Справа № 464/9916/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.

Провадження № 22-ц/783/2732/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Зверхановської Л.Д., Ванівського О.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про розірвання договору про надання споживчого кредиту від 15 січня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскарженим рішенням у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив представник позивача – ОСОБА_3

Апелянт вважає, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, при неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, вказує на те, що при ухваленні зазначеного рішення судом не перевірено та враховано того, що в оспорюваний договір не містить жодного із пунктів, перелічених в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та передбачених п. 3.2. Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оспорюваний договір містить графік погашення платежів, ототожнивши такий з інформацією про сукупну вартість в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує також на безпідставність, на її думку, висновків суду про наявність листа, яким повідомлено позивача про сукупну вартість кредиту, оскільки копії такого листа відповідачем суду не надано.

На підставі вказаного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 15 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. У відповідності до умов договору, банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 18700 дол. США терміном до 15 січня 2016 року зі сплатою 12,3% річних.

В грудні 2015 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору від 15 січня 2007 року.

Вважав, що спірний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що сторони є вільними в укладенні договорів, і позивач, скориставшись своїм правом уклав з відповідачем оспорюваний договір. При цьому позивачу було надано повну інформацію щодо всіх умов договору, пов’язаних з його виконанням та щодо сукупної вартості договору, складено графік погашення кредиту.

Тобто, укладаючи спірний договір сторони дійшли угоди щодо всіх істотних умов договору. Підписавши такий, волевиявлення сторін було вільним. Позивач отримав кредитні кошти та користується такими і лише через дев»ять років, за один місяць до закінчення дії договору позивач звернувся в суд з позовом про розірвання такого.

При цьому, позивачем не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів на підтримання позовних вимог, які б в своїй сукупності давали суду підстави для задоволення даного позову.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.Я. Богонюк

Судді: Л.Д. Зверхановська

ОСОБА_5