РІШЕННЯ

іменем      України

26 травня 2009 року     м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Дроботі В.В., суддів Боднар О.В., Ігнатюка Б.Ю. ;при секретарі  Рогач IX,

з участю апелянта ОСОБА_1, представників сторін ОСОБА_5, ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідачкиОСОБА_1 на заочне рішення Рахівського районного суду від 19 лютого 2009 року, -

встановила:

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 пред'явила до Білоцерківської сільської Ради, ОСОБА_1 позов про визнання недійсними правовстановлюючих документів, правочину та визнання права власності на земельну ділянку.

Позивачка зазначала, що її син ОСОБА_3 у 1995 році після смерті її чоловіка успадкував житловий будинок АДРЕСА_1. У 2008 році їй стало відомо, що Б. Церківська сільська Рада видала суміжному землекористувачу сина ОСОБА_4   державний акт на право приватної власності на землю, в тому числі й на ділянку, на якій знаходиться успадкований сином будинок. 21 жовтня 2001 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 ділянку площею 0,15 га.

Посилаючись на те, що відповідачі порушили право її сина на земельну ділянку, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Рішенням суду рішення Б. Церківської сільської Ради про передачу ОСОБА_4 0,15 га у приватну власність та державні акти, видані на дану ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 визнанні недійсними.

Договір дарування земельної ділянки від 31 жовтня 2001 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 скасовано.

За неповнолітнім ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано право власності на 750 кв. м. землі в АДРЕСА_1 для обслуговування та утримання будинку.

В апеляційній скарзі відповідачка просить заочне рішення скасувати, надіславши справу на новий розгляд. Вказує на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон, адже правочин не може бути скасований. Окрім того, суд допустив порушення норм процесуального закону.

Справа: №22ц-829/09

Головуючий у 1-ій інстанції: ТуликІ.І.

Доповідач: Дроботя В.В.

№ статистичного рядка: 45

Колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

По справі є доведеним слідуючі обставини.

Після смерті свого батька неповнолітній син позивачки - ОСОБА_3 успадкував належний померлому житловий будинок загальною площею 330,01 кв. м.

Будинок з прибудовою розташований в АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, на якій розташований будинок, об'єктом спадкування не була (а. с. 13-20).

На час оформлення права власності на спадщину питання переходу права на земельну ділянку регулювалося ст.ст. 23,30   Земельного кодексу України (ред.  1991року ).     

Згідно тих норм при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходило у розмірах, передбачених ст. 67 ЗК і право власності земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Таке право не переходило та не виникало автоматично. Для його оформлення та закріплення особа повинна була звернутися до сільської Ради, яка виготовляла, реєструвала та видавала відповідні державні акти на землю.

Є доведеним, що згідно журналу вхідної кореспонденції ОСОБА_2, як законний представник сина ОСОБА_3, до Білоцерківської сільської Ради у період з 1995 року по теперішній час з заявами про закріплення за її сином ділянки під успадкованим будинком та про видачу правовстановлюючих документів земельну ділянку не зверталась (довідка сільської Ради № 45 від 18 травня 2009 року).

Отже, земельна ділянка 0,15 га за зазначеною вище адресою у 1995-96 роках належала Білоцерківській сільській Раді, яка в межах своєї компетенції 30 січня 1996 року надала її для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_4

Та, у свою чергу, оформивши на неї право власності та одержавши державний акт 31 жовтня 2001 року подарувала її ОСОБА_1 До даних правовідносин слід застосувати як Земельний кодекс в ред. 1991 року, так і чинні ЗК України та ЦК України, оскільки питання оформлення права на земельну ділянку при спадкуванні будинку, надання землі та видача державних актів у 1995-2001 роках регулювались ЗК України в ред. 1991 року, а припинення існуючого права власності на землю, а також його визнання в даний час регулюються чинним ЦК та ЗК України.

При переході до неповнолітнього ОСОБА_3 права на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування на підставі ст. 30 ЗК ( ред. 1991р.), всупереч вимог ст. ст. 9, 17, 23 ЗК його законний представник - позивачка ОСОБА_2 не зверталась до сільської Ради за оформленням права на земельну ділянку та видачею державного акту.

Враховуючи наведене, Білоцерківська сільська Рада на засіданні 6 сесії 22 скликання 30 січня 1996 року вправі була на підставі положень ст.ст. 2, 4, 9 ЗК України ( ред. 1991 р.) розпорядитися 0,15 га землі, надавши їх у приватну власність ОСОБА_4, яка проживала в місці розташування ділянки.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 23 ЗК у 1996 році ОСОБА_4, а у 2001 році ОСОБА_1 одержали державні акти на дану земельну ділянку.

Ані сільською радою, ані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 права неповнолітнього при цьому порушені не були, оскільки він в установленому законом порядку таке право на землю не набув та не оформив.

Ст.ст. 373, 378 чинного ЦК та ст.ст. 140, 153 чинного ЗК захищають право власника спірної ділянки ОСОБА_1 Правових підстав для припинення в даний час її права власності та визнання за неповнолітнім сином позивачки такого права немає.

Відповідно до вимог п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, ст.ст. 6, 9, 17, 22, 23, 27, ЗО ЗК України ( ред. 1991 р.), ст.ст. 373, 378 ЦК України, ст.ст. 140, 153 ЗК України,

колегій суддів, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Рахівськогр районного суду від 19 лютого 2009 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у позові ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньогоОСОБА_3 до Білоцерківської сільської Ради, ОСОБА_1 про визнання недійсними правовстановлюючих документів, правочину та визнання права власності на земельну ділянку.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:         (підпис)

Судді:     (підписи)

Згідно з оригіналом :

  Суддя апеляційного суду

Закарпатської області                                               В.В. Дроботя