Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06.08.2009 Справа № 2-а-10/09/0124
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю представників сторін:
представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 довіреність № б/н від 20.07.09;
представник відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим - ОСОБА_3довіреність №НОМЕР_1 від 06.01.09;
представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим - ОСОБА_4 довіреність № НОМЕР_2;
відповідач Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
відповідач Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Кайро І.А.) від 16.02.09 у справі № НОМЕР_3
за позовом ОСОБА_7 (АДРЕСА_1)
до
1.Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (АДРЕСА_2)
2.Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6 (АДРЕСА_3)
3.Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (АДРЕСА_4)
4.Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 (АДРЕСА_5)
про скасування наказу про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на публічній службі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009 позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5про скасування наказу про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на публічній службі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково.
Скасовано Наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим №НОМЕР_4 від 5 липня 2007 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1, начальника 2-го міжрайонного відділу при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за п. 64 „ж" (за власним бажанням).
Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 18750,00 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді начальника 2-го міжрайонного відділу при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та стягнуто з Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.
Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь держави судовий збір у сумі 187грн.50коп.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представники Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим в судовому підтримали апеляційну скаргу.
Відповідачі Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 та Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившихся відповідачів.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.
Позивач -ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальника ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_6, Управління ОДАІ ГУ МВС України в АР Крим, начальника ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_5про скасування наказу начальника ГУ МВС України в АР Крим №НОМЕР_4 від 05 липня 2007 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1, начальника 2 -го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних сил України за п. 64 «ж», поновлення його на посаді начальника 2 -го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим та стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 18 750 грн.
Позов мотивовано тим, що оскаржуваний наказ про звільнення є незаконним, оскільки звільнення за пунктом 64 «Ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР передбачає умовою наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, котрі проте, були відсутні. Звільнення відбулось з порушенням вимог частини другої статті НОМЕР_8Кодексу законів про працю України, оскільки 05.07.2007, тобто, в день видання оскаржуваного наказу, позивач направив на адресу відповідача рапорт про відкликання раніше поданого рапорту про звільнення, безпосередньо по виходу із наданої відпустки приступив до виконання посадових обов'язків. Також, позивач вважає неправомірними зазначення в оскаржуваному наказі як на підставу звільнення на порушення, допущені під час звільнення, заперечує, що рапорт про звільнення подавав за власним бажанням, зазначивши, що його волевиявлення не було вільним.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- наказ начальника ГУ МВС України в АР Крим №НОМЕР_4 від 05 липня 2007 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1, начальника 2 -го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних сил України за п. 64 «ж»(за власним бажанням) -скасований;
- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 суму заробітній плати за час вимушеного прогулу в сумі 18 750 грн.;
- у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді начальника 2 -го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим -відмовлено;
- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь держави судовій збір у сумі 187 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Головним управлінням МВС України в АР Крим подано заяву про апеляційне оскарження, апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Головне управління МВС України в АР Крим свою апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуєма постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права. Судом не прийнято до уваги, що позивач був звільнений на підставі рапорту від 09.03.2007р. за власним бажанням. Поважністю причини звільнення було можливість отримання позивачем права на пенсію за вислугою років служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб», перед звільненням була проведена атестація позивача.
Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення учасників процесу, суддю -доповідача, який доповів зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Головного управління МВС України в АР Крим задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно зі ст.7 України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року565-XII міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 2006 року № 1383 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, затверджене Наказом МВС України 02.02.2004 року № 94 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі -ГУМВС) є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, який утворюється МВС України і йому підпорядковується.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року565-XII працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України «Про державну службу»від 16 грудня 1993 року3723-XII державна служба -це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Таким чином суд зазначає, що у зв'язку з тим, що органи Міністерства внутрішніх справ України є державними органами виконавчої влади, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, який утворюється МВС України і йому підпорядковується, служба в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим відноситься до публічної служби.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання його звільнення відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, незаконним та поновлення на посаді, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління МВС України в АР Крим від 25 серпня 2005 року за № НОМЕР_5 о/с майор міліції ОСОБА_1. проходив публічну службу на посаді начальника 2- го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим.
09 березня 2007 року ОСОБА_1. подав рапорт до Головного управління МВС України в АР Крим, згідно якого просив звільнити його з органів внутрішні справ на пенсію після закінчення чергової відпустки.
Згідно наказу Головного управління МВС України в АР Крим від 12 березня 2007 року за № НОМЕР_6 о/с майору міліціїОСОБА_1 було надано чергову відпустку за 2007 рік з 12 березня 2007 року по 22 квітня 2007 року.
Згідно наказів Головного управління МВС України в АР Крим від 03 травня 2007 року за № НОМЕР_7 о/с, від 29 травня 2007 року за № НОМЕР_8о/с, від 27 червня 2007 року за № НОМЕР_9 о/с чергова відпустка майору міліціїОСОБА_1 продовжувалася включно до 04 липня 2007 року.
Згідно наказу Головного управління МВС України в АР Крим від 05 липня 2007 року за №НОМЕР_4 о/с майора міліції ОСОБА_1 було звільнено за п. 64 «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України з 05 липня 2007 року.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію»порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).
Відповідно до п. 7 Положення особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до досягнення ними НОМЕР_9 літнього віку.
Відповідно до п. 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:
- за станом здоров'я -відповідно до висновків військово-лікарської комісії;
- у зв'язку із скороченням штатів -у разі відсутності можливості використовування на службі;
- за власним бажанням -при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
- у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);
- за службовою невідповідністю;
- у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
- через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
- у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на час звільненняОСОБА_1 виповнилося 41 рік, а спеціальне звання майор міліції відноситься до старшого начальницького складу.
