп/ 2007 від 09.07.2007 року.
Проте, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 набирає чинності з моменту опублікування і немає зворотньої дії в часі. Станом на 2006 рік відповідними Законами України «Про Державний бюджет» була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому виплати вищевказаних допомог здійснювались у відповідності до норм діючих на той час Законів про Державний бюджет на відповідний рік.
Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» врегульовано питання виплати надбавки дітям війни, то вимоги в частині виплати допомоги позивачу за 2008 р., не підлягає до задоволення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у даному випадку порушені права позивача, передбачені ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, яка підлягає стягненню за цей період.
Статтею 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи, що позивачем не представлено документально підтверджених доказів щодо понесених судових витрат, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат не підлягають до задоволення.
Відповідно до п.1 ст.94 КАС України судовий збір та судові витрати з відповідача стягуються.
Керуючись ст.ст. 6,11, 71, 158, 163 КАС України, ч.2 ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Козівському районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Козівському районі провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Врешті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.