Справа № 464/10617/14 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/2884/16 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Кабаля І.І.

При секретарі: Фейір К.О.

Та з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ "ВіЕс Банк" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання припиненим зобов'язання по договору поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 лютого 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання припиненим зобов'язання по договору поруки задоволено.

Визнано припиненим зобов»язання (поруку) ОСОБА_2 по договору поруки №KF 50902/S-1 від 30 березня 2011 року.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржено ПАТ "ВіЕс Банк". В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необгрунтованість. Зокрема зазначає, що судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до п. 1.3 договору поруки №KF50902/S-1 від 30 березня 2011 року, у випадку смерті боржника поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором солідарно із спадкоємцем боржника в повному обсязі за виконання спадкоємцем боржника зобов»язань за договором основного зобов»язання. Вказує, що у 2012 році ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №KF50902 від 17 липня 2008 року. Відповідно даний факт свідчить про застосування банком права на повернення кредиту достроково. Відтак строк виконання зобов»язання по кредитному договору настав у 2012 році. А позов про стягнення заборгованості до ОСОБА_6 подано 23 жовтня 2014 року, тобто зі спливом шестимісячного строку, тому суд дійшов висновку, що зобов»язання по договору поруки KF50902/S-1 від 30 березня 2011 року припинені. Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки у договорі поруки чітко встановлено строк виконання основного зобов'язання. Крім того, в кредитному договорі та договорі поруки відсутні положення, які б давали змогу стверджувати про те, що строк основного зобов»язання встановлений моментом пред»явлення вимоги. Вважає, що рішення суду про відмову у стягненні боргу з поручителя та визнання договору поруки припиненим з підстав визначених ч.4 ст. 559 ЦПК є невірним та необґрунтованим. Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 17 липня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KF50902, згідно якого ПАТ «ВіЕс Банк» надав позичальнику грошові кошти в сумі 60 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами та з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 17.07.2023р. /а.с. 9-11/.

Для забезпечення виконання зобов'язання по вищевказаному кредитному договору, 30 березня 2011 року та 15.05.2012 року між ОСОБА_7 та ПАТ «Фольксбанк» укладено договори поруки № KF 50902/S-1, згідно яких відповідач поручилась за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору /а.с. 15-17/.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Права кредитодавця на дострокове стягнення всіх сум з кредитора передбачене і умовами кредитного договору від 17.07.2008 року.

ОСОБА_3 умов кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених графіком повернення кредиту.

Банк звернувся в суд з позовом до боржника та поручителя про дострокове погашення всього кредиту. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 липня 2013 року задоволено частково позов ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є позивач, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» 469094,62 грн. заборгованості за кредитним договором №KF 50902 /а.с. 56-57/.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть від 21 вересня 2013 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 20/.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ФольксБанк» задоволено, визнано договір поруки № KF 50902/1 від 15.05.2012р. (договір поруки №2) укладений між ОСОБА_7 та Публічним акціонерним товариством «ФольксБанк» припиненим /а.с. 4951/.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається із матеріалів справи, банк скористався своїм правом на повернення кредиту достроково, звернувшись у 2012 році до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором №KF50902 від 17 липня 2008 року.

ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 23 жовтня 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя. Боржник за якого поручилась відповідач за первісним позовом помер.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» та задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що порука ОСОБА_2 за договором є припиненою, оскільки вимога банку про повернення отриманих у кредит коштів пред'явлена поза межами строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.Я. Богонюк

Судді: О.М. Ванівський

І.І. Кабаль