Справа № 2-1859/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 лютого 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кочко В.К.

при секретарі Шестопалової О.Ю.,

за участю прокурора Абдуллаєва Р.А.,

представника сради ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави, в особі органу місцевого самоврядування Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, за участю 3-ої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання не дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, зобов"язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

06 вересня 2011 року, прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду в інтересах держави, в особі органу місцевого самоврядування Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з вищевказаним позовом, в якому, за наслідками прокурорської перевірки, просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Таїровської с/р № 2021-V від 21.05.2010 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0766 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м “Червоний Хутір”, вул.Новоселів, 70, визнати недійсним державний акт серії ЯЛ №753482 на право власності на вказану земельну ділянку, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011052902272, кадастровий номер : 5123755800:02:005:1580, виданий Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 01.06.2010 р. на ім.`я ОСОБА_2, визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений 30.07.2010 р. від імені ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_4 з гр. ОСОБА_3, згідно якого, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив вказану земельну ділянку, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 223179, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011052903838, кадастровий номер : 5123755800:02:005:1580, виданий Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 09.09.2010 р. на ім.`я ОСОБА_3, припинити право власності останнього на зазначену земельну ділянку, зобов’язати Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області скасувати державну реєстрацію вказаного акту та зобов’язати ОСОБА_3 повернути зазначену земельну ділянку до Таїровської с/р, мотивуючи це винесенням оспорюваного рішення в порушення діючого земельного законодавства України, а саме, відсутністю містобудівної документації на спірну ділянку, яка не розроблялась та не затверджувалась рішенням органу місцевого самоврядування до розроблення проекту землеустрою та передачі у власність вказаної ділянки ОСОБА_2, як це вказано у оспорюваному рішенні сільради. Крім цього, прокурор зазначає, що при винесенні спірного рішення сільради, був порушений порядок зміни цільового призначення ділянки, переданої відповідачу після затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі ділянки ОСОБА_2, у зв’язку з чим, на думку прокурора, Відділом Держкомзему був незаконно зареєстрований та виданий державний акт на вказану ділянку відповідачу ОСОБА_2, який в подальшому, через свого представника ОСОБА_4 незаконно продав спірну ділянку відповідачу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу і в подальшому, останній незаконно отримав на своє ім.`я державний акт, зареєстрований Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області - чим були порушені права Таїровської с/р щодо володіння, користування і розпоряджання спірної ділянкою.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав свої позовні вимоги.

Представниця Таїровської с/р у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представниця відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно адвокатських орде          рів та адвокатських угод, заперечувала проти задоволення позову, вважаючи вимоги прокурора безпідставними і необґрунтованими, у зв’язку з чим, просила суд, відмовити у задоволенні позову.

Представниця Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, особисто під підпис, однак надіслала до суду заперечення на позов, в яких просила суд відмовити у задоволенні позову, вважаючи відсутніми будь-які порушення з боку Відділу Держкомзему при видачі державного акту ОСОБА_2, який отримав відповідач правомірно та на підставі законного рішення сільради, а в подальшому, на законних підставах отримав державний акт відповідач ОСОБА_3, а також надіслала клопотання, в кому просила суд слухати справу за її відсутності, посилаючись на зайнятість в іншому судовому процесі.

3-тя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність у відповідності з чинним законодавством укладений ним від імені ОСОБА_2 нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу спірної ділянки з ОСОБА_3 та відповідно якого, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив спірну ділянку, сплативши за неї обумовлену сторонами грошову суму, як це передбачено нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі та додаткові надані докази, оглянувши в судовому засіданні оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 з оригіналами всіх необхідних дозволів та погоджень державних установ та організацій, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України, розгляд справ, зокрема у спорах, що виникають із права власності, належить до компетенції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.п. г п. 2 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”№ 20 від 20.12.1995 р. – суди розглядають справи, зокрема, за позовами про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування, про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм станом.

Отже, з огляду на визначені процесуальні положення сторін по справі, зміст та характер правовідносин, що виникли між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у цивільному процесі, сторонами в якому є особи (позивачі, відповідачі), матеріально-правовий спір, який є предметом розгляду (ст. 30 ЦПК України) і позовні вимоги, які нерозривно пов’язані між собою і не можуть бути розглянуті окремо, враховуючи вищевикладене та суть заявлених позовних вимог, на думку суду, в даному випадку вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільради, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов’язання скасувати реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку –не можуть бути розглянуті окремо від інших позовних вимог як такі, що нерозривно пов’язані з ними та повинні розглядатися за правилами, встановленими ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 12 ЗК України –до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить : розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу.