Таким чином, на час звільнення позивач не досяг граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, його звільнити можливо було тільки достроково на підставі причин, перелік яких вказаний в п. 8 Положення, а саме: за власним бажанням -при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджено постановою КМ Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;
в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;
г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;
д) через службову невідповідність;
є) за порушення дисципліни;
ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації);
и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.
Звільнення ОСОБА_1 відбулося за підпунктом "ж" пункту 64 Положення на підставі його рапорту, який був поданий 09.03.2007р.
Пунктом 64 Положення встановлений вичерпний перелік підстав для звільнення, тому права на звільнення з органів внутрішні справ на пенсію після закінчення чергової відпустки у ОСОБА_1 не було і така підстава звільнення Положенням взагалі не передбачена.
Відповідно до п. 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було можливим тільки за власним бажанням та достроково, проте у цьому випадку його безпосередній начальник повинен був у відповідності до п. 26 Положення прийняти попередження про звільнення не менш як за три місяці до дня звільнення, вияснити причини звільнення, яки повинні бути визнані поважними, такими які перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Проте, дані вимоги Положення додержані не були, тому станом на 05.07.2007 року підстав для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за власним бажанням не було.
Крім того, судом першої інстанції було правильно встановлено, що після закінчення відпустки, позивач продовжив працювати та приступив до виконання своїх посадових обов'язків.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постави або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що згідно постанови КМ України від 18 липня 2007 року № 948 такого структурного підрозділу як міжрайонний відділ Державтоінспекції у теперішній час відсутній, він змінений на відділи Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах автомобільно -технічної інспекції та реєстраційно -екзаменаційної роботи, у зв'язку з чим відновлення позивача на попередній роботі (посаді) -начальника 2 -го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим неможливо.
Судова колегія звертає увагу на те, що скорочення штату, згідно трудового права -це повне виключення даної посади з штатного переліку посад, обумовлено різними причинами, як сукупності функціональних обов'язків, виконуваних на цій посаді.
Як вбачається з матеріалів справи, та наданих відповідачем доказів, посада, яку займав позивач до звільнення, просто змінила свою назву, але фактично вона сама скорочена не була.
Виходячи з вищенаведених положень, судова колегія зазначає, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «Ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, на підставі рапорту ОСОБА_1про звільнення його з органів внутрішніх справ по виходу з чергової відпустки, не носить характеру добровільності, а тому є незаконним.
Суд вважає, що бажання особи бути звільненою, тобто припинити тривалі стійки зв'язки зі службою, має бути виваженим, вільним та, як зазначено в пункті “ж” ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України може бути реалізоване при наявності поважних причин. В цьому випадку таке бажання поєднує зовнішнє волевиявлення з внутрішньою волею особи. Якщо особа відмовилася від звільнення, вирішила у подальшому проходити службу, то відповідач зобов'язаний вже приймати рішення з нових виникнених підстав -погоджувати відрядження, звільнити з інших підстав.
Залишення всіх цих обставин та фактів поза увагою відповідача призвело до прийняття протиправного наказу про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням при відсутності такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але при вирішенні питання про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на попередній посаді допустив помилку при застосуванні норм матеріального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції, тобто суд апеляційної інстанції не може розглядати будь-яких нових позовних вимог чи ті самі вимоги, але у зміненому розмірі чи за змінених підстав, водночас відповідно до принципу офіційності, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, він може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тож чітко визначені (обмежені) можливості суду апеляційної інстанції вийти за межі апеляційної скарги та заявлених у першій інстанції позовних вимог є однією з особливостей адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Згідно з переліку змін і доповнень до наказу МВС України від 04.06.2007 за № 190 «Про нормативне забезпечення організаційно -штатної роботи»пункт 3.2.1. викладений у наступній редакції: «Відділи, відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах та автомобільно -технічної інспекції».
Таким чином, структурний підрозділ як міжрайонний відділ Державтоінспекції у теперішній час не ліквідований, а лиш перейменований на відділи Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах автомобільно -технічної інспекції та реєстраційно -екзаменаційної роботи, у зв'язку з чим, визначаючи звільнення позивача незаконним, суд апеляційної інстанції, вважає, що є підстави, для поновлення позивача на рівнозначній посаді, що відповідає посаді начальника відділу ДАІ м. Ялти, а саме на посаді начальника відділу ДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Ялта та автотехнічної інспекції при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим
Таким чином, судова колегія вважає, що постанова суду має бути змінена.
Керуючись статтею 195, пунктом другим частини першої статті 198, пункту другого частини першої статті 201, частини другої статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009р. у справі № НОМЕР_3 змінити, виклавши резолютивну частину постанови в наступній редакції:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальника ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_6, Управління ОДАІ ГУ МВС України в АР Крим, начальника ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_5про скасування наказу про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на публічній службі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.
Наказ начальника ГУ МВС України в АР Крим №НОМЕР_4 від 05 липня 2007 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1, начальника 2 -го міжрайонного відділу при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних сил України за п. 64 «ж»(за власним бажанням) скасувати.
Поновити ОСОБА_1 у органах внутрішніх справ (Державтоінспекції АР Крим) на посаді, що відповідає посаді начальника відділу ДАІ м. Ялти, а саме на посаді начальника відділу ДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Ялта та автотехнічної інспекції при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 суму заробітній плати за час вимушеного прогулу на дату набрання постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009р. по справі № НОМЕР_3 законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складання в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 серпня 2009 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Суддя О.А.Щепанська