Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року           справа №812/218/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді:            Ханової Р.Ф.

судді:            Василенко Л.А.

                                         ОСОБА_2

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу          Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 27 травня 2016 року

по адміністративній

справі № 812/218/16

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області

треті особи, які не

заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача: Державна судової адміністрації України;

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання протиправною відмови, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі – позивач) у березні 2016 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області (надалі – відповідач) в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті неоподаткованої вихідної допомоги судді у зв’язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобов’язати прийняти рішення про виплату їй, як судді у відставці, відповідно до вимог Закону України № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла на час подання заяви про відставку, вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахунку суддівської винагороди в період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2015 року та в період з 1 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року;

- зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області здійснити перерахунок суддівської винагороди в період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2015 року та в період з 1 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року, з врахуванням щомісячних доплат за вислугу років (а.с.2-8).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі № 812/218/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державну судову адміністрацію України та Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області у виплаті ОСОБА_3 вихідної неоподатковуваної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов’язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 вихідну неоподатковувану допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а. с. 99-104).

Відповідач, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги є вихід у відставку, а не факт подання заяви про відставку до Вищої ради юстиції. У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1- рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, на думку відповідача в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

Крім того, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області посилається на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов’язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов’язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв’язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. ТУ ДСА України в Луганській області зазначає, що вирішення питань щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної ОСОБА_1 України належить до юрисдикції Конституційного Суду України (а.с. 113-118).

Позивач через канцелярію суду подала заперечення на апеляційну скаргу в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на правомірність задоволення судом першої інстанції її позовних вимог про виплату вихідної допомоги відповідно до Закону України №2453-6 «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, яка діяла на час подання нею заяви про відставку.

Сторони у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22,23).

Позивач 12.04.1976 року призначена на посаду судді Кремінського районного суду Луганської області (а.с.12).

Відповідно до листа Кремінського районного суду Луганської області від 09.02.2016 року № 02-51 вих.02-51/10/16, позивача повідомлено, що згідно її заяви матеріали про її звільнення надіслані до Вищої ради юстиції 28.04.2014 року № 4056/14-вих. (а.с.14).

Постановою Верховної ОСОБА_1 України «Про звільнення суддів» від 12 листопада 2015 року № 788-VIII у зв’язку з поданням зави про відставку звільнено з посади суддю Кремінського районного суду Луганської області Кіяшко Валентину Гаврилівну (а.с. 17-21).

Наказом голови Кремінського районного суду Луганської області від 30.11.2015 № 37-ОС відповідно до статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної ОСОБА_1 України № 788-VIII позивача звільнено з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку та виходом на пенсію 30 листопада 2015, наказано виплатити компенсацію за невикористану відпустку (а.с.9).

Станом на 30.11.2015 року позивач має 39 років 07 місяців 19 днів стажу роботи суддею. (а.с.12, 24-27).

Позивачем подано до відповідача заяву від 11.01.2016 року про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 27.03.2014), що не заперечують сторони по справі. Листом від 20.01.2016 року № 89/16 вих. відповідачем відмовлено у виплаті вихідної допомоги з огляду на безпідставність нарахування та виплати вихідної допомоги (а.с.10).

Позивачем 11.02.2016 року подано до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області заяву Вх. № 216/16 про перерахунок суддівської винагороди за період з січня по грудень 2015 року. Листом від 15.02.2016 року відповідачем відмовлено у здійснені такого перерахунку з огляду на безпідставність. В листі зазначено, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди у січні - березні 2015 року здійснювалась на підставі п.9 ст.129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України № 76 від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди у квітні - грудні 2015 року здійснювалась на підставі п.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України № 192 від 12.02.2015 «Про забезпечення права на справедливий суд» (а.с.16).

Спірним питанням є правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та відмови у виплаті суддівської винагороди та, як наслідок, не нарахування та не виплата відповідачем допомоги та винагороди.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI), Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ (далі – Закон № 1166-VIІ) та іншими нормативно-правовими актами з приводу спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 109 Закону № 2453-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону № 2453-VI передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної ОСОБА_1 України.

Підпунктом 1 пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема статтю 136 виключено. Зазначені зміни набрали законної сили 01 квітня 2014 року. До цього часу частиною 1 статті 136 Закону № 2453-VI передбачалось, що, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Колегія суддів зазначає, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування позивача зі штату Кремінського районного суду Луганської області, норма Закону № 1166-VIІ (відповідно до прикінцевих положень), якою виключено статтю 136 Закону № 2453-VI, набрала законної сили. Крім того, на час подання заяви про звільнення до Вищої ради юстиції, а саме 28.04.2014 року, підстав для виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою вже не було, з огляду на відсутність відповідної норми.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015 року).

З огляду на обставини справи та нормативне регулювання, зумовлене фактичною правовою природою цих обставин, колегія суддів вважає, що позивач при розгляді заяви про виплату вихідної допомоги позивачу діяв з дотриманням вимог передбачених Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № К/800/51838/15, № К/800/49608/15, № К/800/53700/15, № К/800/51838/15.

Серед іншого, необхідно зазначити, що позивачем, виходячи з предмету позову, безпідставно не заявлено позовні вимоги ще і до Кремінського районного суду Луганської області, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII (Додаток № 3) окремо передбачені видатки на здійснення правосуддя місцевими загальними судами в розмірі 588481,9 тис. грн., в тому числі і на оплату праці (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501040), серед яких Кремінському районному суду Луганської області - в розмірі 2198,2 тис. грн. (додаток № 8).

З огляду на зазначене, розпорядником бюджетних коштів в даному випадку є не лише Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, але й роботодавець - Кремінський районний суд Луганської області, в якому позивач працювала суддею, а тому позовні вимоги про виплату вихідної допомоги та суддівської винагороди у 2015 році не можуть були задоволені ще й з тих підстав, що позивачем заявлені вимоги не до всіх осіб, які мають відповідати солідарно в рамках спірних правовідносин.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

З врахуванням викладеного, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.11, ст. 24, ст. 160, ст. 184, ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у адміністративній справі № 812/218/16 – задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у адміністративній справі № 812/218/16 – скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про визнання протиправною відмову у виплаті неоподаткованої вихідної допомоги судді у зв’язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов’язання прийняти рішення про виплату, як судді у відставці, відповідно до вимог Закону України № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів», в редакції, яка діяла на час подання заяви про відставку, вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; визнання протиправною відмову відповідача щодо перерахунку суддівської винагороди в період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2015 року та в період з 1 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року; зобов’язання здійснити перерахунок суддівської винагороди в період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2015 року та в період з 1 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року, з врахуванням щомісячних доплат за вислугу років - відмовити.

Постанова ухвалена та підписана 26 липня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя :                                 Р.Ф. Ханова

Судді:                                          Л.А. Василенко

ОСОБА_2