Справа № 2ц-662/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«11» червня 2009 року Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого – судді Галянчука М.І.
при секретарі – Отєговій О.В.
за участю представника позивача – ОСОБА_1.
адвоката – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики, посилаючись на те, що 09.09.2008р. між ним та відповідачкою ОСОБА_4. був укладений договір позики. На підтвердження укладення цього договору та його умов відповідачем, в присутності двох свідків була представлена власноручно написана нею розписка. Згідно зазначеного договору відповідачка отримала від позивача гроші у сумі 10 000, 00 (десять тисяч) доларів США, що на той час за офіційним курсом Національного банку України (4,851 грн.) склало 48 510, 00 грн. За умовами договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мав бути здійснений до 01 листопада 2008 року. Однак відповідачка до цього часу суму позики не повернула. Просить стягнути з відповідачки – ОСОБА_4 на його користь грошові кошти за договором позики від 09.09.2008р. у сумі 77 000,00 гривень (сімдесят сім тисяч гривень), проценти від суми позики у сумі 2050,52 гривень (дві тисячі п*ятдесят грн.. 52 коп.); збитки від інфляції за весь час прострочення у сумі 2 796,25 гривень (дві тисячі сімсот дев*яносто шість грн.. 25 коп.); 3% річних у сумі 512,63 гривень (п*ятсот дванадцять грн.. 63 коп.) – всього 82 359,41 грн., а також просить стягнути судовий збір – державне мито в сумі 823,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1. уточнили позовні вимоги та просять стягнути з відповідачки тільки суму основного боргу – 10 000, 00 (десять тисяч) доларів США, що на день розгляду справи за офіційним курсом Національного банку України (7,610 грн.) склало 76 100 (сімдесят шість тисяч сто), 00 гривень та просить стягнути судовий збір в сумі 823,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Відповідачка ОСОБА_4 надала суду заперечення на позов, в якому вказала, що гроші в сумі 10 000, 00 доларів США вона отримала від ОСОБА_3 в якості завдатку за приміщення магазину з підвалом АДРЕСА_1, яке позивач мав намір у неї придбати. Але так як в жовтні 2008 року ОСОБА_3 відмовився купувати вказане приміщення, відповідачка вважає, що порушення зобов*язання сталося з його вини, тому задаток залишається у неї. Вважає вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів за договором позики безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 пояснив, що в березні 2008 року він вирішив придбати приміщення з підвалом АДРЕСА_1, домовившись з відповідачкою за суму та завдаток – це 3 000 доларів США. Відповідачка разом з приміщенням магазину запропонувала і підвальне приміщення. Договір купівлі-продажу повинен бути укладений в березні-травні 2008 року. Пізніше він дізнався, що воно знаходиться в заставі в «Укрсиббанку» і під нього отримано два кредити. А приміщення підвалу не було прийняте в експлуатацію.
Через місяць після домовленості позивач передав ОСОБА_4. ще 3 000 доларів США, а в травні 2008 року – ще 4000 тисячі доларів США. Хоча на підвальне приміщення документи не були готові, відповідачка хотіла продати все. За її пропозицією 09 вересня 2008 року була складена боргова розписка. Тобто, фактично відбулася заміна договору задатку на позику. Все майно було оцінене в сумі 135 000 доларів США. Але так як на підвальне приміщення документи фактично не були оформлені, позивач відмовився від купівлі ще в травні 2008 року і передав ключі відповідачці.
Відповідачка пояснила, що у неї було приміщення - квартира, яке потім переведене в нежиле. Вона просила гроші в сумі 50 000 доларів США, щоб оформити всі справи. Першу частину грошей в сумі 3 000 доларів США вона отримала від ОСОБА_3 в січні 2008 року і зразу ж віддала йому ключі. Підвал не був оформлений як на той час, так і на теперішній. Вказане приміщення (квартира) знаходиться в заставі. В серпні 2008 року ОСОБА_3 запропонував купити квартиру без підвалу. У вересні 2008 року вона за його пропозицією написала боргову розписку. Але вважала це завдатком і думала, що ОСОБА_3 буде користуватись приміщенням до листопада 2008 року.
Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні пояснив, що він був присутнім при двох зустрічах ОСОБА_3 та ОСОБА_4: перша – це передплата в сумі 4 000 доларів США, друга – при написанні розписки від 09 вересня 2009 року. У вересні вони приїхали поговорити та уточнити, чи продає відповідачка приміщення. В іншому випадку – вона повинна повернути гроші. При написанні вказаної розписки, і позивач і відповідачка вже розуміли, що ОСОБА_3 не буде купувати вказане приміщення. Відповідачка до цього часу вже повторно виставила його на продаж, тому фактично гроші, які були передані їй позивачем – повинні бути повернені і за згодою обох була оформлена позика.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що її мати - відповідачка у справі, виставила приміщення на продаж, але з підвалом. ОСОБА_3 мав намір його купити. Він повинен був внести аванс, щоб відповідачка змогла сплатити борги. Але в липні-серпні 2008 року ОСОБА_3 повернув ключі. Через місяць вона підписала розписку на прохання матері. В ній вказувалось, що це саме боргова розписка, а не завдаток і свідок ОСОБА_4 це розуміла.
Свідок у справі – ОСОБА_6 – співробітник агентства нерухомості «Аркадія» пояснив, що вказане приміщення було виставлено на продаж в жовтні 2007 року. Потім ОСОБА_4 повідомила, що в неї є покупець. Підвал також був в базі даних, але клієнтів не було. Підвал неможливо було продати, так як він знаходиться в комунальній власності. А квартира була в заставі. В травні 2008 року ОСОБА_4 повідомила, що приміщення знову продається. В неї були ключі. Він разом з відповідачкою ОСОБА_4. показували приміщення покупцям, але купити його ніхто не захотів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши усі докази у сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ст..235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ч.3 ст.571 ЦК України у разі припинення зобов*язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Таким чином, судом встановлено, що фактично на час написання відповідачкою розписки, вона вже сама не мала наміру продавати ОСОБА_3 приміщення по АДРЕСА_2, так як повторно звернулася в травні 2008 року з проханням знайти покупців. Квартира знаходиться в заставі в банку, а приміщення підвалу - в комунальній власності.
Відповідно до розписки від 09.09.2008р. підтверджено, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 10 000,00 (десять тисяч) доларів США, які зобов*язалась повернути до 01 листопада 2008 року. Гроші відповідачкою були отримані в присутності двох свідків – ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
Факт одержання відповідачкою грошей підтверджений в судовому засіданні та нею не оспорюється.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до умов розписки відповідачка повинна була повернути позивачу суму боргу не пізніше 01 листопада 2008 року.
Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов*язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором (або домовленістю).
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов*язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чино, на день розгляду справи сума боргу відповідачки за договором позики становить 76 100 (сімдесят шість тисяч сто), 00 гривень, що еквівалентно 10 000 ( десять тисяч) доларів США.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання.
Вирішуючи спір, суд, відповідно до ст.88 ЦПК України, присуджує з відповідачки на користь позивача суму сплаченого ним державного мита у розмірі 823, 60 ( вісімсот двадцять три), 60 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 533, 625, 1046-1049 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з відповідачки – ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики від 09.09.2008р. у сумі 76 100 (сімдесят шість тисяч сто),00 гривень, що еквівалентно 10 000 ( десять тисяч) доларів США за курсом НБУ на день розгляду справи.
Стягнути з відповідачки – ОСОБА_4 судові витрати – державне мито в сумі 823, 60 ( вісімсот двадцять три), 60 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України – в строк подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ : М.І. Галянчук