Справа: №22ц-642/09 Категорія 5
Головуючий у І-ій інстанції:Гал Л.Л.
Доповідач: Дроботя В.В.
№ статистичного рядка:
РІШЕННЯ
іменем України
07 квітня 2009року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Дроботі В.В. ,
суддів Боднар О.В., Мацунича М.В.,
при секретарі Коновчук Т.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 11 червня 2008 року,-
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 пред'явила до ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у користуванні житлом, виділ частки будинковолодіння в натурі та стягнення моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу з відповідачем вони 27 липня 2007 року уклали договір користування жилим будинком та надвірними спорудами в АДРЕСА_1. Відповідач умови договору не виконує, оскільки не звільняє жилу кімнату в будинку літ”А”.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила виселити відповідача з житлового будинку, виділити їй в натурі Ѕ частину зазначеного будинковолодіння та стягнути на її користь 3000 грн. моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань.
ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов про розірвання договору спільного користування жилим будинком.
Свої вимоги обґрунтував тим, що цей правочин протирічить вимогам закону, адже ОСОБА_1. виділено для проживання жилий будинок, а йому - літню кухню, яка не пристосована для проживання. Окрім того, після укладення правочину він поніс витрати на ремонт будинку в сумі 7050 грн.
Рішенням суду зустрічний позов задоволено, вимоги за основним позовом задоволені частково.
Договір користування жилим будинком розірвано. ОСОБА_1 виділено 52/100 частин будинковолодіння, які складаються з 7 приміщень будинку площею
68,2 кв.м., 2 приміщень літньої кухні площею 22,3 кв.м., 3 приміщень цокольного поверху площею 43,9 кв.м.
ОСОБА_2 виділено 48/100 частин будинковолодіння, які складаються з 5 приміщень будинку площею 45,2 кв.м., 3 приміщень літньої кухні площею 29,0 кв.м., 2 приміщень цокольного поверху площею 26,2 кв.м., а також повітку, навіс та курятник.
В спільному користуванні сторін залишені вбиральня, огорожа, ворота, колодязь та двір.
Витрати по розподілу будинку покладені на ОСОБА_1
У стягненні моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким виділити їй житловий будинок з прибудовою, сарай та курятник, а також стягнути з відповідача на її користь 3000 грн. моральної шкоди. Посилається на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
По справі є доведеними слідуючі обставини.
Житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами є власністю сторін спору.
Кожен з них є власником Ѕ частини даного будинковолодіння (а.с.10, 13, 16).
Після розірвання шлюбу сторони 27 липня 2006 року уклали договір про порядок його користування. Згідно його умов в користування позивачці передано житловий будинок під літ.«А», літня кухня під літ. «Б» передана у користування відповідачу, інші споруди залишені у спільному користуванні (а.с.18).
Не дивлячись на чинність цього договору його умови відповідачем не виконуються, оскільки він проживає у житловому будинку.
Однією з вимог ОСОБА_1 є присудження їй в натурі житлового будинку з прибудовою, а також сараю та курятника (а.с.2-4).
Ухваливши рішення щодо реального розподілу та виділивши сторонам ізольовані частини житлового будинку суд не врахував вимоги ст.11 ЦПК України про те, що розгляд цивільних справ відбувається лише в межах заявлених вимог сторін.
Оскільки жодна з сторін спору вимог про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, у спосіб виділення кожному з співвласників окремих, ізольованих приміщень житлового будинку не заявляла, то рішення в цій частині, як таке, що ухвалено з порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства, підлягає зміні.
На підставі ст.71 СК України та ст.365 ЦК України у зазначених вище вимогах ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого варіанту поділу майна на якому вона наполягала.
Є незаконним і рішення в частині розірвання договору про порядок користування спірним будинковолодінням.
Задоволивши вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом та пославшись на ст.651 ЦК України суд неправильно витлумачив цю норму матеріального закону.
З її змісту видно, що договір може бути розірвано судом за вимогою потерпілої сторони у випадку його істотного порушення винною стороною, а також у випадках, встановлених договором або законом.
Суд розірвав договір за вимогою особи, яка його не виконувала, тобто за позовом винної особи, що суперечить положенню ст.651 ЦК.
Окрім того, укладений між сторонами договір про порядок користування житловим будинком від 27 липня 2007 року не містить умов та підстав для його розірвання (а.с.18).
Чинним законодавством, зокрема Підрозділом І Розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України також не передбачено можливості розірвання такого виду договорів.
Жодних винних дій з боку ОСОБА_1 суд першої інстанції не встановив.
Таким чином, правових підстав для задоволення зустрічного позову та розірвання договору по справі немає.
Отже, рішення і в цій частині підлягає зміні з відмовою у позові.
Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то вони заслуговують на увагу лише в частині необхідності виселення ОСОБА_2.
Як зазначено вище, сторони спору: колишнє подружжя та співвласники будинковолодіння досягли згоди про те, що спільним майном вони будуть користуватись шляхом передачі позивачці та її двом неповнолітнім дітям житлового будинку, а відповідачу - літньої кухні.
Цей договір відповідає вимогам ст.66 СК, ст.369 ЦК, є чинним, його умови сторонами або судом не змінювались, тому у випадку його невиконання однією з сторін, інша вправі вимагати захисту свого права.
Таким чином, вимоги позивачки про виселення відповідача з житлового будинку відповідно до положень п.3 та п.5 ч.2 ст.16 ЦК України підлягають задоволенню.
Не заслуговують на увагу доводи скарги щодо необхідності стягнення моральної шкоди за невиконання відповідачем умов укладеного договору.
Згідно ст.611 ЦК України стягнення моральної шкоди при порушенні зобов'язання можливе лише у випадках, передбачених договором або законом.
Ані договором від 27 липня 2006 року, ані розділами ІІ та ІІІ Книги п'ятої ЦК України не передбачена можливість стягнення моральної шкоди за невиконання договору про порядок користування будинковолодінням.
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив спір у цій частині.
Відповідно до вимог п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставами для зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 11, 16, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.66, 71 СК України, ст.ст.365, 367, 369, 611, 651, 657 ЦК України, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Берегівського районного суду від 11 червня 2008 року змінити.
Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, у вимогах ОСОБА_2 - відмовити.
Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку, літ.«А» та прибудови до нього, літ.«А1» в АДРЕСА_1.
У вимогах ОСОБА_1. про виділ в натурі Ѕ частини будинковолодіння та стягнення моральної шкоди - відмовити.
У вимогах ОСОБА_2. про розірвання договору про порядок користування житловим будинком - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, судові витрати в сумі 77 грн.: 17 грн. судового збору та 60 грн. витрат на ІТЗ.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області В.В. Дроботя