ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 2-27/9864-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кравчука Г.А.- головуючого, |
суддів: | Мачульського Г.М., |
Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача | не з’явився |
від відповідача | не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. |
у справі | №2-27/9864-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Телекомпанія “Свобода” |
про | стягнення 48 273,19 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (надалі Красноперекопська ОДПІ) звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) “Телекомпанія “Свобода” про стягнення в доход держави 48 273,19 грн. коштів, як таких, що отримані без встановлених законом підстав. Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною працівником Красноперекопської ОДПІ перевіркою з питань наявності ліцензії, виявлено надання товариством послуг в період відсутності у останнього ліцензії, в результаті чого ним без законних підстав отримані кошти в сумі 48 273,19 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2005 року (суддя Воронцова Н.В.), залишеним без зміни постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року (судді Дугаренко О.В., Голик В.С., Фенько Т.П.), в позові відмовлено з огляду на те, що позивачем не доведено, що послуги, за які отримані спірні кошти, надавалися товариством з використанням каналу мовлення, оскільки саме використання Доповідач: Шаргало В.І.
каналу мовлення згідно зі статтею 2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” потребує наявності ліцензії. Разом з тим, суд вказав на те, що позапланова перевірка проведена інспекцією з порушенням приписів ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Крім того, господарський суд зауважив на тому, що функції з видачі та контролю за наявністю ліцензій у сфері телебачення відповідно до норм Закону України “Про телебачення і радіомовлення” покладені на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Красноперекопська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на порушення судами попередніх інстанцій ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст. ст. 5, 17, 20, 46 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.
До Вищого господарського суду України надійшло також клопотання про заміну відповідача у справі Красноперекопської ОДПІ на її правонаступника Державну податкову інспекцію в Первомайському районі Автономної Республіки Крим в зв’язку з реорганізацією першої відповідно до наказу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.
Оскільки згідно зі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, судова колегія вважає, що це клопотання підлягає задоволенню.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15 лютого 2005 року до 1 березня 2005 року Красноперекопською ОДПІ проведена позапланова документальна перевірка відповідача “з питань наявності ліцензії на проведення віщання, законності прийняття платежів від населення, правильності ведення бухгалтерського обліку і балансів за період з 01.01.2002 року по 01.01.2004 року”. Податкова інспекція виходила з того, що перевіркою виявлено порушення ТОВ „Телерадіокомпанія „Свобода" статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", статей 5, 17, 20, 46 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у вигляді здійснення у період з 1 січня 2002 року до 29 січня 2003 безліцензійної діяльності, в результаті чого отримано доход у сумі 48 273,19 грн., про що і складений акт №3/26-20/22273804 від 01.03.2005 року.
Перевірка проводилася з відома директора ТОВ „Телекомпанія „Свобода" на підставі посвідчення №85/26-20 від 31 січня 2005 року.
Товариство на момент перевірки мало ліцензії на право користування каналами мовлення №47 від 05.10.1995 року, строком дії до 1 жовтня 2000 року, та НР №0651 від 29.01. 2003 року строком на 7 років, видані Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Таким чином позивач вважав встановленим, що з 1 жовтня 2000 року до 29 січня 2003 року ТОВ „Телекомпанія „Свобода" не мало ліцензії на право користування каналами мовлення, тобто не мало права здійснювати місцеве телемовлення у зазначений період і відповідачем за цей час отримані кошти без установлених законом підстав.
Разом з тим, господарськими судами встановлено, що предметом господарської діяльності товариства відповідно до Статуту, крім здійснення місцевого телемовлення та ретрансляції програм інших телеорганізацій, є відтворення, тиражування та продаж зроблених записів передач, програм, які є власністю телекомпанії, а також записів музичних і літературно-драматичних творів, створених телекомпанією в студії або у видовищних закладах, здійснення видавницької діяльності, надання рекламно-інформаційних послуг, ремонт побутової аудіо-відеотехніки, організація спортивних, видовищних, концертних заходів, тощо.
Згідно з вимогами статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" користування каналами мовлення підлягає ліцензуванню.
Як вбачається з приписів статей 1, 5, 14, 40 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізації користуються каналами мовлення на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. При цьому телерадіоорганізації (до яких належить і відповідач) інформують телеглядачів та радіослухачів про вихід програм, зокрема, шляхом публікації (оголошення) програм телебачення та радіо у засобах масової інформації. Крім того, телерадіоорганізації зобов’язані зберігати текстові матеріали передач та магнітні плівки із відповідними записами протягом терміну, встановленому у статті 35 названого Закону.
Отже, як-то передбачено правилами статей 33, 34 Господарсько-процесуального кодексу України, у даному випадку належними та допустимими доказами використання відповідачем каналів мовлення могли бути відповідні публікації (оголошення) в засобах масової інформації та документи, що містять інформацію про виготовлення та трансляцію (ретрансляцію) відповідачем телепрограм.
Однак, як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, акт перевірки містіть лише перелік платіжних касових ордерів із призначенням платежу - вітання, оголошення, послуги реклами, відеозйомка, тому судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ці документи не є доказами про використання відповідачем каналу мовлення при наданні перерахованих послуг, оскільки надання вказаних послуг не передбачає тільки використання каналів мовлення, тобто ці послуги можуть бути надані іншими засобами.
А відтак, суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем порушення товариством вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, в результаті якої отримані спірні кошти.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніяких інших, крім тих, що враховувалися судами попередніх інстанцій, доказів на підтвердження своїх вимог інспекцією не було надано. Посилання у касаційній скарзі на ненадання відповідачем доказів про порушення ним же чинного законодавства на підтвердження обґрунтованості позовних вимог не дають підстав для скасування постановлених у справі судових рішень.
В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Тому не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги і посилання у ній на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 25, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача у справі Красноперекопську об’єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим на її правонаступника Державну податкову інспекцію в Первомайському районі Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. у справі №2-27/9864-2005 залишити без зміни.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Мачульський Г.М. |
Суддя | Шаргало В.І. |