Справа № 2-122/2007р.                                                                                                Копія:

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 лютого 2007року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого-судді Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання - Погорєлової Н.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування  за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 61/100 частину житлового АДРЕСА_1

В позовній заяві зазначено, що 15 лютого 2000 року ОСОБА_4уклав договір купівлі - продажу нерухомого майна НОМЕР_1 з ОСОБА_2, за яким придбав у власність 61/100 частину житлового АДРЕСА_1, що раніше належала відповідачці ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області 21 червня 1998 року, реєстровий номер № НОМЕР_2. Даний договір укладений на Вознесенській Універсальній Товарно - Сировинній біржі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4   помер,    після    смерті    якого    залишився    заповіт від 17 листопада 2004 p., відповідно до якого, він все своє майно заповідав ОСОБА_1, але, при зверненні позивача до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державним нотаріусом було відмовлено в оформлені спадщини, оскільки оформлення договору купівлі - продажу нерухомого майна від 15 лютого 2000 р., в порушення вимог ст. 227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р., в нотаріальному порядку не відбулося. Посилаючись на неможливість оформлення своїх спадкових справ в державній нотаріальній конторі, позивач просив позов задовольнити, визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на вищевказане спадкове майно.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

2

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, пояснивши суду, що він є рідним братом ОСОБА_4, але після смерті брата він не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та не заявляє права на спадкове майно.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи - Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність відповідачки ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_5 та представника нотаріальної контори, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 лютого 2000 року ОСОБА_4уклав договір купівлі - продажу нерухомого майна НОМЕР_1 з ОСОБА_2, за яким придбав у власність 61/100 частину житлового АДРЕСА_1, жилою площею 49. 4 кв.м., з сараєм - літ. Б - 1, сараєм - літ. В - 1, вбиральнею - літ. Д - 1, вбиральнею - літ. Е - 1, огорожею №1-3. Житловий будинок - літ. А- 1 мав 42 % зносу та раніше 61/100 частина вищевказаного будинку належала відповідачці ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області 21 червня 1998 року, реєстровий номер № НОМЕР_2. Даний договір укладений на Вознесенській Універсальній Товарно - Сировинній біржі, яка з 16 травня 2005 року припинила свою діяльність в результаті її ліквідації.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

В судовому засіданні встановлено, що сторони за згодою повністю виконали істотні умови договору, за яким відповідачка ОСОБА_2 (продавець) передала ОСОБА_4 (покупцеві) у власність 61/100 частину житлового будинку, а ОСОБА_4 прийняв її та сплатив продавцю визначену договором грошову суму. В наступному сторони, які виконали угоду, ухилилися від її нотаріального посвідчення.

з

Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, а тому обраний позивачем спосіб захисту цивільного права шляхом визнання угоди дійсною є вірним і може бути застосований судом, оскільки від цього залежить виникнення у нього права на спадкування.

На підставі викладеного та з врахуванням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Ст. 1233 ЦК України, передбачає, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи (заповідача) відносно належного їй майна, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 03 січня 2006 р. відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Вознесенську Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (а.с. 7), за життя зробив заповітне розпорядження, посвідчене 17 листопада 2004 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_6, реєстровий номер НОМЕР_3, згідно якого, він все своє майно заповідав ОСОБА_1. Станом на 02 лютого 2006 р. вищевказаний заповіт не було скасовано та відповідні зміни до нього не були внесені.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України „Про власність" однією з підстав виникнення права приватної власності є спадкування.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника, тому неможливо визнати право власності за померлим ОСОБА_4 та його зареєструвати і відповідно оформитися позивачу у спадкових правах на це майно, тому позивач відповідно до вимог ст. 16 ЦК України звернувся до суду за захистом свого права.

Враховуючи, що ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та з врахуванням неможливості оформлення позивачем своїх спадкових прав у державній нотаріальній конторі, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області на спадкове майно, яке складається з 61/100 частини житлового АДРЕСА_1, а позов в цій частині -задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 10 ,11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

4

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування  за заповітом задовольнити.

Визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна - 61/100 частини житлового АДРЕСА_1, укладений 15 лютого 2000 року на Вознесенській Універсальній Товарно - Сировинній біржі між ОСОБА_2 та  ОСОБА_4, за яким:

ОСОБА_2продала належну їй на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Вознесенської нотаріальної контори Миколаївської області 21 червня 1998 року, реєстрований номер № НОМЕР_2, 61/100 частину житлового АДРЕСА_1, передавши її у власність покупцю й одержавши від покупця грошову суму у розмірі 1 200 грн. 00 коп.,

а, ОСОБА_4купив 61/100 частину житлового АДРЕСА_1, прийнявши її у власність і передавши продавцю визначену грошову суму у розмірі 1 200 грн. 00 коп. - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області на 61/100 частину житлового АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                  Серебрякова Т.В.