Справа № 2-515/2009

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 червня 2009 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі:    головуючого     - судді Ружицької Т.В.

при секретарі     -     Авдєєнко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивує тим,  що 19 липня 2006 року,  на підставі укладеного безпроцентного займу,  відповідачка взяла у нього у борг 185000 грн. 00 коп.,  які зобов'язалася повернути 19 липня 2007 року. Проте,  до теперешнього часу борг не повернула. Просить стягнути з відповідачки борг у розмірі 185 000 грн. 00 коп.,  з урахуванням інфляції за час прострочення - 80 660 грн. 00 коп.,  3% річних - 10 637 грн. 50 коп.,  а також судові витрати.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися,  про час,  день та місце розгляду справи повідомлялися належним чином,  в тому числі,  у телефоному режимі,  про причини неявки не повідомили,  з заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися. Розгляд справи,  що було призначено на 23 квітня 2009 року о 10.30 год.,  було відкладено у зв'язку з хворобою судді. Крім того,  було клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на більш пізній строк,  у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесу у Господарському суду АР Крим 23 квітня 2009 року о 11.00 год.,  до якого прикладено копію посвідчення відрядження,  але доказів,  підтверджуючих його зайнятість у судовому процесі само за справою,  яка призначена на 23 квітня 2009 року о 11.00 год.,  суду не надано. Таким чином,  суд вважає,  що позивач та його представник відсутні з неповажних причин,  їх поведінка є несумлінною та направлена на затягування строків розгляду справи. В попередньому судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити,  додаткових доказів у підтвердження своїх вимог позивач суду не надав. При таких обставинах,  суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та його представника,  на підставі доказів,  що знаходяться в матеріалах справи.

Вислухавши доводи позивача,  відповідачки та її представника,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд дійшов до висновку,  що позовні вимоги необгрунтовані і не підлягають   задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено,  що згідно договору безпроцентного займу на возвратній основі від 19 липня 2006 року,  ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали договір,  згідно якого ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 185 000 грн. 00 коп.,  строком до 19 липня 2007 року,  на лікування ОСОБА_2 та ремонт її квартири № 55,  що розташована по пр. Леніна,  56 в ОСОБА_4. Зазначений договір укладений і підписаний сторонами у присутності свідків ОСОБА_5Л.і ОСОБА_6  (а.с. 5).

Згідно  ст.  ст.  525,  526,  530 Цивільного кодексу України,  зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимогам Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам,  які зазвичай висуваються.

2

При цьому одностороння відмова або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлене в договорі або законі. Якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання,  то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі  ст.   ст. 1046,  1049 Цивільного кодексу України,  за договором позики одна сторона (кредитор) передає іншій стороні (позичальнику) у власність грошові кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язаний повернути кредитору таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості,  в строк та в порядку,  що встановлені договором.  Договір позики вважається укладеним з момену передачі грошей або іншіх речей,  визначених родовими ознаками. Право власності на грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів.

Відповідно до договору позики,  факт передачі грошових коштів у розмірі 185 000 грн. 00 коп. підтверджений свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6  Проте,  зазначені свідки у судове засідання не з'явилися,  хоча неодноразово викликалися у судове засідання,  і позивач зобов'язався забезпечити їх явку.

Свідки ОСОБА_7  та ОСОБА_8 (голова профспілки ) - вчителя школи № 13,  у судовому засіданні пояснили,  що вони з 1980 року є колегами ОСОБА_2. 19 липня - день народження ОСОБА_2 і у цей день кожного року вони приходять до неї,  щоб її поздравити. Так було і 19 липня 2006 року,  вони були у неї з 12.00 год. і до 17.00-18.00 год. Проте,  крім її колег,  до неї у цей день ніхто не приходив зі сторонніх. Також пояснили,  що ОСОБА_3 не потребувала матеріальної допомоги,  ні до кого з колег та у профком школи не зверталася за такою допомогою,  оскільки була самодостатньою жінкою. На лікування або на проведення операцій їй не потрібні гроші,  оскільки вона не хворіла,  крім того,  профспілкою їй надавалися курсівки. її квартира на той час ремонту не потребувала,  оскільки у 2005 році вона проводила ремонт,  а саме,  заміну вікон та дверей.

Таким чином,  факт передачі грошової суми 19 липня 2006 року позивачем відповідачу спростовується показаннями вказаних вище свідками.

Відповідно до ч.2  ст.  1047 Цивільного кодексу України,  на підтвердження укладення договору порзики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,  який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Проте,  суду і таких документів позивачем не надано.

Згідно зі  ст.  10 ч.3 Цивільного процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте,  позивачем не надано суду відповідних доказів в обгрунтування своїх вимог.

Згідно ч.1  ст.  60 Цивільного процесуального кодексу України на кожну із сторін покладається обов'язок довести ті обставини,  на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Так,  проаналізувавши обставини справи,  дослідивши в сукупності представлені докази,  суд вважає,  що факт передачі позивачем грошової суми відповідачу у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження,  тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі  ст.   ст.  509,  525,  526,  1046,  1047,  1049. 1050 Цивільного кодексу України,  керуючись  ст.   ст.  10,  11, 57- 60,  209,  212,  214,  215,  218 Цивільного процесуального кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржене апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

3

рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.