Стаття 20 ЗК України зазначає, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із ст.ст. 38-40 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування, використання яких здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Статтями 78,81 ЗК України передбачено, що право власності на землю –це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, на підставі зокрема : безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Одночасно, у відповідності до ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого

самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ст.ст. 125,126 ЗК України –право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються КМУ.

Виходячи зі змісту ст.ст. 152-154 ЗК України вбачається, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник –не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду - не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження та несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійсненні власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що вся робота стосовно організації видачі державного акту на право власності на землю, у тому числі і роботи щодо підготовки проектної документації –покладається на органи місцевого самоврядування (сільські, селищні ради), на території яких розташовані земельні ділянки. Особа, яка бажає отримати у власність земельну ділянку, повинна подати до селищної (сільської) ради, на території яких розташовані земельні ділянки, лише заяву.

Статтями 316,317,319,321,325 ЦК України передбачено –правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава – не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності – є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Одночасно, статті 373,374 ЦК України зазначають, що право власності на землю – гарантується Конституцією України та набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтями 203,204,209,210,655,658 ЦК України передбачено – зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину –здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті –лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього Кодексу.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Пунктом 13 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”передбачено –з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, нікчемним є тільки правочини –які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Законом України “Про планування і забудову територій”, який був чинний на дату прийняття оскаржуваного рішення Таїровської с/р чітко передбачає наступні терміни, а саме : містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель. Схема планування території - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин. генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ст.ст. 3,5,10,11 вказаного Закону (чинного на даті прийняття оскаржуваного рішення Таїровської с/р) - планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури. Планування територій на загальнодержавному рівні полягає в розробленні Генеральної схеми планування території України (далі - Генеральна схема), якою передбачається раціональне використання території України, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, охорони здоров'я населення, охорони пам'яток історії та культури, визначення державних пріоритетів розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством. Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого використання територій згідно із схемою планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Схемами планування територій на місцевому рівні в разі необхідності може визначатися доцільність розроблення генеральних планів окремих населених пунктів.

Статтями 17,20,21 Закону України “Про основи містобудування”передбачено, що містобудівна документація –це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для зокрема : підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій, вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Регулювання земельних відносин у містобудуванні – здійснюється відповідно до земельного законодавства. Визначення територій для містобудівних потреб –здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Суд встановив, що рішенням 18 сесії Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 1167-V від 16.09.2008 року – було затверджено містобудівне обґрунтування розміщення котеджного комплексу по вул. Абрикосова та групи багатоквартирних жилих будинків з об’єктами обслуговування по вул. Центральній та Лабораторній на території житлового масиву “Червоний Хутір” с. Мізікевича, Овідіопольського району Одеської області, розроблене Державним інститутом по проектуванню об’єктів житлово-цивільного будівництва в Одеській області “Одесцивільпроект”.

З Генерального плану забудови (містобудівна документація) котеджного комплексу на території жилого масиву “Червоний Хутір”, який був затверджений вищевказаним рішенням Таїровської с/р вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,0766 га. № 70 знаходиться на вул. Новоселів, яка входить в перелік вулиць Генерального плану забудови вказаного комплексу на території жилого масиву “Червоний Хутір”, на рівні з вулицями : Абрикосовою, Мікдалева, Ореховою, Хуторською, Колекційною та іншими і відповідно до якої, як і до інших вказаних вулиць стосовно неї була затверджена містобудівна документація рішенням Таїровської с/р № 1167-V від 16.09.2008 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені у рішенні Таїровської с/р вулиці – є межами котедженого містечка, які включають в себе і інші вулиці, в тому числі і вулицю Новоселів зі знаходженням на ній спірної ділянки.

На підтвердженням зазначеного, на підставі заяв громадян України з проханням відвести безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) на території Таїровської с/р - рішенням 35 сесії Таїровської с/р № 1946-V від 30.03.2010 р. “Про надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) громадянам України”, було надано згоду на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність в с. Мізікевича, ж/м “Червоний Хутір”. При чому, у списку громадян у вказаному рішенні, мається прізвище ОСОБА_2 з визначенням ділянки №70 по вул. Новоселів, площею 0,0766 га.

На підставі вказаного рішення сільради, своїм листом №187 від 07.04.2010 р., селищний голова Таїровської с/р доручив виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 спірної ділянки –ліцензованій організації.

