Судове рішення #5716915

                                                                                                 

                                                                                                                         Справа  № 1-81/2009 р.                                                                                                                                                         

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 липня  2009  року  

                            Костопільський районний суд  Рівненської  області

в  складі :   головуючого-судді   Піскунова  В.М.

                     при  секретарі   Лозян О.О.

                     за  участю  прокурора  Богельської  О.Б.  

                 

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_2,  жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого,  непрацюючого, раніше судимого 29.05.2002 року Костопільським районним судом  Рівненської  області  за  ч.2 ст.185, ст. 15 ч.2 ст.185  КК  України  до  позбавлення  волі  на строк  один  рік  дев'ять  місяців  13 днів,  19.05.2004  року  Костопільським  районним  судом  за  ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; 23.05.2007 року Костопільським раонним судом за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення вол на строк 1 рік 6 місяців з конфіскацією майна; 02.10.2007 року Костопільським районним судом  за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з конфіскацією ? частини всього належного йому майна,   у  вчиненні  злочинів,  передбачених  ч. 2  ст. 185,  ч. 2 ст. 383  КК  України,

                               

                                                          В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, діючи умисно  з метою притягнення до кримінальної відповідальності своєї співмешканки ОСОБА_2 за те, що вона ніби-то 02.02.2009 року підпалила на ньому бензин та відшкодування коштів, які він затратив на своє лікування 23.02.2009 року подав завідомо неправдиве повідомлення до Костопільського РВ УМВС України про вчинення тяжкого злочину гр. ОСОБА_2, чим вчинив злочин, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 383 КК України. В дійсності з метою залякування своєї співмешканки та подальшого примирення, взяв пляшку з бензином та облившись ним, підпалив запальничку з розрахунком, що ОСОБА_2 перегляне своє рішення. Однак з власної необережності допустив займання бензину. 23.02.2009 року ОСОБА_1 попросив свою дочку ОСОБА_3, щоб вона написала  від його імені заяву та подала її до міліції.

2  квітня 2009 року  біля 16 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля буд. № 5а по вул. Лятуринської в м. Костопіль таємно викрав кінний віз, вартістю 500 грн. із запряженою до нього упряжжю, вартістю 200 грн., кобилою, вартістю 7000 грн., що належить гр. ОСОБА_4, чим заподіяв їй шкоду на загальну суму 7700 грн., які 3 квітня 2009 року їй були повернуті.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Підтвердив встановлені судом обставини подачі 23.02.2009 року неправдивого повідомлення до Костопільського РВ УМВС України про вчинення тяжкого злочину гр. ОСОБА_2 та таємно викрадення 02.04.2009 року кінного возу із запряженою до нього упряжжю та кобилою, які належать ОСОБА_4

    Підсудний щиро розкаюється у вчиненому.

    Крім повного визнання вини підсудним, його вина повністю стверджується зібраними по справі доказами.

    Так, з показань потерпілої ОСОБА_4 даних в судовому засіданні вбачається, що 02.04.2009 року близько 14 год., залишила підводу із запряженою до неї кобилою біля господарства № 5 по вул. Лятуринської в м. Костопіль. Коли повернулася, то кобили з підводою не виявила. Зі слів сусідки дізналася, що її викрав ОСОБА_5 на прозвисько "Колобок". 03.04.2009 року кобилу з підводою та упряжжю їй повернули.

    З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що був свідком крадіжки коня з підводою, вчиненою ОСОБА_1 В цей час він знаходився в сусідньому будинку і бачив дану подію.

    З показань свідка  ОСОБА_6 вбачається, що 02.04.2009 року він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 залишив коня з підводою біля господарства своїх знайомих в м. Костопіль і пішли по справах. Повернувшись, коня з підводою не виявили. Від людей дізналися про те, що хтось викрав, погнавши коня галопом.

    Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 02.04.2009 року близько 19 год. до нього додому прийшов житель села ОСОБА_8 з незнайомим чоловіком, в якого він купив кобилу за 3000 грн., підводу обіцяв забрати наступного дня. Невдовзі до нього прибули працівники міліції  повідомили, що кобила була викрадена.

    Свідок ОСОБА_8 пояснив, що знаходячись 02.04.2009 року між 19 та 20 год. на подвір'ї бару в с. Олександрія, до них з товаришем під'їхав незнайомий чоловік та запитав чи не знають вони де можна продати коня. Він сів з ним на воза та поїхав до ОСОБА_7, який і придбав її. За це отримав від ОСОБА_7 винагороду в сумі 50 грн.

    Свідок ОСОБА_9 пояснила, що на початку квітня 2009 року знаходилася по місцю проживнаня в будинку по вул. Лятуринської, 5/1 в м. Костопіль. В цей час побачила як на подвір'я зайшов незнайомий чоловік в стані алкогольного сп'яніння. Вона вийшла на зустріч. Він пояснив, що шукає Лєну і намагався зайти в будинок. Вона виштовхала його з подвір'я і  побачила, як він сів на підводу, яка знаходилась неподалік та поїхав на ній.

    З показань свідка ОСОБА_10, даних під час досудового слідства вбачається, що вона була свідком того як незнайомий чоловік відв'язав коня з підводою і поїхав. Про це вона повідомила людей, які були в будинку (а.с. 65 том 2).

    З показань потерпілої ОСОБА_2, даних під час досудового слідства вбачається, що 02.02.2009 року прийшов до неї додому ОСОБА_1, з яким вона перестала спільно проживати. Вимагаючи продовження проживання з метою залякування облив себе з пляшки бензином та підпалив запальничкою. Потушивши на ньому вогонь, поїхала звідти на велосипеді (а.с. 29-30 т. 1). Із заяви, поданої ОСОБА_2 до суду вбачається, що претензій до підсудного вона не має.

