ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10.03.11 р. Справа № 22/35пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі Бондар В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,
до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Донецьк,
про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2010 р.
За участю представників сторін
від позивача не з’явився,
від відповідача ОСОБА_3- за довіреністю,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, ОСОБА_2 міської ради, м. Донецьк, про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2010 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27267338 від 09.09.2010 р., технічний паспорт КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, договір плати за земельну ділянку під нежитлове приміщення від 26.11.2010 р.
25.02.2011 р. Позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну предмету позовних вимог, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України змінив предмет позову та просив суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення перукарні в житловому будинку № 36е (літ. А-14) по пр. Київському в м. Донецьку з прибудовою літ а200 загальною площею 51,2 кв.м.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позовних вимог.
В судове засідання 10.03.2011р. представник Позивача не з”явився.
В судовому засіданні 10.03.2011р. представник Відповідача проти задоволення позову усно заперечив, письмового відзиву не надав.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.
22.06.2010 р. Позивач в порядку ст.ст. 655-697 ЦК України за договором купівлі-продажу квартири, укладеним з громадянкою ОСОБА_4 придбав у власність квартиру номер 2 (два), яка складається з однієї жилої кімнати загальною площею 35,00 кв.м., жилою площею 17,80 кв.м., у будинку номер 36 „е” (тридцять шість „е”), розташованому по проспекту Київському в м. Донецьку.
В перебігу власної господарської діяльності Позивач здійснив переобладнання належної йому у відповідності з договором купівлі-продажу від 22.06.2010 р. квартири у нежитлове приміщення.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27267338 від 09.09.2010 р. КП “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” в порядку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обмежень” на підставі рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2010 р., здійснено державну реєстрацію права власності Позивача на нежитлове приміщення загальною площею 35,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-14 по пр. Київському, б. 36е у м. Донецьку.
Частина 1 ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З метою реалізації власних прав на здійснення підприємницької діяльності, передбачених ч. 1 ст. 42 Конституції України, Позивач приступив к проведенню будівельних робіт з реконструкції належного йому нежитлового приміщення без отримання всіх дозволів на початок проведення будівельних робіт, а саме здійснив переобладнання приміщення у перукарню.
По закінченню будівельних робіт Позивач звернувся до КП “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” для проведення технічної інвентаризації реконструйованого приміщення, яке в порядку передбаченому Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 здійснило технічну інвентаризацію об’єкту нерухомого майна та виготовило технічний паспорт на нього з відміткою про самовільне переобладнання.
Предметом доказування у справах про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва є низка обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення такого спору по суті, зокрема, це особа, яка є фактичним власником спірної нерухомості, відсутність порушень прав третіх осіб на означене майно, відповідність споруди чинним приписам будівельних норм та правил, можливість подальшої безпечної експлуатації об’єкту та наявність у Позивача речових прав на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт нерухомості.
Згідно з наданим висновком будівельно-технічної експертизи № 36861591.11.01 від 09.03.2011 р. Донбаського центру технологічної безпеки ТОВ „Український інститут сталевих конструкцій ім. В.В. Шимановського”, приміщення перукарні в житловому будинку № 36е (літ. А-14) по пр. Київському в м. Донецьку з прибудовою літ. а200 загальною площею 51,2 кв.м. відповідає положенням (приписам) чинних будівельних норм та правил; при виконанні будівельних робіт в нежитловому приміщенні в житловому будинку № 36е (Літ. А-14) по пр. Київському в м. Донецьку дотримано положення чинних будівельних норм та правил, нежитлове приміщення перукарні в житловому будинку № 36е (літ А-14) по пр. Київському в м. Донецьку з прибудовою літ. а200, загальною площею 51,2 кв.м. є придатним для подальшого використання за призначенням.
У відповідності з договором плати за земельну ділянку під нежитлове приміщення від 26.11.2010 р., укладеного між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міською радою, Позивачеві у платне строкове користування без виділення в натурі (на місцевості) передано земельну ділянку площею 10,34 кв.м. для ведення господарської діяльності у власному нежитловому приміщенні, з метою сплати до місцевого бюджету плати за землю.
Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до статті 328 ЦК України, Позивач є власником спірних приміщень, придбаних на підставах, що встановлені законом та договором. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду, є властивим приміщенням, оскільки за матеріалами справи останні розташовані на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Матеріали первинної інвентаризації Бюро технічної інвентаризації міста ОСОБА_2, видані органами державної реєстрації в порядку Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, означає, що БТІ здійснено технічну інвентаризацію саме нерухомого майна.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно переобладнане приміщення можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.
На час розгляду справи Позивач відкрито володіє майном, що утворилося з переобладнання нежитлового приміщення по пр. Київському 36е у м. Донецьку. Право Позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений Позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв’язку у їх сукупності.
Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності. Оскільки згідно правової позиції, висловленої у поточному спорі, Відповідач не визнає право власності Позивача на приміщення перукарні, тому суд доходить висновку, що Позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За своїм загальноправовим змістом, вимоги Позивача щодо визнання за ним права власності на нежитлове приміщення перукарні в житловому будинку № 36е (літ. А-14) по пр. Київському в м. Донецьку з прибудовою літ а200, загальною площею 51,2 кв.м. – є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16, 392 ЦК України, 20 ГК України.
Враховуючи викладені вище обставини, позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк є таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, за клопотанням Позивача, підлягають віднесенню на нього.
На підставі означених норм матеріального права, ст.ст.1, 2, 22, 30, 33, 34, 36, 49, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк – задовольнити.
2. Визнати за Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5, м. Донецьк право власності на нежитлове приміщення перукарні в житловому будинку № 36е (літ. А-14) по пр. Київському в м. Донецьку з прибудовою літ а200, загальною площею 51,2 кв.м.
3. В судовому засіданні від 10.03.2011 р. оголошено повний текст рішення.
4.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Іванченкова О.М.