Справа № 2-4050/2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 липня 2009 року     Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого     - Володарець Н.М.

при секретарі     - Агапової В.П.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячій спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Ювілейний» про стягнення заробітної плати, надбавки за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до    Державного закладу    «Дитячій спеціалізований    (спеціальний)    клінічний санаторій      «Ювілейний»      про стягнення заробітної плати, надбавки за вислугу років.

Свої вимоги мотивує тим, що вона працює на посаді вчителя в ДУ «Дитячий (спеціалізований) санаторій Міністерства охорони здоров'я України. На період набрання чинності Закону України «Про освіту» № 1060 та відповідно до ст.. 57 зазначеного закону, вона як педагогічний робітник має відповідний стаж для надбавки за вислугу років у розмірі 10 % відсотків до посадового окладу. Втім, з січня 1997р. по серпень 2002р. зазначену надбавку вона не отримувала. Після звернення до адміністрації санаторію про виплату надбавки, їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати (надбавки за вислугу років) у розмірі 2002 грн. 25 коп.

У попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, дала суду пояснення, аналогічні висловленому в позові. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснив, що дійсно позивачці підлягає виплата зазначеної надбавки, але у зв'язку з відсутністю фінансування виплата надбавки не проводиться. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи виходить, що згідно наказу № 112/к від 24.08.1987р., позивачка з 24.08.1987р. до теперішнього часу працює у ДЗ ДСКС «Ювілейний» на посаді вчителя. Зазначена обставина підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 3) та довідкою № 85 від 19.03.2009р. (а.с. 10).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка має право на надбавку за вислугу років у розмірі 10% від посадового окладу, однак зазначені виплати не проводилися, заборгованість за період з 01.01.1997 по 01 вересня 2002 р. склала 2002, 25 грн. і підлягає стягненню з відповідача. У судовому засіданні вірогідно установлений факт того, що позивачка находилася з відповідачем у трудових відносинах, тому відповідач повинний був виплачувати їй заробітну плату, однак свої зобов'язання за трудовим договором не виконував. Таким чином, зазначена позивачкою сума підлягає стягненню.

Висновок суду заснований на наступному.

Відповідно до абз. 8 ст. 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісяця в процентному

2

відношенні до посадового окладу (ставці заробітної плати) у залежності від стажу педагогічної роботи.

Відповідно до абзацу 10 ст. 57 Закону України «Про освіту », держава забезпечує педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Згідно п. 1 Постанови Верховної Ради України від 23.06.1996 р. «Про введення в чинність Закону України «Про освіту », абз. 8 ст. 57 Закону набирає сили з 01.01.1997 p., a абзац 10 ст. 57 Закону з 01.01.1998 р.

Виходячи їхніх положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», зазначені надбавки і допомога відносяться до додаткової заробітної плати і складають структуру заробітної плати, її частина.

Організація ж оплати праці, згідно ст. 5 Закону України «Про оплату праці», здійснюється на підставі законодавчих і інших нормативних актів.

Стаття 21 Закону України «Про оплату праці» передбачає право працівника на оплату своєї праці згідно актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при дозволі споровши про виплату премій, винагород за підсумками року або за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, який визначені умови і розміри цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або їхній розмір може бути зменшений) тільки у випадках і при умовах, передбачених цими актами.

По мотивах відсутності коштів до виплати може бути відмовлено в тому випадку, якщо ці виплати обумовлені наявністю визначених засобів або фінансуванням.

Доводи відповідачів про відсутність бюджетного фінансування цих виплат не можуть бути прийняті судом в увагу, тому що відповідачем не представлені докази про попередження позивачки про зміну істотних умов праці.

Відповідно до вимог ст. 115 КпП України, заробітна плата виплачується регулярно в робочі дні в терміни, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу не перевищуючих шістнадцяти календарних днів. Однак у встановлений термін заробітна плата не виплачувалася.

Посада вчителя, на якій позивачка перебуває в трудових відносинах з відповідачем, відповідно до положень постанови КМУ №346 від 14.04.1997 р. і постанови №963 від 14.06.2000 р. «Про затвердження переліку посад педагогічних і науково-педагогічних працівників» віднесена до педагогічного. Нарахування заробітної плати вихователям проводилося, у тому числі з урахуванням вимог Інструкції про порядок нарахування заробітної плати працівникам утворення, затвердженої наказом Міністра утворення України за №102 від 15.04.1993 р.

Отже, судом установлено, що правовідносини сторін, у тому числі, регулюються нормами Закону України «Про освіту», ст. 57 якого, установлюючи гарантії держави педагогічним працівникам, не містить обмежень у відношенні працівників закладів утворення різних форм власності, умов фінансування.

Власник зобов'язаний був передбачити фонди для виплати покладених сум, що входять до складу заробітної плати педагогічних працівників, з метою реалізації державних гарантій.

Таким чином, судом встановлене, що право позивачки на одержання заробітної плати, що включає гарантовані надбавки і допомогу, порушене винним поводженням відповідача і підлягає судовому захистові. З відповідача на користь позивачки необхідно

3

стягнути надбавку за вислугу років за період з 01.01.1997р. по 01.09.2002р. у сумі 2002 грн. 25 коп.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 21, 22 Закони України «Про оплату праці», ст. ст. 18, 39, 57 Закону України «Про освіту », ст.ст.9, 21, 115, 234 КпП України, керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 88, 202-1, 203 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячій спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Ювілейний» про стягнення заробітної плати, надбавки за вислугу років   - задовольнити.

Стягнути з Державного закладу «Дитячій спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Ювілейний» на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в сумі 2002, 25 грн.

Стягнути з Державного закладу «Дитячій спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Ювілейний» у дохід держави державний збір у сумі 51 грн. і витрати на  інформаційного технічного забезпечення   розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.