СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03.08.200НОМЕР_2 Справа №НОМЕР_1
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Олефіренко О.В.
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представника відповідача, Міністерства внутрішніх справ України Лінейного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Кукта М.В. ) від 2НОМЕР_2.02.08 по справі №НОМЕР_1
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті (АДРЕСА_2)
про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
28.04.2005 року позивач звернувся до Київського районного суду м.Сімферополя з позовом до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Придніпровській залізній дорозі про стягнення несплаченої заробітної платні. ( том 1, а.с. 2-12)
Позов мотивований тим, що до 31.04.2005 року позивач працював на посаді міліціонера по забезпеченню громадського порядку та супроводження поїздів; на дату звільнення його вислуга років складала 20 років 8 місяців 18 днів; при несенні служби позивачу часто доводилося бувати у відрядженнях по супроводженню поїздів, після повернення з відряджень позивач намагався здати посвідчення про відрядження у бухгалтерію підрозділу, однак їх не приймали по причині відсутності коштів на оплату відряджень; у липні 2003 року позивачу частково було сплачено платежі за відрядження за 2003 рік, а у виплаті решти йому було відмовлено; позивач просить стягнути з відповідача 106НОМЕР_22 грн. добових витрат, заборгованість по заробітній платі в розмірі 5НОМЕР_251,84 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000 грн.
2НОМЕР_2.12.2005 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача не донараховану суму заробітної плати в розмірі 8676,21 грн.; 6378,75 грн. - за затримку розрахунку при звільненні; 1310 грн. - за проведення судової експертизи; заборгованість по відрядженню в сумі 106НОМЕР_22 грн.; витрати на копіювання у сумі 100 грн. та моральну шкоду у сумі 30000 грн.
Постановою Київського районного суду м.Сімферополя від 2НОМЕР_2.02.2008 у справі № НОМЕР_1 позов задоволено частково, стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1: 8НОМЕР_38,73 грн. - за несення служби понад встановлений законодавством робочий час (нічний час, у вихідні та святкові дні), 437,48 грн. - компенсації за затримку заробітної плати, 6378,75 грн. - за затримку виплати належних сум, 106НОМЕР_22,00 грн. - добових, в рахунок відшкодування судових витрат - 1310,00 грн. за оплату судової експертизи, 100,00 грн. - за копіювання, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000,00 грн., а всього - 30156,НОМЕР_26 грн. (а.с. 58-61)
Ухвалою суду від 06.03.2008 в порядку статті 16НОМЕР_2 Кодексу адміністративного судочинства внесені виправлення в резолютивну і повну частини постанови Київського районного суду м.Сімферополя від 2НОМЕР_2.02.2008, замість слів стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 - в рахунок відшкодування судових витрат - 1310,00 грн. за оплату судової експертизи, 100,00 грн. - за копіювання, вказано: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат - 1310,00 грн. за оплату судової експертизи, 100,00 грн. - за копіювання, а разом 1410,00 грн. (а.с. 63)
Постанова суду мотивована тим, що позивач мав право на отримання перед від'їздом у відрядження грошового авансу, але цей аванс не видавався; суд вважає доведеним згідно посвідчень про відрядження находження позивача у відрядженні протягом 200 діб за період з квітня 2003 року до січня 2005 року, також відповідно до маршрутних листів позивач був у відрядженні ще 3НОМЕР_24 доби; брак коштів у відповідача не є підставою для звільнення від необхідних платежів.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Лінійне управління на Придніпровській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті, 20.03.2008 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. (а.с. 68-71)
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим і прийнятим в порушення норм матеріального та процесуального права; чинне законодавство з питань службових відряджень не містить норм, які б зобов'язували підприємства забезпечувати відрядження працівників авансом лише в готівковій або безготівковій формі; після квітня 2003 року взагалі не було фактів відрядження позивача; вимога про матеріальну шкоду є необґрунтованою.
Розглянувши справу в порядку статей 1НОМЕР_25, 1НОМЕР_26 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Управління міністерства внутрішніх справ України на придніпровській залізниці №НОМЕР_2 від 31.01.2005 року позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі його рапорту. (том 1, а.с. 13) Вислуга років на день звільнення складає 20 років 8 місяців та 18 днів.