    Свідок ОСОБА_11 пояснив, що працюючи лікарем в опіковому центрі Рівненської області, до них поступив ОСОБА_12, зі слів якого він зрозумів про суїцидальну спробу.

    З показань свідка ОСОБА_13, даних під час досудового слідства, вбачається, що вона була свідком того, як ОСОБА_1 роздягнувся до поясу, дістав пляшку з кишені, облив себе з неї та підпалив з допомогою запальнички. Це вона бачила з будинку, оскільки проживає по сусідству з подвір'ям ОСОБА_2, біля якого ОСОБА_1 здійснював самопідпал (а.с. 18-19 т. 1).

    Свідок ОСОБА_14 пояснила, що 02.02.2009 року до неї додому прийшла внучка ОСОБА_2 та повідомила, що ОСОБА_1 підпалив і можливо горить хата. Прийшовши туди виявили ОСОБА_1 та викликали швидку допомогу (а.с. 20-21 т. 1).

    З показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що 02.02.2009 року він  виїхав на виклик в с. М.Любаша Костопільського району, де побачили ОСОБА_1, в якого були виявлені 50 %  опіки тулуба, який пояснив, що підпалив себе (а.с. 16-17 т. 1).

    З показань свідка ОСОБА_16, працюючого дільничним інспектором вбачається, що 02.02.2009 року в Костопільське РВ УМВС України надійшло повідомлення з Костопільської ЦРЛ про доставлення гр. ОСОБА_1 з опіками тіла після суїцидальної спроби. По даному факту було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної спроби. А 23.02.009 року поступила заява від ОСОБА_1 з проханням притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за підпал на ньому бензину (а.с. 14-15 т. 1).

    Свідок ОСОБА_17 на досудовому слідстві показала, що 02.02.2009 року дізналася про підпал сина, ОСОБА_1, який знаходився в лікарні. По даному факту вона нічого не знала. Син попросив її занести в Костопільський РВ УМВС України заяву, яку пізніше з допомогою його дочки ОСОБА_18 вони переписала та подали в Костопільський РВ УМВС (а.с. 22-23 т. 1).

    Свідок ОСОБА_3 дала показання аналогічні свідку ОСОБА_17В.(а.с. 24-25 том 1).

    Крім того, факт вчинення підсудним злочинів, передбачених ч.2 ст.383,  ч.2 ст. 185 КК України стверджується матеріалами справи, зокрема:

Заявою ОСОБА_1 про притягенння до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 від 23.02.2009 року (а.с. 3 т. 1); заявою ОСОБА_4 про прийняття мір до невідомого чоловіка, який викрав кобилу з возом (а.с. 2 т. 2); протоколом огляду місця події від 02.04.2009 року, в ході якого  оглянуто обстановку на місці події по вул. Лятуринської в м. Костопіль (а.с. 3 т.2); протоколом огляду місця події від 02.04.2009 року, в ході якого проведений огляд  тварини, воза та упряжі на місці їх виявлення в с. Олександрія Рівненського району (а.с.5-6 т. 2); протоколом огляду речей від 02.04.2009 року, в ході якого оглянуті грошові кошти, наявні у ОСОБА_1 (а.с. 8-9 том 2); довідкою про вартість викраденого (а.с. 11 том 2); протоколом огляду тварини та предметів від 23.04.2009 року (а.с. 64 т. 2).

    Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано ч.2 ст. 185,  ч. 2 ст. 383 КК  України.

    При призначенні покарання суд враховує  ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного  та  обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    По місцю проживання підсудний характеризується негативно.

    Пом'якшуючими покарання  обставинами є щире каяття підсудного, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудного є стан алкогольного сп'яніння та рецедив злочинів.

    На підставі ст.70 КК України суд, призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

    У відповідності до ст.75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та інші обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання, прийнявши рішення про його  звільнення від відбування покарання з випробуванням.

  Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

       Керуючись  ст. 323, 324  КПК  України, суд

з а с у д и в :

        ОСОБА_1  визнати  винним  у  вчиненні  злочинів,  передбачених  ч.2 ст.185,  ч.2 ст.383  КК  України,  і   призначити  йому  покарання :  

за  ч.2  ст. 185  КК  України  -  у  виді  позбавлення  волі  строком  два роки;

за  ч.2  ст. 383  КК  України  -   у  виді  позбавлення  волі  строком  три роки.

Відповідно  до  ст.70  КК  України  остаточну  міру  покарання  ОСОБА_1 визначити  шляхом  поглинання  менш  суворого  покарання  більш  суворим  у  виді позбавлення  волі  строком  на  три роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю три роки.

Покласти на засудженого обов”язки, передбачені п.п. 3,4 ст.76 КК України – повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний  захід  ОСОБА_1  -  тримання  під  вартою  -  змінити на підписку про невиїзд  до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду.

Речові  докази  по  справі – заяву ОСОБА_1 залишити в матеріалах справи (а.с  13 т.1), кобила, кінна підвода та упряж, передані на зберігання ОСОБА_4О.(а.с. 23 т.2) -  залишити останній, гроші в сумі 2826 – передані ОСОБА_7 (а.с. 23 т. 2) – залишити останньому після  набрання  вироком  законної  сили.

         Вирок  може  бути  оскаржений  до  апеляцiйного  суду  Рівненської  області  через Костопiльський  районний  суд  протягом  п’ятнадцяти  дiб  з  дня  його  проголошення, а  засудженим   -  в  той  же  строк  з  моменту  вручення  копії  вироку  шляхом  подачі  скарги  через  Костопільський  районний  суд.

     

СУДДЯ (підпис)

З оригіналом згідно:                         ОСОБА_19

Суддя

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація