Справа № 1016/2590/12 Головуючий у І інстанції Мазка Н.Б.

Провадження № 11/780/31/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 34 03.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Габрієля В.О., Димарецького В.М.

прокурора: Безсмертного М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Малашич Ю.Ю., яка брала участь в розгляді справи судом 1 інстанції на постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

Органом досудового розслідування Урбонавічус Міндаугас обвинувачується у тому, що він 22.12.2011р. близько 4 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Сканія», реєстраційний номер «DJP 845» з причепом «Когел», реєстраційний номер «UJ 144», який належить ЗАТ «Реватра» та рухаючись із швидкістю близько 64 км/год. по автодорозі «Київ-Чоп», в напрямку м. Києва, на 40 км + 950м зазначеної дороги на території Макарівського району, проявив злочинну недбалість, в порушення вимог п.13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з мікроавтобусом «Мерседес-Бенц»,реєстраційний номер «АС 1418 ВВ» під керуванням потерпілого ОСОБА_2, який рухався попереду у попутному напрямку, внаслідок чого автомобіль «Мерседес-Бенц» став некерованим, його відкинуло вперед, де він зіткнувся з причіпом «Когел» реєстраційний номер «UJ 1454» автомобіля «Сканія», реєстраційний номер «DJP 846», під керуванням свідка ОСОБА_3 Юозаса.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП, а пасажир цього автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 Міндаугас органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, а саме як дії, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли смерть потерпілого ОСОБА_2 і спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2016 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5 Міндаугаса повернуто прокурору для  організації додаткового розслідування.

 Мотивуючи  ухвалу, суддя зазначив про те, що органом досудового слідства було допущено порушення вимог передбачених ст.ст. 22, 223 КПК України (в ред.1960р.). Так, під час досудового слідства до участі у справі було залучено перекладача з сумнівною кваліфікацією, в матеріалах справи відсутній письмовий переклад обвинувального висновку щодо ОСОБА_5 Міндаугаса з української мови на литовську мову, а також відсутні відомості про вручення обвинуваченому обвинувального висновку на литовській мові, що свідчить про порушення права обвинуваченого на захист, без усунення якого справа не може бути призначена до судового розгляду.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування як незаконну та необґрунтовану, у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що право обвинуваченого на захист не порушено, оскільки на досудовому слідстві для участі у справі було залучено перекладача, крім того захисник обвинуваченого мав можливість в разі необхідності залучити іншого перекладача.

Посилання суду першої інстанції на можливу відсутність належної кваліфікації наданого слідством перекладача, на думку апелянта є безпідставним, оскільки суд не є спеціалістом в сфері лінгвістики, а кількість вивчених годин російської мови Марюсом Кубилюсом не може свідчити про рівень знання мови.

Також апелянт зазначає, що вимоги ст.223 КПК України (в ред. 1960 р.) слідчим виконані, копія обвинувального висновку перекладена на рідну мову обвинуваченого та вручена останньому, що він та його захисник підтвердили, а відсутність такого перекладу в матеріалах кримінальної справи не може бути підставою для повернення справи для додаткового розслідування.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та просив її задовольнити;

перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З постанови суду першої інстанції вбачається, що суд повертаючи справу на додаткове розслідування своє рішення мотивував тим, що органом досудового слідства було допущено порушення права обвинуваченого на захист, в матеріалах справи відсутній письмовий переклад обвинувального висновку щодо ОСОБА_5 Міндаугаса з української мови на литовську мову, а також відсутні відомості про вручення обвинуваченому обвинувального висновку на литовській мові, крім того на досудовому слідстві обвинуваченому було надано перекладача, згідно диплому якого вивчення російської мови зайняло лише 60 годин, що ставить під сумнів якість наданих перекладачем послуг. Вказані недоліки, на думку суду, є суттєвим порушенням вимог КПК України (1960 року) та унеможливлюють належне проведення судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув справу на додаткове розслідування з підстав зазначених в постанові.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України (1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.2,3 ст. 19 КПК України (1960 року) особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку встановленому цим Кодексом.

Слідчі та судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

Відповідно до ч.1,6 ст. 223 КПК України (1960 року) після закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.

Відповідно до вимог п.п. «е» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Згідно положень вищенаведених норм, обвинуваченому який є уродженцем та громадянином іноземної держави та не володіє мовою, якою здійснюється кримінальне судочинство повинно бути повною мірою забезпечено можливість розуміння справи щодо нього, суті пред’явленого обвинувачення та ведення свого захисту.

Як вбачається з матеріалів справи Уробонавичус Миндаугас, згідно паспорту є громадянином ОСОБА_6, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1, Литва /а.с.215 Т№1/. Обвинувальний висновок щодо Уробонавичуса Миндаугаса було складено та затверджено 09.10.2012р. /а.с.247-260 Т№1/.

Копії перекладу вказаного обвинувального висновку на литовську мову матеріали справи не містять, а тому доводи прокурора стосовно того, що копії перекладу обвинувального висновку на литовську мову обвинуваченому та захиснику вручено, а відсутність такого перекладу в матеріалах справи не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування – не заслуговують на увагу, оскільки відсутність копії перекладу обвинувального висновку в матеріалах справи позбавляє можливості суд, в разі необхідності, перевірити правильність здійсненого перекладу на литовську мову та може поставити під сумнів розуміння обвинуваченим суті пред’явленого йому обвинувачення. Крім того норма ст. 223 КПК України (1960 року) прямо вказує на обов’язкове долучення копії перекладу обвинувального висновку до матеріалів справи.

Доводи апеляції прокурора стосовно того, що права обвинуваченого на захист не порушено, оскільки захисник обвинуваченого за необхідності міг залучити іншого перекладача не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такий обов’язок покладено на державу та такі послуги обвинуваченому мають надаватися безоплатно.

Відповідно до положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 N 2 кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, зокрема якщо при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.

Відповідно до положень п.п.1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 N 8 забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому і виправданому права на захист відповідно до положень ст. 59, ч.2 ст. 63 і п.6 ч.3 ст. 129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб. При попередньому розгляді справи суддя зобов'язаний перевірити, чи забезпечили органи дізнання, досудового слідства реалізацію права обвинуваченого на захист. Встановивши, що право на захист було порушено і що це унеможливлює подальше провадження у справі, суддя має повернути її на додаткове розслідування.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 281 КПК України та роз’ясненнями, що містяться у постанові Пленуму ВСУ від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства були істотно порушенні норми кримінально-процесуального закону стосовно забезпечення права обвинуваченого на захист – не здійснено перекладу обвинувального акту на мову, якою володіє обвинувачений, що свідчить про неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

За таких обставин постанова про повернення справи на додаткове розслідування, з підстав зазначених в постанові суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, вказівки для органів досудового слідства зазначені постанові є справедливими та необхідними для належного забезпечення обвинуваченому права на захист, без усунення яких неможливо забезпечити обвинуваченому право на справедливий суд. Підстав для скасування постанови суду апеляційний суд не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року) колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора Малашич Ю.Ю.,  яка брала участь в розгляді справи судом 1 інстанції - залишити без задоволення.

Постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2016 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням Урбонавічуса Міндаугаса у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повернута для організації додаткового розслідування - залишити без зміни.

СУДДІ: В.Б. Зіміна

ОСОБА_7

ОСОБА_8