Справа № 369/5575/15-к

Провадження № 1-кп/369/367/16

УХВАЛА

Іменем України

29.07.2016 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Гришка О.М.

за участю секретаря Стрілецької К.І.

за участю прокурора Олійник Н.О.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12012100140000208 за обвинуваченням :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Омськ, Росія, росіянина, громадянина України, одруженого, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.121 КК України,

встановив:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.121 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити справу до судового розгляду.

Потерпіла, підтримала думку прокурора та просила призначити справу до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_2 з приводу призначення справи до судового розгляду заперечувала, просила повернути обвинувальний акт прокурору з підстав невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор та потерпіла з приводу повернення обвинувального акту заперечували.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до переконання, що наявний у кримінальному провадженні обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Так, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.5 п.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3, вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, зокрема, обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, а виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є некоректним.

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.15 ч.1 ст.121 КК України, як закінчений замах на умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно ч.2 ст.15 КК України, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Однак при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що ОСОБА_3 вважаючи, що виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, з місця злочину зник. Проте, злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла ОСОБА_1 під час вистрілу підводячись, різко відхилила голову в бік, завдяки чому змогла запобігти настанню тяжких наслідків.

Наведені в обвинувальному акті твердження містять логічну суперечність та підпадають під ознаки ст. 17 КК України, оскільки ОСОБА_3 із власної волі не довів кримінальне правопорушення до кінця та зник із місця вчинення кримінального правопорушення, а не під дією обставин, які не залежали від його волі.

Відповідно до ст.17 КК України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

У зв'язку з вищевикладеним, розгляд кримінального провадження за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення, викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Вказані обставини зазначені і в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 12.07.2016 року, відповідно до якої вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.11.2015 року відносно ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

На підставі викладеного суд не має законних підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 3, 110, 291, 314, 415 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.121 України, повернути прокурору Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя Гришко О.М.