ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/32320/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі - Товариство)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015

у справі № 815/7176/14

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування рішення від 09.09.2014 № 0000133800 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015, у позові відмовлено з посиланням на правомірність притягнення платника до відповідальності у вигляді оспорюваної суми штрафу та пені за порушення строків сплати грошових зобов'язань з єдиного внеску.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що правовим наслідком неприйняття податковим органом вмотивованого рішення у строк, визначений пунктами 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК), у процедурі адміністративного оскарження є визнання скарги платника задоволеною.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного рішення, за яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 171 694,09 грн. та 270 438,83 грн. пені, слугував факт несвоєчасної сплати Товариством єдиного соціального внеску за період з грудня 2012 року по червень 2014 року.

Позивач оскаржив зазначене рішення податкового органу в адміністративному порядку, подавши до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників скаргу від 05.11.2014 № ЮС-1676 (яку фактично було отримано податковим органом 11.11.2014). Рішенням від 09.12.2014 № 22396/10/28-10-10-4-33 зазначену скаргу залишено без задоволення, а рішення Інспекції від 09.09.2014 № 0000133800 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - без змін.

Власне факт несвоєчасної сплати єдиного внеску за вказаний період платником не заперечується.

Мотивуючи позовні вимоги, Товариство послалося на факт прийняття податковим органом рішення у процедурі адміністративного оскарження названого акта індивідуальної дії поза межами строку, визначеного пунктами 56.8, 56.9 статті 56 ПК.

Так, пунктом 56.2 цієї статті ПК передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

В силу вимог пункту 56.9 статті 56 ПК керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Втім, приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною четвертою статті 25 названого Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Таким чином, наведеним приписом Закону, який є спеціальною нормою у сфері розглядуваних правовідносин, встановлено 30-денний строк розгляду скарги платника єдиного внеску. Зміст цієї норми та вищенаведених положень ПК з огляду обсяг регулювання не дає підстави для множинного трактування прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, позаяк за загальними принципами права спеціальний нормативно-правовий акт скасовує дію загального.

Оскільки, як встановлено судами, рішення за результатами розгляду скарги платника було надіслано контролюючим органом на адресу Товариства у 30-денний строк з дня одержання скарги, то підстави вважати останню задоволеною на користь платника відсутні.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 у справі № 815/7176/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько