ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 Справа № А6/681-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Стрелець Т.Г..(доповідач)
суддів: Головка В.Г., Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Малих І.І., довіреність № 21/06-06 від 03.01.07р., головний спеціаліст-юрисконсульт;
від відповідача: представник не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Новомосковська меблева фабрика”, м. Новомосковськ Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006р. у справі № А6/681-06
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковськ Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. В. Ковалівка, буд. 10а)
до Акціонерного товариства закритого типу “Новомосковська меблева фабрика”, м. Новомосковськ Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Північна, 4)
про стягнення 15973 грн. 88 коп.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковськ Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу “Новомосковська меблева фабрика” з адміністративним позовом про стягнення заборгованості у сумі 15973,88 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваленко О.О.) від 23.11.2006р. (у подальшому –постанова) адміністративний позов позивача було задоволено у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача було стягнуто 15973,88 грн. заборгованості.
Постанова обґрунтована тим, що відповідачем не доведено погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15973,88 грн. При цьому наявність заборгованості підтверджується актом перевірки та рішенням про застосування штрафних санкцій.
Не погодившись з постановою, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати постанову та закрити провадження по справі.
При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач не уповноважений подавати позови про стягнення заборгованості, що виникла до 01.01.2004р., а також тим, що подання позову, на думку відповідача, є передчасним, оскільки позивачем не вичерпано всі можливі засоби позасудового вирішення спору. Також відповідач зазначає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа, що розглядається, має вирішуватись у порядку господарського, а не адміністративного судочинства.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що він є належним органом стягнення, що підтверджується чинним законодавством України, і тому правомірно звернувся до суду з позовом до відповідача. Також позивач зазначає, що у відповідності зі ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІV (у подальшому –Закон “Про пенсійне страхування”) орган Пенсійного фонду України самостійно обирає спосіб стягнення заборгованості, у тому числі має право звернутися до суду з позовом.
Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки від нього надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, оскільки юрисконсульт підприємства звільнився. Представник позивача проти клопотання відповідача не заперечував.
В судовому засіданні 04.04.2007р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем несвоєчасно та непропорційно сплачувались страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування протягом січня 2001р. –серпня 2003р., про що свідчить акт перевірки від 29.12.2003р. № 55 та Рішення про застосування штрафних санкцій від 29.12.2003р. № 549 (арк. справи 10-15).
У зв’язку з неповним погашенням заборгованості позивач направив відповідачеві поштовим відправлення з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу від 05.08.2005р. № Ю137 на суму 29885,48 грн.
Внаслідок часткової сплати суми заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 15973,88 грн. При цьому у матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості.
Судова колегія вважає, що постанова винесена судом обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону „Про пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Для відповідача базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно зі ст. 58 Закону „Про пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Статтею 64 Закону „Про пенсійне страхування” передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Відповідно до ст. 106 Закону „Про пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
З наведеного вбачається, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості. При цьому ним не було порушено порядок звернення до суду у частині вжиття попередніх заходів. Таким чином, посилання скаржника на передчасне подання позову оцінюється судовою колегією критично.
Тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовної заяви і необхідності задоволення позовних вимог.
Стосовно тверджень скаржника про необхідність закриття провадження у справі на підставі ст. 157 КАС України, то судова колегія не погоджується з ним з таких підстав.
У відповідності зі ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Статтею 6 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
З наведеного випливає, що провадження у справі не підлягає закриттю, оскільки вона у відповідності з чинним законодавством була розглянута у порядку адміністративного судочинства.
Стосовно посилань відповідача на відсутність у позивача права подавати позов про стягнення заборгованості, що виникла до 01.01.2004р., суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно зі ст. 64 Закону „Про пенсійне страхування” виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
У відповідності з п. 15 Прикінцевих положень Закону „Про пенсійне страхування” погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.
Таким чином, судом першої інстанції враховані положення законодавчих актів стосовно застосування зазначеного Закону стосовно правовідносин, що виникли до набрання ним чинності. Посилання позивача про розгляд справи за його відсутності не може бути підставою для скасування постанови. Стаття 202 КАС України містить перелік підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
З аналізу наведених норм вбачається, що постанова господарського суду винесена за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, тому постанова винесена правомірно і відповідає приписам чинного законодавства.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування і закриття провадження по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Новомосковська меблева фабрика”, м. Новомосковськ Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006р. у справі № А6/681-06 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006р. у справі № А6/681-06 без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
| Т. Г. Стрелець |
Суддя | В. Г. Головко |
Суддя | Л. В. Чоха |