12.04.2010 р., селищним головою Таїровської с/р було розглянуто проект землеустрою щодо відведення спірної ділянки відповідачу ОСОБА_2 та його було погоджено Таїровською с/р.

Після цього, 19.04.2010 р. у Відділі Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, були узгоджені умови відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 та отримано завдання на виконання робіт.

Крім цього, на підтвердження затвердження містобудівної документації, саме у межах котеджного комплексу на території жилого масиву “Червоний Хутір” по вул.Новоселів, 70, ОСОБА_2 було надано викопіювання із генерального плану забудови с. Мізікевича, ж/м “Червоний Хутір” Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області, яке було затверджено керівником Відділу містобудування та архітектури Овідіопольської РДА та начальником Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, що є підтвердженням затвердженої вищезгаданим рішенням сесії Таїровської с/р містобудівної документації, до якої відноситься зазначене викопіювання по спірній ділянці, що належило на той час ОСОБА_2

19.04.2010 р., за №190 Відділом містобудування та архітектури Овідіопольської РДА –був наданий позитивний висновок щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки відповідачу ОСОБА_2 з передачею її у власність останнього.

Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області був наданий висновок № 18-18-43/1023 від 23.04.2010 р. про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Аналогічні позитивні висновки по проекту землеустрою були отриманні відповідачем ОСОБА_2 в Державній СЕС № 123 від 07.05.2010 р., в Державному управлінні охорони навколишнього середовища в Одеській області № 5470/03-06-12 від 14.05.2010 р., в Управлінні охорони об’єктів культурної спадщини № 0117/1880 від 21.04.2010 р.

У відповідності до Закону України “Про планування і забудову територій”, який був чинний на дату прийняття оскаржуваного рішення Таїровської с/р, ОСОБА_2 були погоджені з головою Таїровської с/р, начальником Відділу Держкомзему та керівником Відділу містобудування та архітектури Овідіопольської РДА графічні матеріали : план відведення ділянки, ситуаційна схема.

Таким чином, після затвердженням Таїровською с/р містобудівної документації щодо спірної ділянки, виготовлення у встановленому законом порядку та з дотриманням норм вищевказаних норм Законів проекту землеустрою, рішенням 38-ї сесії Таїровської с/р № 2014-V від 21.05.2010 р. на законних підставах – було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0766 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та соруд (присадибна ділянка) за адресою : с. Мізікевича, ж/м “Червоний Хутір”, вул.Новоселів, 70, Овідіопольського району Одеської області, передано безоплатно у власність відповідача вказану ділянку за рахунок земель запасу категорії земель сільськогосподарського призначення, розташовану на території селищної ради, переведено вказану ділянку категорії земель с/г призначення площею 0,0766 га., в тому числі за угіддями згідно форми 6-зем 0,0766 га. – під господарськими будівлями та дворами, до категорії земель житлової та громадської забудови, видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, яким за законом посвідчується право власності громадянина на земельну ділянку та зобов’язано відповідача подати, виданий йому державний акт на право власності на землю до ОРФ ДП “ЦДЗК”, після виникнення права власності на ділянку, виконувати обов’язки власників землі згідно ст. 91 ЗК України і не починати будівництво жилого будинку до погодження у встановленому порядку проекту його будівництва, отримання будівельного паспорту та дозволу на виконання будівельних робіт, які видаються спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури.

В подальшому, відповідачем ОСОБА_2, з дотриманням норм чинного земельного законодавства, 01.06.2010 р. – був отриманий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЛ № 753482, який був у встановленому законом порядку зареєстрований Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області з присвоєнням кадастрового номеру.

30.07.2010 р., законний власник спірної земельної ділянки ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_4, який діяв на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від ОСОБА_2, уклав з відповідачем ОСОБА_3 нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки за обумовлену сторонами ціну 34853 грн., які продавець, в особі представника ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_3 повністю до підписання цього договору, що підтверджується текстом нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу і було підтверджено 3-ою особою ОСОБА_4 у судовому засіданні.

В подальшому, вказаний нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу землі у відповідності з нормами закону – був належним чином зареєстрований та 30.09.2010 р., вже як законний власник спірної ділянки, відповідач ОСОБА_3, у встановленому законом порядку отримав державний акт на право власності на спірну ділянку серії ЯЛ № 223179 з відповідною його реєстрацію у Відділі Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області з присвоєнням кадастрового номеру за запису у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про хибність і безпідставність твердження прокурора у своєму позові щодо незаконної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, адже оскаржуваним рішенням сільради спірна ділянка була переведена до категорії земель житлової та громадської забудови і ніякої зміни цільового призначення не мало місця, а відповідно до ст. 20 ЗК України, відбулось переведення землі до іншої категорії у відповідності до повноважень рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, і в даному випадку, прокурором підміняються поняття “зміни цільового призначення” та “переведення до іншої категорії” - що є неприпустимим у земельному законодавстві.

Як вбачається з матеріалів даної справи, а саме проекту землеустрою – існує Генеральний план забудови котеджного містечка с. Мізікевича ж/м “Червоний Хутір” та саме з нього зроблено зазначене вище викопіювання та підписаний висновок начальником Відділом містобудування та архітектури Овідіопольської РДА з приводу спірної ділянки першого власника землі ОСОБА_2

На думку суду – державний акт на право власності на спірну ділянку, був виданий ОСОБА_2 у відповідності до норм діючого земельного законодавства та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в т.ч. на умовах оренди), підписаний селищним головою і у Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі – не було жодних підстав для відмови у його видачі та відповідно державної реєстрації акту, як не було таких підстав і в подальшому при видачі державного акту на право власності на землю на ім.`я ОСОБА_3, який законно, на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу придбав спірну ділянку і на сьогоднішній день - є її законним власником зі всіма правами, наданими йому Конституцією України, чинним цивільним та земельним законодавством.

В судовому засіданні, представник прокуратури – не зміг довести суду, в чому саме полягає порушення інтересів органу місцевого самоврядування Таїровської с/р з посиланнями на норми законів України знаходженням у приватній власності ОСОБА_3 спірної землі, як і не змогла пояснити щодо існування рішення Таїровської с/р № 1167-V від 16.09.2008 р. про затвердження містобудівного обґрунтування (документації) з існуванням в Генеральному плані забудови ж/м “Червоний Хутір” вулиці Новоселів, 70, що належить відповідачу ОСОБА_3

Крім цього, представник прокуратури не зміг пояснити суду, яким чином, прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду в інтересах Таїровської с/р до відповідачів з вимогами про скасування свого же рішення сільради, не пояснивши суду суті порушених законних інтересів сільради, як органу місцевого самоврядування та яким чином, законне право власності відповідач ОСОБА_3 на земельну ділянку, може негативно вплинути (чи зачіпає) на інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування в особі Таїровської с/р.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення Таїровської сільради було прийнято в межах своїх повноважень і з дотриманням норм чинного земельного законодавства, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про землеустрій”, на підставі якого, відповідачем ОСОБА_2 у встановленому законом порядку був отриманий державний акт на право власності на землю, який в свою чергу у відповідності до норм закону, був зареєстрований з присвоєнням кадастрового номеру ділянці Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі та який в подальшому, на законних підставах був проданий ОСОБА_2 як законним власником землі – відповідачу ОСОБА_3, який в свою чергу у відповідності до норм вищевказаних законів України отримав на своє ім.`я державний акт на спірну землю і є на сьогодні теж законним власником спірної землі, а тому будь-яких законних підстав для визнання незаконним та скасування рішення сільради, державних актів на право власності на землю, припинення права власності, скасування державної реєстрації державного акту ОСОБА_3, а тим більше підстав для повернення своєї власної землі ОСОБА_3 до земель Таїровської с/р –не існує.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, які не підтверджені жодними будь-якими належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 57-60 ЦПК України, а саме щодо порушення інтересів держави в особі місцевого самоврядування, незаконністю прийняття рішення сільради, незаконністю видачі державного акту на право власності на землю, його реєстрації, незаконності отримання відповідачем ОСОБА_2 спірного державного акту на право власності на земельну ділянку чи незаконного укладання договору купівлі-продажу землі і отримання відповідачем ОСОБА_3 державного акту на право власності на землю на своє ім.`я - не надані суду також жодні докази обов’язку і необхідності скасування державної реєстрації права власності на землю Відділом Держкомзему.

У зв’язку з чим, суд вважає необхідним – відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,154,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 12,20,38-40,78,81,118,125,126 ЗК України, ст.ст. 316,317,319,321,325,373,374,655,658 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, Законом України “Про основи містобудування”, Законом України “Про планування і забудову територій”, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави, в особі органу місцевого самоврядування Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, за участю 3-ої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання не дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, зобов"язання повернути земельну ділянку –відмовити;

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення .

Суддя: ОСОБА_5