Відповідно до функціональних обов'язків наряду супроводження пасажирських поїздів старший наряду групи при посадці в поїзд пред'являє начальнику поїзду маршрутний лист супроводження, в якому по закінченню супроводження робиться запис з вказівкою результатів роботи, завірений підписом начальника поїзду і цей маршрутний лист є одним з документів, підтверджуючих відпрацьований час нарядом супроводження. (том 1, а.с. 51-52, 63)
Відповідно до висновків судово-бухгалтерської експертизи №НОМЕР_3 від 01.11.2005 року заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем складає 8НОМЕР_38,73 грн., а з урахуванням компенсації за затримку заробітної плати з грудня 2001 року по грудень 2004 року - 8676,21 грн. (а.с. 108-116) Також експертами розрахована сума, яку відповідач має виплатити позивачу за затримку належних йому сум на день звільнення в розмірі 6378,75 грн.
Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на статтю 34 Закону України "Про оплату праці" та статтю 117 Кодексу законів про працю є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини другої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1НОМЕР_2НОМЕР_2НОМЕР_2 року №13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий та начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Тому колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 34 Закону України "Про оплату праці" та статтю 117 Кодексу законів про працю та з резолютивної частини постанови суду першої інстанції 6378,75 грн. за затримку виплати належних позивачу сум.
Позивач посилається на те, що мав право на отримання перед від'їздом у відрядження грошового авансу, але цей аванс не видавався; суд першої інстанції вважає доведеним згідно посвідчень про відрядження находження позивача у відрядженні протягом 200 діб за період з квітня 2003 року до січня 2005 року, також відповідно до маршрутних листів позивач був у відрядженні ще 3НОМЕР_24 доби.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно не виплачував позивачу платежі за відрядження, брак коштів, на які посилається позивач не звільняє його від зобов'язань, тому на користь позивача підлягає стягненню 106НОМЕР_22 грн. добових витрат, з наступних підстав.
Функціональними обов'язками наряду супроводження пасажирських поїздів, до якого входив позивач, передбачена охорона громадського порядку під час руху поїзда до станції призначення, а також при потребі охорона рухомого складу в місцях зупинки поїзду та забезпечення громадського порядку під час посадки-висадки пасажирів в охороняємий поїзд. Для відрядження працівника обов'язковим є наказ чи розпорядження уповноваженої на це особи чи керівника, що є однією з підстав нарахування добових та передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ України №1666, але у випадку даної справи ніяких наказів чи розпоряджень на відрядження позивача не було.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що не має жодних правових підстав для стягнення на користь позивача 106НОМЕР_22,00 грн. добових.
Щодо вимог позивача про відшкодування судових витрат за оплату судової експертизи в сумі 1310 грн., то ці вимоги підлягають задоволенню, бо матеріалами справи об'єктивно підтверджується сплата позивачем зазначених витрат. (том 1, а.с. 135-136)
Однак вимоги позивача про стягнення 100 грн. за копіювання не підлягають задоволенню, бо в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем відповідної суми.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1НОМЕР_2НОМЕР_25 р. № 4, встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням страждань позивача, заявлена ним моральна шкода підлягає частковому задоволенню в розмірі 3000 грн.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 1НОМЕР_25, частиною четвертою статті 1НОМЕР_26, пунктом 2 частини першої статті 1НОМЕР_28, пунктом 1 частини першої статті 201, пунктом 2 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Лінійного управління на Придніпровській залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті на постанову Київського районного суду м.Сімферополя від 2НОМЕР_2.02.2008 у справі № НОМЕР_1 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м.Сімферополя від 2НОМЕР_2.02.2008 у справі № НОМЕР_1 змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:
"Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1: 8НОМЕР_38,73 грн. - за несення служби понад встановлений законодавством робочий час (нічний час, у вихідні та святкові дні), 437,48 грн. - компенсації за затримку заробітної плати, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а всього 11676,21 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат - 1310,00 грн. за оплату судової експертизи. В іншій частині в позові відмовити."
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 серпня 200НОМЕР_2 р.
Головуючий суддя О.В.Кучерук
Судді Т.Р.Лядова
Г.М. Іщенко