РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 року     м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Дроботі В.В.

суддів - Павліченка С.В., Кеміня М.П.

при секретарі - Медяник Л.В.

з участю апелянта ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2,

представників сторінОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 квітня 2009 року,-

встановила :

ОСОБА_1. пред'явив до ОСОБА_2, Бабичівської сільської Ради позов про визнання недійсним рішення виконкому ради та свідоцтва про право власності, визнання недійсним заповіту та договору дарування будинку, визнання права власності на частину будинку.

Позивач зазначав, що власниками житлового будинку АДРЕСА_1 були його батьки. Мати ОСОБА_6. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і він після її смерті шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном прийняв 1/4 частину даного будинку у спадщину. У 2006 році виконком Бабичівської сільської Ради без його відома оформив право власності на увесь будинок за батьком. 22 червня 2006 року його батько ОСОБА_7 заповів усе своє майно на користь ОСОБА_2 (його позивача сестри), а 05 липня 2006 року подарував їй весь будинок.

Рішення виконкому, свідоцтво про права власності, заповіт та договір дарування житлового будинку є недійсними, оскільки ними він позбавлений права на 1/4   частину будинку, успадкованого ним після смерті матері.

Рішення суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається - на те, що суд невірно оцінив надані ним докази щодо прийняття спадщини та неправильно,застосував матеріальний закон.

Колегія вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Оспорюючи законність рішення виконкому, свідоцтво про право власності та договір дарування житлового будинку позивач стверджував, що він після смерті матері успадкував 1/4   частину спірного будинку, шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

Оскільки   відповідачі   ОСОБА_2   та   Бабичівська   сільська   Рада   в   засіданні апеляційного суду визнали факт проживання позивача після смерті його матері протягом півроку у спадковому будинку, зокрема у прибудові, що є складовою частиною будинку, то у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Справа №22-1284/09     категорія 2

Головуючий у суді першої інстанції: Камінський СЕ. Доповідач : Дроботя В.В.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.549 ЦК України, яка регулювала правовідносини сторін на час відкриття спадщини, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_1 (смерть матері позивача) визнається, що спадкоємець (позивач) прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння спадковим майном.

Отже, відповідно до вимог ст.ст.548,549,560 ЦК України (ред.1963 року) позивач набув право власності на половину спадкового майна, що становить !4 частину спірного будинковолодіння.

Таким чином, батько позивача після 1998 року мав право на 3/4 частини цього будинковолодіння і вправі був розпоряджатися саме цією часткою, а не усім будинком (1/4 - частка у спільному майні подружжя та 1/4  - успадкована частка).

Враховуючи наведене, рішення виконкому Бабичівської сільської Ради від 24 червня 2006 року та свідоцтво про право власності, якими визнано право власності батька позивача на цілий будинок є частково недійсними (а.с.81).

Також слід визнати недійсним у 1/4 частині і договір дарування будинку між батьком позивача та сестрою позивача, оскільки при цьому було порушено право позивача на частину спадкового майна (а.с.15).

Що стосується вимог позивача про визнання недійсним заповіту його батька від 02 червня 2006 року, то у їх задоволенні судом першої інстанції відмовлено правильно.

Згідно цього заповіту батько позивача розпорядився усім своїм майном на випадок смерті на користь доньки ОСОБА_2 (а.с.82).

За формою та змістом заповіт відповідав вимогам ст.ст.534,541 чинного на той час ЦК України, у зв'язку з чим підстав для визнання його недійсним немає.

Відповідно до вимог п.З та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права в частині встановлення спадкових правовідносин є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 548,549,560 ЦК України (ред.1963 року), ст.ст.61,307,309 ЦПК України колегія судців ,-

рішиила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 квітня 2009 року скасувати і ухвалити нове, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення виконкому Бабичівської сільської Ради від 24 червня 2006 року, свідоцтво про право власності та договір дарування житлового будинку, укладений 05 липня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, визнати частково недійсними.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4   частину житлового

будинку з надвірними будовами в АДРЕСА_1

Закарпатської області.        

У визнанні недійсним заповітуОСОБА_7 від 02 червня 2006 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Дроботя В.В.

Судді : Павліченко С.В., Кемінь М.П.

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області                                   Дроботя В.В.