Категорія 6.6.4
Справа №2-а-12212/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2009 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кисильової О.Й
при секретарі Митко В.В.,
за участю: представника позивача - Переймибіди Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства «Торговий дім «Мілко» про звернення стягнення на активи боржника,
встановив:
Тернопільська обєднана державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Торговий дім «Мілко» (далі - відповідач) про звернення стягнення на активи боржника на суму 295722 грн. 60 коп.
В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що 31.10.2008 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Перевіркою виявлено порушення відповідачем податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про що складено акт № 12601/23-04/34042216 від 31.10.2008 року. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого станом на 10.12.2008 року у нього виникла заборгованість перед державним та місцевим бюджетом на загальну суму 295722 грн. 60 коп., в тому числі: по податку на додану вартість на суму 252819 грн. 23 коп.; по податку на прибуток приватних підприємств на суму 9149 грн.37 коп.; по податку з доходів фізичних осіб на суму 2749 грн., по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування РРО на суму 31005 грн., яку належить стягнути за рахунок активів боржника.
Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причину неявки, не надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приватне підприємство «Торговий дім «Мілко» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа 28 квітня 2006 року Тернопільською райдержадміністрацією, ідентифікаційний код підприємства - 34042216.
Відповідно до п.1, п.2, п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податковуслужбу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями (далі-Закон№ 509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та упорядку, встановлених Законами України, мають право здійснювати документальніневиїзні, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності,повноти нарахування і сплати податків та зборів,додержаннявалютногозаконодавства юридичними особами, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків, наявністю торгових патентів, а також застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до пп. 2.1.4 п. 2.1, пп. 2.3.1 п. 2.З. ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІП (далі- Закон № 2181-Ш) контролюючим органом стосовно сплати податків і зборів є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Відповідно до пп. 4.2 2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181-Ш контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Відповідно до п. 2.2. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі-Закон № 168/97-ВР) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Відповідно до п.10.2. ст. 10 Закону № 168/97-ВР платник податку відповідає за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно до п. 3.1.1 ст.3 Закону № 2181-Ш активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи 31.10.2008 року позивачем було проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки встановлено порушення відповідачем податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також порушення норм з регулювання обігу готівки, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, на підставі чого відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. Відповідачем добровільно не сплачено узгоджені суми податкового зобов'язання на загальну суму 295722 грн. 60 коп.
Таким чином, станом на 10.12.2008 року відповідач має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 295722 грн. 60 коп.., в тому числі: по податку на додану вартість на суму 252819 грн. 23 коп.; по податку на прибуток приватних підприємств на суму 9149 грн.37 коп.; по податку з доходів фізичних осіб на суму 2749 грн., по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування РРО на суму 31005 грн. яка підлягає стягненню за рахунок активів боржника.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд,-
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Мілко», смт. В.Березовиця, вул. Промислова, 3, Тернопільського району за рахунок його активів заборгованість перед Державним бюджетом на загальну суму 295722 грн. 60 коп., в тому числі:
-по податку на додану вартість на суму 252819 грн. 23 коп. на р/р 31115029700513, код платежу 14010100 державного бюджету ВДК у місті Тернополі, код одержувача 23589225, банк УДК в Тернопільській області МФО 838012;
-по податку на прибуток приватних підприємств на суму 9149 грн.37 коп. на р/р 3111309700513 код платежу 11021000 державного бюджету ВДК у місті Тернополі, код одержувача 23589225, банк УДК в Тернопільській області МФО 838012.
-по податку з доходів фізичних осіб на суму 2749 грн. на р/р 33212800700514, код платежу 11010100 місцевого бюджету ВДК у місті Тернополі, код одержувача 23589225, банк УДК в Тернопільській області МФО 838012.
-по платежу штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування РРО на суму 31005 грн. на р/р 31115104700513, код платежу 21080900 державного бюджету ВДК у місті Тернополі, код одержувача 23589225, банк УДК в Тернопільській області МФО 838012.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляд' справи.