УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "13" серпня 2009 р. Справа № 18/920
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Соловей Л.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача: Могильницька І.М. - юрисконсульт, довіреність від 15.06.2009р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "Полісся- Продукт" (м.Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Овруч Житомирська область)
про стягнення 7595,95грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог),
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 7746,49грн., з яких: 3600,00грн. - борг за поставлений товар; 595,00грн. - пеня; 1800,00грн. - 50% штраф; 1244,46грн. - 50% річні; 507,03грн. - інфляційні.
В судовому засіданні, призначеному на 14.07.2009р., представник позивача в порядку ст.22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.19-20), відповідно до якої просив стягнути з відповідача 7595,95грн., з яких: 3600,00грн. основний борг, 432,00грн. пеня, 1800,00грн. - 50% штраф, 1244,46грн. - 50% річних та 519,49грн. - інфляційні.
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги, що позивач здійснив перерахунок сум інфляційних та пені відповідно до вимог нормативних актів, що заява позивача про зменшення суми позову не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд ухвалою від 14.07.2009р. прийняв вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та ухвалив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 7595,95грн. заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2009р. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2009р. надав довідку, відповідно до якої заборгованість відповідача станом на 13.08.2009р. не змінилась та складає 7595,95грн.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал господарського суду від 19.06.2009р. та 14.07.2009р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить реєстр господарського суду Житомирської області від 16.07.2009р. на відправку рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення, а.с.29).
Ухвали господарського суду Житомирської області направлялись на юридичну адресу відповідача (зазначену в позовній заяві а також в довідці ЄДРПОУ, отриманій по запиту господарського суду до державного реєстратора Овруцької районної державної адміністрації, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: 11100, м.Овруч, вул.Репкіна, 29).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку ТОВ ТК "Полісся-Продукт" у позовній заяві вказав адресу відповідача м.Овруч, вул.Л.Репкіна, 29, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
08.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельною компанією "Полісся-Продукт" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір №48516 (а.с.8) на поставку продукції, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Асортимент та кількість кожної партії товару визначається в заявці на поставку товару, яка надається Покупцем Постачальнику і яка з ним узгоджується (п.п.1.1.;1.2).
Умовами договору (п.3.1) сторони передбачили, що Покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 7 календарних днів з моменту прийомки товару.
Відповідно до п.7.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 08.08.2010р. включно у частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даному договору.
08.08.2008р. сторони уклали додаткову угоду, якою доповнили п.7.1 підпунктом 7.1.1 вищевказаного договору в наступній редакції: "7.1.1. Дія Договору вважається щоразу продовженою на той же строк і на тих же умовах у разі, якщо жодна із сторін в термін 20 днів до його закінчення не виявить бажання про його розірвання"; решту пунктів договору залишили без змін.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8135,26грн., що підтверджується видатковими накладними №ПН-0230000 від 26.09.2008р. та №ПН-0241501 від 10.10.2008р.(а.с.10-11). Товар по кількості та якості отримала ОСОБА_3, якій відповідач доручив отримувати товар та підписувати товаросупроводжувальні документи згідно п.7.7 Договору.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару в погоджені сторонами договором №48516 від 08.08.2008р. строки виконав лише частково на суму 4535,26грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриману продукцію в сумі 3600грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічного змісту положення викладено у ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3600грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 432,00грн. пені, 1800,00грн. штрафу, 1244,46грн. 50% річних та 519,49грн. інфляційних.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Також приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції, нараховані проценти річних, залежно від розміру встановленого договором або законом, а також неустойку (штраф, пеню).
Як свідчить зміст розділу 6 Договору "Відповідальність сторін", сторони передбачили відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, штраф у розмірі 50% від суми неоплаченого товару та 50% річних від простроченої суми (п.6.3).
Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня в розмірі 432,00грн., штраф в розмірі 1800,00грн. нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Так як сторони в договорі визначили інший розмір процентів, ніж встановлений ч.2 ст.625 ЦК України, господарський суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1244,46грн., що становить п'ятдесят процентів річних від простроченої суми.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 519,49грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Як вбачається з розрахунку індексу інфляції у заяві про уточнення позовних вимог (а.с.19-20) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим нарахував індекс інфляції з урахуванням жовтня місяця 2008 року, тоді як нарахування інфляційних мало проводитись з листопада 2008 року.
Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., суд, виходячи з суми основного боргу, самостійно обраховує інфляційні:
- по накладній № ПН-0230000 від 26.09.2008р.: за період з 04.10.2008р. по 18.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 2404,2грн. (сума боргу) х 101,7% (індекс інфляції за жовтень) х 101,5% (індекс інфляції за листопад) х 102,1% (індекс інфляції за грудень) х 102,9% (індекс інфляції за січень) 101,5% (індекс інфляції за лютий) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х100,5% (індекс інфляції за травень) х 101,1% (індекс інфляції за червень) = 346,20грн.;
- по накладній № ПН-0241501 від 10.10.2008р.: за період з 18.10.2008р. по 18.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 1195,80грн. (сума боргу) х 101,5% (індекс інфляції за листопад) х 102,1% (індекс інфляції за грудень) х 102,9% (індекс інфляції за січень) 101,5% (індекс інфляції за лютий) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х100,5% (індекс інфляції за травень) х 101,1% (індекс інфляції за червень) = 149,47грн.
Отже, розмір інфляційних, який підлягає задоволенню, складає 495,67грн. (346,20грн. + 149,47грн.); вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 23,82грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок неустойки, інфляційних та річних не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, не заперечуються відповідачем та підлягають задоволенню частково на суму 7572,13грн., з яких: 3600,00грн. основний борг, 432,00грн. пеня, 1800,00грн. штраф, 1244,46грн. 50% річних та 495,67грн. інфляційні. У стягненні 23,82грн. слід відмовити.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії "Полісся-продукт" (м.Житомир, вул.Кооперативна, 12; код ЄДРПОУ 32265298):
- 3600,00грн. основного боргу;
- 432,00грн. пені;
- 1244,46грн. річних,
- 495,67грн. інфляційних,
- 1800,00грн. штрафу,
- 101,68грн. в повернення витрат по сплаті державного мита,
- 311,52грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові відмовити в частині стягнення інфляційних в сумі 23,82грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам