Дата документу Справа № 331/3202/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/910/16

Єдиний унікальний № 331/3202/15-к Головуючий в 1-й інстанції – Мухін А.В.

Категорія - ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Фоміна В.А.

суддів Імберової Г.П., Прямілової Н.С.,

при секретарі Корнієнко О.О.,

за участю:

прокурора Кмєтя А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про уточнення вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року.

Як зазначено в ухвалі суду, до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_2 про уточнення вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року. В обґрунтування заяви останній вказує, що при винесенні вироку Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 04.06.2015 року йому не зараховано строк перебування в СІЗО № 10 м. Запоріжжя, а саме з 08.02.2014 року по 08.04.2014 року за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2014 року. Просить суд виправити помилку та зарахувати строк арешту з 08.02.2014 року по 08.04.2014 року у строк покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2, суд послався на те, що вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2014 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і йому призначено покарання, із застосуванням ст. 75 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і йому призначено покарання, із застосуванням положень ст.71 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Не погодившись з мірою покарання засудженим ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області від 13.08.2015 року апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 залишена без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін.

Суд першої інстанції, який виніс вирок, не може самостійно змінити вирок, адже згідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 13.08.2015 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року відносно ОСОБА_2 залишений без змін та набрав законної сили 13.08.2015 року.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 року та уточнити вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року відносно нього, а саме зарахувати йому в строк відбування покарання термін його попереднього ув’язнення в період з 08.02.2014р. по 08.04.2014р.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване судове рішення з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 8 КПК України встановлює принцип верховенства права, згідно якого кримінальне провадження здійснюється з додержанням цього принципу, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому п. 7 ч. 2 згаданої статті передбачає, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження суду першої інстанції.

До того ж, з огляду на ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Крім того, ч. 5 ст. 27 КПК України встановлено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України. Якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, і така фіксація була обов'язковою, судове рішення підлягає скасуванню.

Згідно з розділом III Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108, окрім іншого, передбаченого положеннями згаданої Інструкції, секретар судового засідання перед початком роботи зобов'язаний перевірити працездатність пристроїв, провести тестування для перевірки того, що складові комплексу звукозапису (мікрофон, мікшер тощо) працюють нормально та запис іде правильно.

У разі виникнення непрацездатності, неможливості налагодження коректної роботи комплексу звукозапису секретар зобов'язаний терміново повідомити адміністратора та суддю про такі обставини. Під час звукового запису секретар здійснює поточний контроль якості запису шляхом прослуховування через навушники, а контроль працездатності комплексу звукового запису шляхом спостереження за його станом. У разі виявлення ознак непрацездатності обладнання комплексу звукозапису секретар доповідає судді про неможливість подальшого звукового запису судового засідання та повідомляє про це керівника апарату і адміністратора.

Разом із тим, при перевірці матеріалів провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що до них не долучено ані технічного носія інформації, ані журналу судового засідання, а тому визначитися у поставлених засудженим перед судом першої інстанції вимогах та їх обґрунтуванням колегія суддів не в змозі, у тому числі і з огляду поданої ним заяви про зарахування строку перебування під вартою в строк відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Відповідно до вимог ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2 - 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення слід скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, колегія суддів звертає окрему увагу на наступне.

У своїй заяві до суду першої інстанції, засуджений фактично порушував питання, які вирішуються судом під час виконання вироків у відповідності до ст.ст. 537,539 КПК України.

Районний суд формально розглянув заяву і прийняв рішення усупереч вимогам кримінального процесуального закону.

Оскаржуваною ухвалою районний суд відмовив засудженому ОСОБА_2, який фактично порушував питання про зарахування в строк відбування ним покарання терміну його попереднього ув’язнення з 08.02.2014 року по 08.04.2014 року за кримінальним провадженням, за яким був винесений вирок Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 20.05.2014 року, який входить у сукупність з вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року, залишеним без змін судовим рішенням колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області від 13.08.2015 року, за яким ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і йому призначено покарання, із застосуванням положень ст.71 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак суд, приймаючи рішення, свої висновки зробив без дослідження вищезазначених судових рішень, яких навіть немає в матеріалах провадження, тобто зробив свій висновок на підставі неіснуючих доказів, а отже і не досліджених в судовому засіданні.

Крім того, районний суд прийняв до розгляду та розглянув клопотання засудженого ОСОБА_2 без урахування того, що саме таке клопотання про зарахування терміну його попереднього ув’язнення з 08.02.2014 року по 08.04.2014 року у строк відбування покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року, на той час, вже було предметом розгляду Оріхівського районного суду Запорізької області (рішення від 24 лютого 2016 року було скасовано ухвалою апеляційного суду від 03 червня 2016 року, з призначенням нового судового розгляду у тому ж Оріхівському районному суді Запорізької області).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Отже, оскільки ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, суду першої інстанції при новому розгляді слід урахувати наведене у цій ухвалі та ухвалити законне, вмотивоване судове рішення з дотриманням усіх вимог Кримінального процесуального закону України.

Керуючись ст. 404, 407, 412, 415 КПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про уточнення вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2015 року, скасувати.

Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Матеріали кримінального провадження направити до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Зазначена ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Прямілова