ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 р. | № 08/72-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Високі енергетичні технології”
на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2006р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 31.05.2006р.
у справі № 08/72-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Вовчанський агрегатний завод”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”
про стягнення 167 914,50 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Дзюзюра Г.Ф. (довіреність №38 від 10.01.06),
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Вовчанський агрегатний завод” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології” і просило суд стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 49 967,16 грн., 111 943,0 грн. двократної вартості недовідпущеної електроенергії та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2006р. (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. (головуючий, суддя Карбань І.С., судді Бабакова Л.М., Шутенко І.А.), позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 49 967,16 грн. суми попередньої оплати, 111 943,0 грн. двократної вартості недовідпущеної електроенергії та судові витрати.
Рішення та постанова мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №32-Е від 15.05.2003р. щодо поставки позивачу у грудні 2005 року електроенергії, за яку останній здійснив 25% передоплати у сумі 55971,50 грн. згідно наданого відповідачем графіку оплати платежів на грудень 2005р. Після пред’явлення позивачем відповідачу претензії від 11.01.2006р. щодо повернення суми передоплати, останній повернув лише 5971,50 грн.
Невиконання відповідачем умов договору є підставою для стягнення з нього неповернутої суми попередньої оплати у розмірі 49 967,16 грн. згідно п.2 ст.693 ЦК України.
Також, за висновком судів двох інстанцій, внаслідок переривання відповідачем (енергостачальником) енергопостачання позивачу (споживачу) з вини відповідача з останнього підлягає стягненню 111 943,0 грн. двократної вартості недовідпущеної електроенергії на підставі частини 10 статті 24 Закону України “Про електроенергетику”.
Не погоджуючись з ухваленими у даній справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального права, а саме ст.ст.6, 629, 651, 693 ЦК України, ст.ст.24, 26, 27 Закону України “Про електроенергетику”, норм процесуального права, а саме ст. 83 ГПК України. Також скаржник посилається на неповне дослідження обставин справи щодо наявності боргу у заявленій позивачем до стягнення сумі.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладено договір №32-Е від 15.05.2003р., який додатковими угодами від 22.11.2003р., від 07.12.2004р., від 01.12.2005р. був пролонгований відповідно на 2004, 2005 та 2006 роки.
Предметом договору є забезпечення відповідачем позивача електроенергією в установлених договором обсягах через мережі АК “Харківобленерго”. Відповідно до п.3.2. договору та додаткової угоди №11/05 від 04.11.2005р. розрахунки за електроенергію, яка постачається позивачу, здійснюється виключно грошовими коштами на умовах передоплати і здійснюється поетапно: 1-й етап –25% заявленого обсягу споживання на розрахунковий місяць до 1 числа розрахункового місяця; 2-й етап –25% заявленого обсягу споживання на розрахунковий місяць до 10 числа розрахункового місяця; 3-й етап –25% заявленого обсягу споживання на розрахунковий місяць до 20 числа розрахункового місяця; 4-й етап –25% заявленого обсягу споживання на розрахунковий місяць до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно пункту 3.3. договору відпуск електроенергії на адресу позивача здійснюється на підставі заявленої та оплаченої кількості електроенергії на поточний місяць.
Відповідно до пункту 4.1.2 договору відповідач зобов’язаний забезпечити поставку електроенергії позивачу у кількості, вказаній у заявці позивача.
Пункт 4.1.1. договору визначає, що відповідач несе відповідальність за порушення умов договору про поставку електричної енергії та правил користування електричною енергією відповідно до законодавства України.
В силу ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відноситься до двосторонніх угод, за якими прав та обов’язків набувають кожна з сторін договору.
Заявкою від 10.11.2005р. позивач замовив електроенергію у кількості 650 000 кВт час. за 2-м класом напруги.
17.11.2005р. відповідач надав позивачу графік оплати платежів на грудень 2005р., відповідно до якого позивач до 01.12.2005р. повинен сплатити 25% передоплати за електроенергію, яка підлягає поставці у грудні 2005 року.
Платіжним дорученням №4369 від 30.11.2005р. позивач здійснив передоплату у сумі 55 971,50 грн.
Проте, відповідач свої зобов’язання щодо поставки електроенергії не виконав, електрична енергія у грудні 2005 року не була поставлена позивачу. У січні 2006 року поставка електричної енергії також не була здійснена відповідачем, як вказано у листі від 05.12.2005р. за №10/5 (а.с.21).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не поставив йому електроенергію, заявлену на умовах договору, у зв’язку з чим відповідач зобов’язаний повернути йому передоплату та сплатити двократну вартість недовідпущеної електроенергії.
Згідно частини 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться й у статті 526 ЦК України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 3 ст.264 ГК України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу частини 2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, реалізація правомочності щодо вимоги про повернення суми попередньої оплати означає, що сторона покупця конклюдентними діями відмовилась від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.
Отже, позивач відмовився від поставки електроенергії у грудні 2005 року і вимагає у відповідача повернути йому 25% передоплати за електроенергію, яка підлягала поставці у грудні 2005 року.
Посилання скаржника на пункт 3.4. договору, яким передбачено, що у випадку, якщо оплата, здійснена позивачем за споживану електроенергію, більше її дійсної вартості, надлишково сплачена сума зараховується як оплата за електроенергію, яка буде поставлятися у наступних періодах, судами двох інстанцій підставно не взяті до уваги, оскільки сума заявлена позивачем до стягнення не є надлишком у розумінні вказаного пункту договору.
Як зазначалось, на спірні правовідносини, які склалися навколо обставин не поставки відповідачем у грудні 2005 року електроенергії і пов’язаної з цим вимогою позивача про повернення передоплати, поширюється дія ст.693 ЦК України. У зв’язку з цим помилковими визнаються твердження скаржника про неправомірне застосування судами до спірних правовідносин ст.693 ЦК України, яке нібито є порушенням вимог ст.83 ГПК України, оскільки вихід судом за межі позовних вимог у даному випадку відсутній, а відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Окрім того, відповідно до частини 10 ст.24 Закону України “Про електроенергетику” енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).
Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт невиконання відповідачем обов’язку щодо поставки позивачу електричної енергії у грудні 2005 року, що фактично є перериванням електропостачання, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі двократної вартості недовідпущеної позивачу у грудні 2005 року електричної енергії.
Твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що заявлена позивачем до стягнення сума передоплати є меншою на 9806,0 грн., спростовуються матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №4369 від 30.11.2005р., на підставі якого позивач здійснив передоплату у сумі 55 971,50 грн., а також заявою позивача про уточнення позовних вимог, в якій він вказує на перерахування відповідачем йому 5971,50 грн. (а.с.34 т.1). Не приймаються колегією суддів й посилання відповідача на розрахунок суми боргу за весь період дії договору, оскільки це не стосується предмету спору, яким, у даному випадку, є невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки електроенергії безпосередньо у грудні 2005 року. Наявність або відсутність заборгованості саме позивача перед відповідачем, яка виникла протягом дії договору, не є предметом дослідження у даній справі.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. у справі №08/72-06 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій