ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа № 915/155/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання О.М. Шитря,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №03/447 від 22.03.2016;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2016

у справі № 915/155/16

за позовом: комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"

про визнання пунктів договору на водопостачання №144 від 29.12.2015 укладеними в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2016 у справі №915/155/16 (суддя Т.М. Дубова) позовні вимоги задоволено частково; викладено пункти договору (код 36.00.11) питна вода (водопостачання) №144 від 29.12.2015 в наступній редакції:

Пункт 1.2 в редакції відповідача: “Виробник бере на себе зобов'язання забезпечити споживача питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 2700 тис.куб.м, при цьому ліміт водоспоживання для споживання встановлюється виробником на рівні 7395,96 тис.куб.м”.

Пункт 3.1 в редакції позивача: “Об'єм споживання води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається за показниками приладів обліку, встановлених належним чином, а при їх відсутності облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами”.

Пункт 6.2.1 в редакції відповідача: “Нести повну експлуатаційну відповідальність за стан своїх мереж (додаток № 1 до цього договору), вчасно виявляти і ліквідовувати пориви, витоки на них”.

Пункти 6.2.7, 6.2.8, 6.2.9 договору в редакції позивача.          

          Пункт 7.6.1 в редакції відповідача: “Виробник несе відповідальність за постачання споживача питною водою у відповідності з договором, за виконання обов’язків, викладених в п.п. 6.1.1-6.1.6 договору, згідно діючого законодавства України”.

Пункт 7.7.1 в редакції позивача: “Споживач зобов'язаний дотримуватись умов договору, викладених в п.п.6.2.1-6.2.6”.

Пункт 7.7.2 в редакції позивача: “У випадку своєчасного попередження виробника про вихід з ладу водолічильника, кількість відпущеної води визначається по середній витраті за попередні два розрахункові місяці, виключаючи показники водолічильника за останній місяць.

Цей порядок розрахунків зберігається до установки нового водолічильника, але на термін не більше ніж два місяці”.

Пункти 7.7.3, 7.7.4 договору в редакції позивача.

Провадження щодо пунктів 1.4, 4.1, 3.2, 6.1.3, 6.2.2, 10.4, 11.1 договору припинено.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2016 у справі № 915/155/16 скасувати в частині викладення пункту 1.2 договору (код 36.00.11) питна вода (водопостачання) №144 від 29.12.2015 в редакції відповідача: “Виробник бере на себе зобов'язання забезпечити споживача питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 2700 тис. куб.м, при цьому ліміт водоспоживання для споживання встановлюється виробником на рівні 7395,96 тис.куб.м” та прийняти нове, яким визнати вказаний пункт у редакції позивача: “Виробник бере на себе зобов'язання забезпечити споживача питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 3200 тис.куб.м, що є лімітом споживання питної води. Фактична потреба споживача в питній воді в обсязі 27000 тис.куб.м”.

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення.

          У судовому засіданні 26.07.2016 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №55449080 від 13.07.2016.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Листом №03/2128 від 29.12.2015 позивач направив відповідачу проект договору №144 (код 36.00.11) питна вода (водопостачання) від 29.12.2015.

Відповідач листом №51/1005 від 25.01.2016 надіслав позивачу підписаний договір №144 від 29.12.2015 з протоколом розбіжностей до нього, який комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" отримало 28.01.2016.

Розглянувши протокол розбіжностей, позивач частково погодився з запропонованою відповідачем редакцією договору №144 від 29.12.2015; по пунктам договору, які залишилися не врегульованими, звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом даного спору є врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами при підписанні договору №144 від 29.12.2015.

Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Аналогічну норму містить стаття 649 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою встановлені Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

Із системного аналізу положень вказаного Закону, в тому числі статті 19, відповідно до якої послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, вбачається обов'язок укладення між сторонами у справі, як споживачем і виробником послуг, договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору. У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання. За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Між сторонами не врегульованим залишився, зокрема, пункт 1.2 договору №144 від 29.12.2015.

Позивачем була запропонована наступна редакція цього пункту: «Виробник бере на себе зобов'язання забезпечити споживача питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 3200,00 тис.куб.м, що є лімітом споживання питної води. Фактична потреба Споживача в питній воді в обсязі 2700,00 тис.куб.м», яка обґрунтована тим, що ліміт водоспоживання не передбачений законом, його споживач визначає самостійно в залежності від визначених ним особистих потреб, а пропозиції відповідача порушують принцип свободи договору.

Відповідач наполягає на викладенні вказаного пункту у такій редакції: "Виробник бере на себе зобов'язання забезпечити споживача питною водою згідно ГОСТ 2874-82 в обсязі 2700,00 тис.куб.м, при цьому ліміт водоспоживання для споживача встановлюється на рівні 7395,96 тис.куб.м". Необхідність встановлення ліміту у визначеному ним розміру Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" обгрунтовує вимогами виданого йому дозволу на спеціальне водокористування та наявністю рішення Южноуркаїнської міської ради від 22.10.2015 №162, яким затверджено ліміти використання та водовідведення абонентам відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо викладення пункту 1.2 договору №144 від 29.12.2015 в редакції, що запропонована відповідачем враховуючи наступне.

Положеннями статті 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність, зокрема, на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" здійснює спеціальне водокористування на підставі дозволу №УКР3556 А/НИК від 20.02.2012, термін дії якого до 20.09.2016.

Згідно з вказаним дозволом на спеціальне водокористування ліміт забору води із поверхневих джерел складає 35536,150 куб.м/добу, 12904,996 тим.куб.м/рік; ліміт використання води на 2012р., 2013р., 2014р., 2015р., 2016р. встановлюється в обсязі 7849,390 куб.м/добу, 2865,026 тис.куб.м/рік; ліміт використання води та відведення стічних вод абонентами підприємства погоджений та термін дії даного дозволу на спецводокористування (додаток 1).

Ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування (стаття 1 Водного кодексу України).

Згідно з статтею 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належить, зокрема, вирішення питань у сфері питної води та питного водопостачання відповідно до законів України.

В силу статті 66 Водного кодексу України ліміти споживання питної води для промислових потреб з комунальних і відомчих господарсько-питних водопроводів встановлюються місцевими радами за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Рішенням Южноукраїнської міської ради від 22.10.2015 №162 затверджено ліміти використання води та водовідведення абонентам відповідача, відповідно до яких комунальному підприємству "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" визначено ліміт використання води у розмірі 7395,96 тис. куб.м/рік. Вказані ліміти погоджено з управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (а.с. 59).

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Дії органу місцевого самоврядування, що реалізує державну політику у сфері питної води та питного водопостачання в передбаченому чинним законодавством порядку неправомірними не визнані; рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено ліміти використання води скаржнику, як абоненту відповідача, недійсним або незаконним також не визнано.

Відтак, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги посилання скаржника на необхідність визначення ліміту споживання питної води у спірному пункті 1.2 договору №144 від 29.12.2015 в обсязі 3200,00 тис.куб.м.

Доводи апеляційної скарги про те, що за останнім договором, укладеним між сторонами, річний обсяг водопостачання був визначений у кількості 3200 тис.куб.м, а тому має бути встановлений на такому ж рівні, є необгрунтованими, оскільки в запропонованій скаржником редакції пункту 1.2 договору №144 від 29.12.2015 ним було самостійно зазначено обсяг необхідного йому водопостачання (фактичну потребу споживача в питній воді) в обсязі 2700,00 тис.куб.м.

Щодо решти рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2016, яке не оскаржується скаржником, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо викладення пунктів 3.1, 6.2.7, 6.2.8, 6.2.9, 7.7.1-7.7.4 договору №144 від 29.12.2015 у запропонованій позивачем редакції, пунктів 6.2.1, 7.6.1 у запропонованій відповідачем редакції та щодо припинення провадження у справі в частині вимог стосовно пунктів 1.4, 4.1, 3.2, 6.1.3, 6.2.2, 10.4, 11.1 договору №144 від 29.12.2015, з тих підстав, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, у колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту відсутні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2016 у справі № 915/155/16 - без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна