Справа №11 а-1651 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Баулін В.В. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

6 червня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Яременка А.Ф., Мозговенка В.В. з участю

прокурора Красної К.О.

засудженого ОСОБА_1 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Донецька від 3 квітня 2006 року, якою в порядку виконання вироку цього ж суду від 24 квітня 2003 року щодо

ОСОБА_1, засудженого за

ст.307 ч.2 КК України 5 на років позбавлення

волі з конфіскацією всього майна засудженого постановлено конфіскувати у дохід держави речові докази у справі: автомобіль марки ВАЗ-21099 державний номер НОМЕР_1 і мобільний телефон "Еріксон".

Згідно зазначеної постанови в Київський районний суд м.Донецька в порядку виконання вищезазначеного вироку щодо ОСОБА_1 надійшло подання Лінійного відділу міліції на станції Донецьк про вирішення питання про речові докази у справі: автомобіля марки ВАЗ-21099 державний номер НОМЕР_1 і мобільного телефону "Еріксон", які зберігаються у вказаному відділі міліції і щодо яких не було вирішено питання при постановленні вироку.

З урахуванням того, що зазначені речові докази у справі постановою слідчого і вироком суду визнані знаряддям злочину, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1, прийнято рішення що вони відповідно до вимог ст. 81 КПК України підлягають конфіскації

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, посилаючись на те, що вказаний автомобіль не є знаряддям злочину, що автомобіль належить не йому, а його дружині, через що рішення про конфіскацію автомобіля є незаконним.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про необхідність відхилити апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вироку Київського районного суду від 3 квітня 2006 року, який набрав чинності, ОСОБА_1 визнано винним у збуті наркотичних засобів і встановлено, що збут наркотичних засобів ОСОБА_1 здійснював використовуючи в якості знаряддя злочину вказані автомобіль і мобільний телефон.

2

За таких обставин доводи апеляції засудженого про те, що вказані речі не були знаряддям злочину є необгрунованими.

Також не можуть бути визнані обгрунтованими доводи апеляції засудженого, що вказаний автомобіль не належить йому.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_1 володів цим автомобілем і використовував його для вчинення злочину.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, після засудження ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2 зверталась до Київського районного суду м.Донецька із позовною заявою про виключення цього автомобіля із акту опису майна і визнання його власністю ОСОБА_2

Згідно змісту цієї позовної заяви вказаний автомобіль був придбаний ними під час шлюбу з ОСОБА_1 і тому згідно вимог ст.22 Кодексу про шлюб і сім'ю України 1969 року, який був чинним на час здійснення правочину, ОСОБА_1 є співвласником цього автомобіля.

При розгляді цієї позовної заяви і допиту ОСОБА_1 в якості відповідача, він заперечував проти визнання автомобіля власністю його дружини, стверджуючи, що цей автомобіль є його власністю, оскільки купівля автомобіля здійснювалась за його гроші, а вклад його дружини був незначний. Після допиту ОСОБА_1 в якості відповідача ухвалою вищевказаного суду від 15 грудня 2004 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду, оскільки позивачка неодноразово не з'являлась в судові засідання.

Наведені обставини свідчать, що вказаний автомобіль, який був знаряддям злочину, належить засудженому ОСОБА_1 і відповідно до вимог ст. 81 КПК України підлягає конфіскації.

Тому постанова судді відповідає вимогам ст.ст.81,409, 411 КПК України і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Постанову судді Київського районного суду м.Донецька від 3 квітня 2006 року залишити без зміни, а апеляцією засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.