Справа № 22-а-3140/11 Головуючий у І інстанції Марущак Н.М.

Категорія 63 Доповідач у 2 інстанції Колокольникова

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Сержанюк А.С.

суддівБерезовенко Р.В., ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Ставищенському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”.

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив, визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому за період з 22 травня 2008 року по дату винесення рішення судом недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2009 позов задоволено. Визнано неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по дату винесення рішення.

В апеляційній скарзі УПФУ у Ставищенському районі Київської області просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у Ставищенському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними норми Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”в частині зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій дітям війни.

За таких обставин, ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із того, що з моменту прийняття рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дія якої була відновлена і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення допомоги з 22.05.2008 року, тобто за межами строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак з даними висновками суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до вхідного штампу на позовній заяві, остання була подано до суду 03.09.2009 року.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись в т.ч. і на пропуск строку звернення до суду, що слідує з письмових заперечень відповідача.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.

Приймаючи до уваги, що позивач пропустив встановлений річний строк для звернення до суду, та не надав суду доказів, що пропуск строку стався з поважних причин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача допомоги за період з 22.05.2008 року підлягає зміні в частині дати відповідно до якої необхідно здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області - задовольнити частково.

Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2009 року змінити виклавши абзац другий та третій резолютивної частини у такій редакції:

“Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області щодо нарахування та виплати з 03 вересня 2008 року ОСОБА_2 як “Дитині війни” невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни””

“Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги “Дітям війни”ОСОБА_2 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за період з 03 вересня 2008 року”.

У решті постанову залишити без змін.

Копію постанови направити особам, які брали участь у справі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Сержанюк А.С.

Судді: Березовенко Р.В.

ОСОБА_1