Справа № 22ц-1745/2009		Головуючий у першій інстанції
		Білий  М.М.
Категорія - цивільна		Доповідач - Губар В.С.

  

 

 

 

 

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2009 року		м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого:	Позігуна М.І.
суддів:	Губар В.С.,		Шемець Н.В.
при секретарі:	Рачовій І.І.

з участю:                Калініченко Р.І., Калініченка В.І.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду від 06 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про витребування майна з чужого незаконного володіння і стягнення компенсації,  

в с т а н о в и в:

           У березні 2009 року ОСОБА_2. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1. та  просила суд зобов”язати відповідача передати їй півтори тони картоплі, 20 кілограм  моркви, 20 кілограм столового буряка, 20 кілограм цибулі, трьох курей, двох гусей,  15 мішків овса, 4 тони сіна,  оприскувач для колорадського жука, дерев”яну драбину, бочки, люстру, кришталеві чарки (комплект 6 штук) та дозволити їй зібрати  у  2009 році  урожай пшениці,  яку вона посіяла на земельній ділянці свого покійного співмешканця ОСОБА_3. В ході розгляду справи позивачка доповнила свою позовну заяву та просила  також стягнути з відповідача на її користь  в рахунок компенсації за побудований паркан та проведений ремонт спадкового будинку та господарства 1099 грн.

         Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що  вона та покійний ОСОБА_3. з травня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали у належному йому будинку у селі Вересоч однією сім”єю та вели спільне господарство і мали спільний бюджет. Вона знала, що  ОСОБА_3. мав нерозірваний шлюб, проте він  та  відповідачка  проживали окремо одне від одного і  спільного господарства не вели.

         Позивач  під час спільного сімейного проживання з ОСОБА_3,  маючи спільний сімейний бюджет,  набула з ОСОБА_3 спільне майно: вони спільно посадили та виростили близько 1,5 тон картоплі, та, приблизно, по  20 кілограмів  моркви, столового буряку, цибулі, та  склали ці овочі  у погріб у господарстві ОСОБА_3. і у цьому ж господарстві  у хліві  помістили вирощене та зібране ними зерно - 15 мішків вівса, на обмолот якого гроші давала її матір.  Вони також виростили сім курей та двох гусей.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер. Відповідачка все вищезазначене майно забрала та вивезла за своїм місцем проживання.  Відповідачка також привласнила 4 тони заготовлено сіна,  та забрала позичені  позивачкою речі - оприскувач від колорадського жука, драбину, металеві бочки, які  позивачка має повернути власнику. У будинку померлого ОСОБА_3. залишились особисті речі позивачки - люстра та комплект з 6 кришталевих чарок, які  відповідачка також відмовляється повернути.

       Позивач разом з ОСОБА_3,  у його садибі, де вони спільно проживали до дня його смерті,  поставили паркан довжиною 34 м, на що витратили 1860 гривень спільних коштів; зробили  ремонт у будинку  і на покупку фарби, шпалер та клею витратили 318 гривень спільних коштів. Тому просила стягнути з відповідачки  1099 гривень в рахунок компенсації за проведений ремонт спадкового будинку та господарства.

            Рішенням Куликівського районного суду від 06 липня 2009 року позов ОСОБА_2. задоволено частково. З ОСОБА_1. на користь позивачки стягнуто в рахунок компенсації 600 гривень і в рахунок повернення судових витрат за розгляд справи - 85 гривень. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що  позивачка та ОСОБА_3.  проживали сумісно однією сім”єю, вели спільне господарство, піклувались одне про одного з травня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.  За цей час вони у 2008 році зібрали урожай картоплі,  моркви, буряка, цибулі, надбали сіна, утримували птицю, проволили ремонт будинку, встановили огорожу. Суд зазначив, що вказані обставини, які підтвердились у судовому засіданні, свідчать про те, що позивачка приймала участь у придбанні цього майна, а тому, з урахуванням  ступеню її участі, а також того, що відсутні дані про те, що вона надавала кошти для проведення робіт і того, що власником будинку був ОСОБА_3. і в основному ніс  витрати, маючи кошти, позивач повинна отримати 600 гривень компенсації  за участь у придбанні майна, яке залишилось у господарстві покійного і частково витраченого відповідачем (мається на увазі сіно).  Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, інші позовні вимоги ОСОБА_2. стосовно спірного майна визнані недоведеними і необґрунтованими.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати  та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з ОСОБА_2. на її користь понесені судові витрати по справі.

           Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права; судом неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.  Апелянт наполягає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3, від шлюбу вони мають трьох дітей і шлюбні стосунки та взаємні права і обов”язки між нею та чоловіком ніколи не припинялись.

       Апелянт зазначає, що ніякого майна з її померлим чоловіком позивач не набувала і спільно з ним не проживала, оскільки ні апелянт, ні їх з чоловіком діти   у належному померлому та їх доньці ОСОБА_4 будинку ніколи позивачку не бачили. Апелянт наполягає, що ніякого майна позивачки  вона з садиби свого померлого чоловіка не вивозила. Вимоги позивачки про надання їй  майна, належного ОСОБА_3. та їй, його законній дружині,  ОСОБА_1.  вважає безпідставними.   

         Апелянт наголошує, що судом не наведено розрахунків стягнутої компенсації та не визначена її правова природа.

         Апелянт стверджує, що суд безпідставно зробив висновок про наявність між  позивачкою та ОСОБА_3.  сімейних стосунків, не зазначивши при цьому, які між ними існували правовідносини і якою нормою закону вони передбачені. На думку апелянта, оскаржуване рішення прийнято на підставі припущень, а не доведених обставин.

