Справа №1-33/09

ВІЙСЬКОВИЙ  МІСЦЕВИЙ  СУД 

 ОДЕСЬКОГО  ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

Іменем України

2 липня 2009 року                                                                                                      м.  Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В.,  при секретарі Рижих В.В.,  за участю помічника військового прокурора Одеського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Пащенка А.В. та підсудного розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню солдата військової частини А4502

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.  Червоний Яр Старополтавського району Волгоградської області Російської Федерації,  росіянина,  громадянина України,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  такого,  що не має судимості,  призваного на строкову військову службу Комінтернівським РВК Одеської області в листопаді 2008 року,  до призову на військову службу проживав за адресою: Одеська область,  Комінтернівський р-н,  с Сербка,  АДРЕСА_1,  у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст. 407 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

встановив:

ОСОБА_1  з метою відвідати своїх родичів близько 20-ї години 17 травня 2009 року без поважних причин залишив розташування військової частини А1785 (м.  Одеса,  вул.  Спартаківська,  2) та убув до їх місця проживання в с Сербку Комінтернівського р-ну Одеської області,  а згодом - до смт Шевченково цього ж району. Близько 13 години 21 травня 2009 року,  будучи в м.  Одесі,  ОСОБА_1  повідомив про себе представнику військової частини А4502,  після чого його було доставлено до місця проходження служби.

Підсудний ОСОБА_1  винним себе у вчиненому діянні визнав повністю,  про що дав показання,  які відповідають вищевикладеному та пояснив,  що він,  маючи намір відвідати своїх родичів та відпочити від служби,  без дозволу знаходився поза частиною з 19 години 30 хвилин 17 травня 2009 року по 13 годину 20 хвилин 21 травня 2009 року,  при цьому намірів взагалі ухилитися від військової служби не було.

Винність підсудного у вчиненому стосовно часу початку та закінчення самовільного залишення ОСОБА_1  місця служби,  окрім особистого визнання ним своєї вини,  підтверджується дослідженими доказами,  а саме: актом службового розслідування,  складеним 21 травня 2009 року заступником командира в/ч А4502 Карамазіним С А.; пояснювальними чергового по частині ОСОБА_2,  солдата ОСОБА_3; витягом з книги вечірньої перевірки особового складу строкової служби в/ч А4502,  а також повідомленням командира вищезазначеної в/частини Тверезовського М. В. від 21 травня 2009 року №467.

На підставі аналізу: наданих в судовому засіданні показань підсудного щодо стану власного здоров'я,  яке погіршилось через нервування та неналежне харчування саме під час ухилення від військової служби; досліджених медичної характеристики,  медичної книжки,  особової справи призовника,  виписного епікризу,  свідоцтва про хворобу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №567 від 11 червня 2009 року (про перше виявлення у ОСОБА_1  виразкової хвороби 12-палої кишки); постанови 15 ВЛК від 16 червня 2009 року про непридатність підсудного до військової служби у мирний час і

обмежену здатність у воєнний час,  суд вважає доведеним,  що на момент призову на військову службу ОСОБА_1  за станом здоров'я був придатним до її проходження,  що самовільне її залишення не перебувало в причинному зв'язку із станом його здоров'я,  а непридатність до проходження служби через хворобу виникла вже безпосередньо під час незаконного перебування підсудного поза межами військової частини.

Оскільки фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорювались,  з'ясувавши правильність розуміння зазначеними особами змісту цих обставин,  відсутність сумнівів у добровільності та істинності їх позицій,  заслухавши повне визнання підсудним ОСОБА_1  своєї вини,  роз'яснивши зміст та правові наслідки застосування положень ч.3  ст. 299 КПК України,  за клопотанням прокурора,  підтриманого підсудним,  суд дійшов висновку про недоцільність дослідження в судовому засіданні інших доказів,  наявних у справі.

Оскільки ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем строкової служби,  близько 20-ї години 17 травня 2009 року самовільно залишив військову частину та незаконно знаходився поза нею до 13 години 20 хвилин 21 травня 2009 року,  тобто тривалістю понад три доби,  але не більше місяця,  то вчинене ним суд кваліфікує за ч.1  ст. 407 КК України.

При призначенні підсудному покарання суд визнає обставиною,  що обтяжує покарання,  рецидив злочину,  передбаченого ч.1  ст. 407 КК України.

Разом з тим,  суд визнає обставинами,  що пом'якшують покарання його з'явлення із зізнанням,  щире каяття,  а також наявність захворювання,  що перешкоджає подальшому проходженню підсудним військової служби.

Суд також враховує і те,  що ОСОБА_1  під час самовільного залишення частини інших правопорушень не вчинив,  виховувався без рідного батька в багатодітній сім'ї,  яка в даний час потребує від підсудного постійної допомоги,  позитивно характеризувався до призову на військову службу.

З врахуванням викладених вище обставин,  тяжкості злочину,  а також даних про особу винного,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1  без відбування покарання,  в зв'язку з чим при його призначенні вважає необхідним застосувати положення  ст. 75 КК України,  звільнивши ОСОБА_1  від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1  ст. 407 КК України,  на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком один рік і шість місяців.

На підставі  ст.  75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередній - нагляд командування військової частини А1495.

На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.