Справа №1-15/08

ВІЙСЬКОВИЙ   МІСЦЕВИЙ   СУД

 ОДЕСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

іменем України

4 березня 2008 року                                                                                                       м.  Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В.,  при секретарі Толстих Г.Б.,  за участю державного обвинувача заступника військового прокурора Одеського гарнізону майора юстиції Катеруши В.В.,  потерпілого ОСОБА_2,  підсудного та його захисника - адвоката ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в присутності особового складу в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню старшого солдата військової частини А0826

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с Нові Біляри Комінтернівського р-ну Одеської обл.,  українець,  з середньо-спеціальною освітою,  не одружений,  не судимий,  призваний на строкову військову службу Суворовським РВК м.  Одеси в квітні 2007 p.,  до призову проживав за адресою: Одеська обл.,  м.  Южне,  АДРЕСА_1 у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 406 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

встановив:

Близько 22 години 6 січня 2008 року в спальному приміщенні казарми військової частини А1620,  що дислокується в м.  Одесі,  ОСОБА_1 ,  прагнучи продемонструвати свою удавану перевагу над військовослужбовцем пізнішого за періодом призову рядовим ОСОБА_2,  використовуючи як привід неналежне,  на його думку,  виконання останньою особою службових обов'язків,  умисно завдав ОСОБА_2 побої у виді одного сильного удару кулаком правої руки в область грудної клітини та одного сильного удару кулаком лівої руки в область правого плеча,  чим заподіяв останній особі легке тілесне ушкодження у виді двох синців в правій області грудини та на правому плечі.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  винним себе у вчинених діях визнав в повному обсязі пред'явленого йому обвинувачення та показав,  що після відбою у спальному приміщенні казарми у нього виникла суперечка з ОСОБА_2,  причину якої він не пам'ятає,  під час якої він наніс ОСОБА_2 два удари рукою в груди та передпліччя.

ОСОБА_1  пояснив,  що застосування ним насильства до потерпілого ОСОБА_2 не було обумовлено будь-якими обставинами,  які б стосувались особистих,  позаслужбових взаємовідносин між ними. При цьому ОСОБА_1  в судовому засіданні щиро розкаявся та вибачився перед потерпілим.

Винність підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину,  окрім його показань,  підтверджується наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав,  що 6 січня 2008 року після відбою він йшов зі спального приміщення казарми до туалету і,  проходячи повз ліжко ОСОБА_1,  зупинився.

В подальшому ОСОБА_2 показав,  що між ним і ОСОБА_1 виник конфлікт,  під час якого ОСОБА_1  наніс йому один сильний удар кулаком правої руки в область грудної клітини,  а після того,  як він,  ОСОБА_2,  захищаючись відштовхнув ОСОБА_1,  останній наніс один сильний удар кулаком лівої руки в область правого плеча.

Причиною нанесення цих ударів ОСОБА_2 вважає незадоволення старшого за призовом ОСОБА_1.  тим,  що потерпілий у виконанні своїх службових обов'язків є повільним,  не завжди ретельним.

ОСОБА_2 також пояснив,  що саме від цих дій підсудного він отримав тілесні ушкодження у виді двох синців в правій області грудини та на правому плечі та категорично заперечив можливість їх отримання при інших обставинах.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав,  що був очевидцем застосування підсудним насильства над потерпілим 6 січня 2008 року в спальному приміщенні казарми підрозділу,  про що дав показання стосовно кількості ударів та механізму виникнення у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень,  які за своїм змістом були аналогічні показанням,  наданими потерпілим в суді.

Факт спричинення ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження у виді двох синців в правій області грудини та на правому плечі,  що могли бути спричинені 6 січня 2008 року тупими предметами,  підтверджуються висновком судово-медичного експерта від 11 січня 2008 року №114.

Як вбачається із досліджених наказів командира військової частини А1620 від 29.06.2007 року №277,  від 21.12.2007 року №664 та обліково-послужних карток підсудного та потерпілого старший солдат ОСОБА_1  був призначений у підпорядковану військову частину А0826 на посаду водія-електрика,  а солдат ОСОБА_2 - у підпорядковану військову частину А1764 на посаду механіка і проходять на цих посадах строкову військову службу,  в зв'язку з чим суд вважає встановленим,  що на час вчинення ОСОБА_1 вмінених йому діянь,  між ним і ОСОБА_2 були відсутні відносини підлеглості.

Оскільки судом встановлено,  що старший солдат ОСОБА_1,  прагнучи продемонструвати свою удавану перевагу над військовослужбовцем пізнішого за періодом призову солдатом ОСОБА_2,  використовуючи як привід неналежне,  на його думку,  виконання останньою особою службових обов'язків,  в порушення  ст.  ст.  9,  11,  49,  50,  127,  128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,  близько 22 години 6 січня 2008 року в спальному приміщенні казарми військової частини А1620 умисно завдав не перебуваючому з ним у відносинах підлеглості солдату ОСОБА_2 побої і при цьому заподіяв останній особі легке тілесне ушкодження,  то вчинене ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2  ст. 406 КК України.

Разом з тим,  при призначенні підсудному покарання,  суд визнає обставинами,  що пом'якшують покарання його щире каяття під час судового розгляду справи,  факт вчинення ним злочину вперше,  позитивні характеристики як до призову на військову службу,  так і під час її проходження,  а також публічне вибачення перед потерпілим.

Суд також враховує і те,  що потерпілий ОСОБА_2 не має до підсудного будь-яких матеріальних претензій та наполягає на його несуворому покаранні.

З врахуванням викладених вище обставин,  що пом'якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 діяння,  а також з врахуванням даних про його особу,  суд вважає можливим перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного в санкції  ст. 406 ч.2 КК України - арешту,  в зв'язку з чим застосувати  ст.  ст.  69 і 60 КК України.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 406 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст.  ст.  69 і 60 КК України,  призначити йому покарання у виді арешту строком два місяці.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому у виді нагляду командування військової частини А1785 - скасувати.

Постанову органу досудового слідства про накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно - скасувати.

Строк відбуття покарання засудженому встановити з дня його прибуття для відбуття покарання на гауптвахту Південного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України.

На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.