           Вислухавши суддю - доповідача,  пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

           Частково задовольняючи позов ОСОБА_2. суд виходи з того, що вона та ОСОБА_3.  проживали сумісно однією сім”єю, вели спільне господарство, піклувались одне про одного з травня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.  За цей час вони у 2008 році зібрали урожай картоплі,  моркви, буряка, цибулі, надбали сіна, утримували птицю, проводили ремонт будинку, встановили огорожу. Суд зазначив, що вказані обставини підтвердились у суді та свідчать про  участь позивачки у придбанні цього майна, а тому, з урахуванням  ступеню її участі, а також того, що відсутні дані про те, що вона надавала кошти для проведення робіт та з урахуванням того, що  ОСОБА_3.  в основному ніс  витрати,  позивач повинна отримати 600 гривень компенсації  за участь у придбанні майна, яке залишилось у господарстві покійного і частково витраченого відповідачем (мається на увазі сіно).   

         Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

         Відповідно до ст.213, 214 ЦПК України рішення суду  повинно бути законним і обгрунтованим.  Обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції  не  дослідив обгрунтованість наданих позивачкою  доказів та не перевірив законність її вимог, неправильно визначив правовідносини між сторонами та дав їм невірну юридичну оцінку,  що призвело до помилкового вирішення справи.   

           Оскільки   ОСОБА_3.  перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1., і цей шлюб припинений внаслідок смерті ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1, існуючі стосунки між позивачкою та ОСОБА_3  не можна  визнавати  як сімейні.

            Виходячи з обставин справи, у даному випадку до відносин, які мали місце між позивачкою та ОСОБА_2. за його життя,  не має підстав застосовувати норми сімейного законодавства та  положення Цивільного кодексу України, на які посилається суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні,  у зв”язку з чим  задоволення  вимог  ОСОБА_2.  є незаконним  та необґрунтованим, зважаючи на таке.

            Згідно ст. 36 Сімейного кодексу України підставою для виникнення прав та обов”язків подружжя є шлюб. Відповідно до ст. 21 Кодексу, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі РАЦС.  Статтею 25 СК України  визначено, що  жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі і право на повторний шлюб мають лише після припинення попереднього шлюбу. Зазначені норми закону мають імперативний характер і розширеному та довільному тлумаченню не підлягають.

          Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, визначено, що  при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

         Проживання жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу створює для них певні майнові права та обов”язки  лише   за умови, що жоден з них не перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

           ОСОБА_2. та померлий ОСОБА_3. не  наділені  статусом подружжя, оскільки ОСОБА_3. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою.  Жодних договорів між ОСОБА_2. та ОСОБА_3  щодо спільного придбання,  володіння, користування та розпорядження  майном  укладено не було.  Не було  жодних договорів і  стосовно спільного користування отримуваними прибутками.

           Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,  на які вона посилається як  на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 61  цього Кодексу.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для ухвалення рішення у справі,  і  доказування не може  грунтуватись на припущеннях.

         Позивачкою не доведено суду наявності між нею та померлим ОСОБА_3 таких  цивільно-правових  взаємовідносин, внаслідок яких між ними було б можливе виникнення  обопільних майнових зобов”язань.   

         Позивачкою не доведено суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і достовірних доказів, які б безспірно і безсумнівно підтвердили ті обставини, що вона укладала свої особисті кошти у сумі 1099 грн. у придбання  ремонтно-будівельних матеріалів та на проведення ремонтних робіт спільно з ОСОБА_3 і не доведено, що саме   ці  матеріали були використані при проведенні робіт у належному ОСОБА_3. та його доньці ОСОБА_4 будинку.

          Суд першої інстанції безпідставно  прийняв до уваги в якості доказу сплати  ОСОБА_2. її  особистих коштів   за проведення ремонтних робіт  в зазначеному будинку наданий  нею   товаринй чек на суму 318 грн. (а.с.26),  оскільки цей документ не є  таким, що достовірно і безспірно підтверджує те, що придбані матеріали  купувались саме за її кошти та були використані  безпосередньо на ремонт    вказаного будинку.

          Отже,  в даному конкретному  випадку не можна  визнавати позивачку учасником спільної сумісної власності подружжя, і  наявність у неї стосунків  з ОСОБА_3 не надає їй статусу дружини і не дає їй права на частку у спільному майні.       Позивачкою не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду таких  належних і допустимих   доказів, які б достовірно і безспірно  свідчили про придбання спірного рухомого  майна  за  її спільні з померлим  кошти та внаслідок  їх спільної праці.

        Апеляційний суд покази  свідків,  допитаних судом першої інстанції,   не приймає  в якості   доказів  на підтвердження придбання  спірного майна    спільно з ОСОБА_3 за  їх спільні кошти,  оскільки   покази цих свідків  не є належним засобом доказування при вирішенні даного  спору,  не є прямими доказами на підтвердження вимог позивачки;  вони не підтверджують прав позивачки на спірне майно  і  не  передбачені  законом    підставами  як для визнання за ОСОБА_2. правового статусу  дружини  померлого ОСОБА_3., перебуваючого у зареєстрованому шлюбі з іншою особою,  так і  для  виникнення у  неї  прав   на  зазначене у позові майно.    

          Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з відмовою позивачці в задоволенні її позову за необґрунтованістю і недоведеністю її вимог.   Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивачки на користь апелянта належить стягнути судові витрати по справі у сумі  55 грн. 50 коп., з яких  25-50 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги, а 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                          

            Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

 

                                                      У Х В А Л И В:

                      Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. .

           Рішення Куліківського районного суду від 06 липня 2009 року - скасувати.

            ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по справі 55 грн.50 коп.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

            

 

Головуючий:                                            Судді: