У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення коштів,   

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить  рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2.   на користь ОСОБА_1 2770 грн. боргу, 30 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 грн. судового збору, а всього на загальну суму 2851 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом при прийнятті рішення були порушені норми процесуального правам - ст.ст. 127, 128, 130 ЦПК України та неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що вона не отримувала у позивачки грошові кошти, а розписка була надана іншій особі на ім”я позивачки. Кошти, зазначені у розписці, апелянтом були повернуті, що підтверджується перевіркою Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області. Судом проігноровано клопотання про виклик до суду свідків, які б могли спростувати твердження позивачки. Крім того, справу було розглянуто у її відсутності, хоча апелянт і просила відкласти розгляд справи.   

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає   відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.14 ЦК України  цивільні обов”язки  виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

 Приймаючи рішення, суд виходив з того,  що між  ОСОБА_1. та ОСОБА_2. склались цивільно-правові договірні  взаємовідносини, що  підтверджується оригіналом наявної   у справі боргової розписки, згідно якої  ОСОБА_2. 22.07.2007 року отримала від ОСОБА_1 3070 гривень, які  зобов”язалась повернути до 20.08.2007 року, проте із суми боргу повернула  позивачці лише 300 гривень.

Суд апеляційної інстанції  погоджується з такими  висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між сторонами і закон, який їх регулює.

Зазначена розписка  у встановленому законом порядку  не оскаржена і недійсною не визнана, належних і допустимих доказів на її спростування апеляційному суду представлено не було.    Твердження апелянта про те, що  борг нею повернутий, є голослівними і не підтверджені жодними доказами ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Аргументи апелянта про підтвердження  факту повернення боргу показами свідків апеляційний суд відхиляє як юридично  неспроможні,  оскільки  погашення боргу може бути підтверджено поверненням відповідачці  її розписки, яка позивачкою надана суду в якості доказу існування боргу.

Суд першої інстанції також обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами та суми інфляції, оскільки зазначені умови розпискою встановлені не були.

 Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, постановлене відповідно  до вимог   ст.ст. 526, 527, 625, 1046-1051 ЦК України, і не містить таких порушень процесуального права, які б могли  вплинути на остаточне вирішення спору по суті.

             Сукупність обставин справи та доказів приводить апеляційний суд до переконання,  що апеляційна скарга є необгрунтованою  і не містить  передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                              Судді: