Справа №1-17/09

ВІЙСЬКОВИЙ  МІСЦЕВИЙ   СУД

ОДЕСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

іменем    України

26 березня 2009 року                                                                                             м.  Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням полковника юстиції Тарівєрдієва Т.А.,  при секретарях Гудз Н.В. та Рижих В.В,  за участю помічника військового прокурора Одеського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Аракеляна В.Г.,  розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню колишнього військовослужбовця контрактної служби Котовського прикордонного загону

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Котовськ Одеської області,  росіянина,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  який не має судимості,  проходив службу за контрактом з 16 серпня 2006 року по 21 січня 2009 року,  мешкає за адресою: Одеська обл.,  м.  Котовськ,  АДРЕСА_1

у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 407 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

встановив:

5 листопада 2008 року ОСОБА_1 не з'явився вчасно на службу без поважних причин та ухилявся від військової служби до 20 листопада 2008 року,  тобто тривалістю понад десять діб,  але не більше місяця,  проводячи час на свій власний розсуд.

1 грудня 2008 року ОСОБА_1 знову не з'явився вчасно на службу без поважних причин та ухилявся від військової служби до 16 грудня 2008 року,  тобто тривалістю понад десять діб,  але не більше місяця,  проводячи час на свій власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю,  підтвердив викладені в описовій частині вироку час,  місце,  мотив та обставини вчиненого ним злочину,  пояснив,  що у жовтні 2008 року у нього,  ОСОБА_1 з'явилося бажання звільнитися з військової служби.

Оскільки у нього,  ОСОБА_1,  строк контракту закінчувався лише в серпні 2009 року,  то він вирішив не виходити на службу без поважних причин з тим,  щоб командування Котовського прикордонного загону швидше вирішило питання про його звільнення.

Так,  вперше він,  ОСОБА_1,  не вийшов на службу без поважних причин 5 листопада 2008 року і не з'являвся на службі та не виконував свої обов'язки до 20 листопада 2008 року,  знаходячись за місцем свого проживання та займаючись веденням домашнього господарства разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2

Крім того,  1 грудня 2008 року він,  ОСОБА_1,  знову не вийшов на службу без поважних причин і не з'являвся на службі до 16 грудня 2008 року,  знаходячись в м.  Одесі у свого товариша ОСОБА_3 та проводячи час на свій власний розсуд.

Поряд з особистим визнанням ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину,  винність підсудного повністю підтверджується й іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так,  допитана в якості свідка ОСОБА_2 в суді показала,  що вона мешкає разом з ОСОБА_1

ОСОБА_1 не виходив на службу без поважних причин в період з 5 до 20 листопада 2008 року і з 1 до 16 грудня 2008 року. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо,  що останній не виходив на службу,  у зв'язку з тим,  що бажав звільнитися з військової служби.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в суді,  підтвердив факт перебування ОСОБА_1 у нього в період з 1 до 16 грудня 2008 року,  показав,  що в зазначений період часу,  ОСОБА_1 дійсно знаходився в місті Одесі,  де проводив час на свій власний розсуд.

Будь-яких поважних причин не з'являтися на службу у ОСОБА_1 не було.

Зі слів ОСОБА_1 йому, ОСОБА_3,  відомо,  що на службу останній не виходив в зв'язку з тим,  що не бажав проходити військову службу за контрактом і планував звільнитися зі служби.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності,  суд дійшов висновку,  що ОСОБА_1,  являючись військовослужбовцем контрактної служби,  без поважних причин не з'являвся на службу в період з 5 до 20 листопада 2008 року,  та з 1 до 16 грудня 2008 року,  тобто тривалістю понад десять діб,  але не більше місяця.

Такі його дії суд кваліфікує за ч. 2  ст.  407 КК України.

При призначенні підсудному покарання,  суд визнає обставинами,  що пом'якшують покарання,  його з'явлення із зізнанням та щире каяття.

Суд також враховує задовільні службові характеристики підсудного,  наявність на його утриманні малолітньої доньки,  а також його звільнення на цей час з військової служби.

З урахуванням викладених вище обставин,  що пом'якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 діяння,  а також з урахуванням даних про його особу,  суд вважає можливим призначити йому покарання із застосуванням положень  ст.  7 5 КК України.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 407 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 1 рік.

У відповідності до  ст.  75 КК України,  ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнити,  якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не скоїть нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.

На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.