Справа №22ц-5553\2006р.                                                  Головуючий в 1 інстанції Гібалюк ТЛ.

Категорія-26                                                                       Доповідач Козлов СП.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Перцової В.А.,

суддів - Козлова СП., Повєткіна В .В.,

при секретарі - Білоус А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання втратившою право користування житловою площею, за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання свідоцтва про права власності на спадщину недійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання втратившою право користування житловою площею, посилаючись на те, що після смерті його діда ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, він є єдиним спадкоємцем першої черги, так як його батько - єдиний син померлого - ОСОБА_4 померІНФОРМАЦІЯ_2 Спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.08.1995 р. належала квартира по АДРЕСА_1, на яку йому було видано свідоцтва про право на спадщину по закону від 03.04.2000 р.. В цій квартирі з 1996 р. періодично проживала ОСОБА_1 - співмешканка ОСОБА_3 який у 1997 р. там її прописав. З грудня 2003 р. вона добровільно звільнила квартиру і там більше не проживає, але виписуватися не бажає, чим перешкоджає йому як власнику в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою. Тому на підставі ст.48 Закону України „Про власність" він просив суд усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою, визнавши ОСОБА_1 втратившою право користування нею.

ОСОБА_1 звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про права власності на спадщину недійсним, визнання права власності, посилаючись на те, що з 1995 р. вона проживала у спірній квартирі з ОСОБА_3 однією сім"єю та знаходилася у нього на утриманні, а з 1996 р. була там прописана, тому є спадкоємцем по закону після його смерті, а ОСОБА_2 не надав суду достатніх необхідних доказів в підтвердження своїх родинних відносин з померлим і тому не є спадкоємцем після його смерті. З цих підстав вона просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину по закону від 03.04.2000 р. на ім"я ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадщини по закону.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 червня 2006 року визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину по закону від 03.04.2000 р. на ім"я ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1, припинено право власності на цю її частину за ним, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадщини по закону, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та

                                                                        2

невідповідність висновків суду обставинам, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а в позові ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши справу, обсудивши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Визнаючи частково недійсним свідоцтво про право на спадщину по закону від 03.04.2000 р. на ім"я ОСОБА_2 на 1/2 частини спірної квартири та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадщини по закону суд виходив з того, що ОСОБА_1 знаходилася на утриманні ОСОБА_3 з 24.09.1996 р. по день його смерті, тому мала право на успадкування цього майна нарівні з ОСОБА_2.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1995 р. проживала зі ОСОБА_3 у належній йому на праві власності квартирі по АДРЕСА_1, в якій 24.09.1996 р. вона була зареєстрована. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого відкрилася спадщина на цю квартиру. Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його онук ОСОБА_2, на ім"я якого 03.04.2000 р. було видано свідоцтво про право на спадщину по закону на спірну квартиру.

Згідно зі ст.531 ЦК України (1963 р.) до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України (2003 р.) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між тим, в підтвердження знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 достовірних доказів суду не надано, як і не надано доказів, які спростовують встановлені рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 липня 1981 року родини відносини ОСОБА_2 і спадкодавця, про що заперечувала ОСОБА_1, посилаючись лише на неналежне оформлення ОСОБА_2 своїх особистих документів в цій частині.

Зазначені норми закону та обставини суд залишив без уваги, а в підтвердження своїх висновків про перебуванні ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 з 24.09.1996 р. по день його смерті послався в рішенні лише на значно менший у ОСОБА_1 розмір пенсії, чим розмір пенсії ОСОБА_3 та на показання свідків про спільне ведення ними домашнього господарства, купування продуктів харчування, що ще саме по собі не свідчить про перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого.

При таких обставинах, рішення суду в цій частині, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 на підставі ст.531 ЦК України (1963 p.).

В своєму позові ОСОБА_2 фактично просив суд зняти ОСОБА_1 з реєстрацій зі спірної квартири, посилаючись на те, що вона перешкоджає йому користуватися цією квартирою, оскільки не бажає з неї виписуватися, але розглядаючи позов про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання ОСОБА_1 втратившою право користування житловою площею на підставі норм закону, регулюючого права власності, суд позовні вимоги в цій частині не уточнив та не врахував, що правовідносини щодо права користування житлом регулюються іншими нормами права - житловим законодавством, не залучив до участі у справі орган, в повноваження якого входить вирішення питань про реєстрацію громадян в жилих приміщеннях, справу розглянув без його участі, вирішивши питання про його права та обов"язки, що згідно з п.4 ч.1 ст.ЗП ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду в цій частині з направленням справи на новий

3

розгляд.

Керуючись ст.307,309,311 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 червня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання свідоцтва про права власності на спадщину недійсним, визнання права власності відмовити.

Справу в частині позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання втратившою право користування жилою площею направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у

касаційному порядку протягом 2 місяців.