23.06.2016

Справа № 203/4121/15-ц

2/0203/120/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого: судді Карпенка С.Ф.

при секретарі Штефані Д.Г.

за участю представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представника третьої особи- Юрко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ЖБК № 14 "Заря", Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, треті особи - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про встановлення факту належності квартири, визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби, витребування майна, визнання права власності за заповітом, скасування права власності, стягнення шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа- Кузьомкіна ОСОБА_11, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за цією особою, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Кіровського районного суду м.Дніпроперовська з позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (без визначення конкретної особи) про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_12, померлої 03 серпня 2014 року, на квартиру за адресою АДРЕСА_1, із зобов’язанням Державної реєстраційної служби Днвпропетровського МУЮ здійснення реєстрації за нею права власності на вказану квартиру(т.1 а.с.2-4).

В подальшому стороною позивача позовні вимоги неодноразово уточнювались та доповнювались (т.1. а.с.38-40, 96-100, 104- 109; т.2 а.с. 101-102, 228-229).

В обґрунтування позовних вимог вказано наступне. 04 серпня 2014 року померла ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала і була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із однокімнатної квартири за вказаною адресою. Після її смерті заведено спадкову справу за № 56919794. На день смерті ОСОБА_12 було зареєстровано заповіт від 03 вересня 2010 року серія ВРА № 969101, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 40872664, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, реєстровий № 3601. За цим заповітом все своє майно покійна заповідала позивачці. Спадщину позивачка прийняла згідно заяви про прийняття спадщини, інших спадкоємців немає.

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 від 14 квітня 2015 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлої у зв’язку із відсутністю документів для вчинення нотаріальної дії.

Позивачка вказала, що вона проживала у спірній квартирі разом з ОСОБА_12, була в ній зареєстрована. Позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтв про право власності за заповітом на вказану квартиру. Будинок № 20-А по вул. Героїв Сталінграда м.Дніпропетровська належить ЖБК № 14 «Заря», рішенням зборів якого від 11 серпня 1975 року ОСОБА_12 була прийнята до членів ЖБК № 14 «Заря», квартира надавалась їй згідно ордеру 1439 від 22 серпня 1975 року, виданого бюро обміну житлової площі Дніпропетровської міської ради народних депутатів (протокол засідання комісії №32 від 21 серпня 1975 року). Підставою для видачі ордеру була довідка ЖБК №14 «Заря» від 20 серпня 1975 року, згідно якої громадянка ОСОБА_15, що мешкала в спірній квартирі, була виключена із членів кооперативу, ій був виплачений пай в сумі 2519 руб., а ОСОБА_12, яка внесла до кооператиру №14 «Заря» пайовий внесок в сумі 2519 руб., зобов’язалась доплатити суму 229 руб. до повної вартості паю 2748 грн. Згідно довідки ЖБК №14 «Заря» від 28 вересня 2010 року повна вартість паю- 2748 грн. ОСОБА_12 була сплачена і відповідно до ч.3 ст. 384 ЦК України вона стала власником квартири.

За життя ОСОБА_12 належним чином право власності на квартиру не оформила, свідоцтво про право власності на неї не отримала та не зареєструвала. Отримати таке свідоцтво позивачка позбавлена можливості у зв’язку зі смертю ОСОБА_12

04 вересня 2015 року позивачці стало відомо що:

-24 жовтня 2014 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 29284331 виданого 11 листопада 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського МУЮ (рішення про державну реєстрацію індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 року реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_16В.),

-14 листопада 2014 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу спірної квартири серія та номер 1285 від 14 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (рішення про державну реєстрацію № 17210384 від 14 листопада 2014 року приватного нотаріуса ОСОБА_17О.),

-13 березня 2015 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору дарування серія 433 бланк № НАМ 616713 від 13 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (рішення про державну реєстрацію № 19976047 від 13 березня 2015 року приватного нотаріуса ОСОБА_9В.).

Позивачка вважає, що ОСОБА_5Є не може бути належним власником спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру від 11 листопада 2014 року підлягає визнанню недійсним, а рішення реєстраційної служби від 11 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в остаточній редакції було заявлені 26 лютого 2016 року ( т.2 а.с. 229).

В останній редакції первісного позову ОСОБА_4В ставиться питання про:

-встановлення факту належності на праві приватної власності квартири № 95 за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду,20-А ОСОБА_12, померлій 04 серпня 2014 року в м.Дніпропетровську,

-визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказану спірну квартиру,

-витребування від ОСОБА_7 у власність позивачки ОСОБА_4 спірної квартири,

-визнання за позивачкою ОСОБА_4 права власності за заповітом на вказану спірну квартиру,

-припинення права власності ОСОБА_7 на вказану спірну квартиру,

-стягнення з державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 завдану майнову шкоду в сумі ринкової вартості квартири- 748 325 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з позовом, до початку розгляду справи по суті, відповідач ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання себе добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на спірну квартиру №95, що знаходиться на вул. Героїв Сталінграда, в буд.20-а, що у м. Дніпропетровську (т.1 а.с.82-85). В обгрунтування зустрічного позову вказала, що 13 березня 2015 року між нею та третьою особою- Кузьомкіною Т.О. було укладено договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського НО ОСОБА_9 На момент укладання вказаного договору квартира належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мала всі права володіння квартирою. Нотаріусом ОСОБА_9 були перевірені всі обставини щодо законного володіння квартирою ОСОБА_6., вказаний нотаріус зареєструвала належним чином право власності на придбане нею нерухоме майно. Тому просила винести рішення про визнання її добросовісним набувачем спірної квартири та визнати за нею право власності на вказану квартиру.

В судовому засіданні представники позивачки підтримали первісний позов. Заперечували проти задоволення зустрічного позову з тих підстав, що ОСОБА_7 не є добросовісним набувачем, адже єдиним власником спірного майна є позивачка та це майно вибуло з її володіння.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_7- ОСОБА_18 в судовому засіданні первісний позов не визнала. Просила відмовити в його задоволені, оскільки відсутні докази належності ОСОБА_12 спірної квартири, право власності за нею на спірну квартиру не було зареєстровано, тому спірна квартира не може входити в спадкову масу за заповітом ОСОБА_12, а тому ОСОБА_4 не має прав на пред’явлення вимог за вказаним позовом. Зустрічний позов підтриманий представником ОСОБА_7 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_6- ОСОБА_18 підтвердила позицію третьої особи за зустрічним позовом, яка полягала в тому, що вона не має заперечень проти зустрічного позову, оскільки вона володіла спірної квартирою на законних підставах, уклала з ОСОБА_7 договір дарування квартири в нотаріальному порядку, тому вважає, що ОСОБА_7 належний набувач квартири. Підтвердила заперечення проти первісного позову, з підстав того, що відсутні документи, що підтверджують право власності на квартиру за померлою ОСОБА_12

ОСОБА_6, як відповідач за первісним позовом , в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення проти позову, просила розглядати справу за її відсутністю (т.2 а.с.112).

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_8, представники відповідачів- ЖБК № 14 «Заря», Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, які викликались в суд належним чином, в судове засідання не з’явились, заяв, заперечень по справі суду не надали.

Викликані в суд належним чином треті особи- Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 надали заяви, просили суд розглядати справу за їх відсутності, щодо позовних вимог заперечень не надійшло.

В процесі розгляду справи учасники процесу не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутністю не з'явившихся в суд відповідачів та третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає що в задоволенні як основного позову, так і зустрічного, повинно відмовити з наступних підстав.

З паспорта (т.1 а.с.15) вбачається, що громадянка ОСОБА_12 народилась 06 вересня 1933 року в місті Дніпропетровську, з 04 вересня 1975 року вона зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судом встановлено, що на підставі протоколу зборів кооперативу «Заря-14» від 11 серпня 1975 року ОСОБА_12 була прийнята до членів кооперативу та їй виділено однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2. ( т. 1 а.с.17).

Відповідно до ордеру № 1439 від 22 серпня 1975 року ОСОБА_12 було дозволено зайняти АДРЕСА_3 (т.1 а.с.117).

Згідно довідки ЖБК № 14 «Заря» від 11 серпня 1975 року ОСОБА_12 вступила до кооперативу, внесла вступний пай в розмірі 2519 руб. та зобов’язалася доплатити залишок паю в розмірі 229 руб., який був недоплачений попереднім членом кооперативу ОСОБА_19 (т.1 а.с. 18)

Довідкою ЖБК №14 «Заря» від 11 серпня 1975 року (т.1 а.с.20) підтверджено, що дійсно залишок не сплаченого паю за вказану кооперативну квартиру складає 229 руб.

Згідно довідки ЖБК № 14 «Заря» від 28 вересня 2010 року (т.1 а.с.6 ), яка підписана позивачкою ОСОБА_4, ОСОБА_12 сплатила пай в сумі 2748 руб. в повному обсязі.

Така ж довідка підписана знову позивачкою ОСОБА_4 вже 29 вересня 2010 року (т.1 а.с.19), згідно якої ОСОБА_12 внесла плату за пай в розмірі 229руб., як недоплачену суму повного паю для загального розрахунку за пай.

Згідно довідки ЖБК № 14 «Заря» від 26 грудня 2010 року ОСОБА_12 та позивачка ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1. а.с. 5). З паспорту позивачки (т.1 а.с.7-8) видно, що вона була зареєстрована у вказаній квартирі з 16 грудня 2010 року.

03 вересня 2010 року ОСОБА_12 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, за реєстровим номером 3601, за яким спадкодавець заповідала все належне їй майно та майнові права ОСОБА_4В.( т.1. а.с. 11,12).

Як видно зі свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації смерті РС ДМУЮ 04 серпня 2014 року (т.1 а.с. 14). ОСОБА_12Г померла 03 серпня 2014 року в м.Дніпропетровську.

18 грудня 2014 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру, після померлої ОСОБА_12 ( т.1 а.с. 13).

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровська міського нотаріального округу ОСОБА_14 від 17 квітня 2015 року (т.1 а.с.16) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене житло відмовлено на підставі ст.49 п.2 Закону України «Про отаріат» у зв’язку з неподанням документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як зазначалося вище, позивачкою, як головою ЖБК № 14 «Заря», 28 вересня 2010 року була видана довідка про те, що ОСОБА_12 сплатила пай в сумі 2748 руб. в повному обсязі та 29 вересня 2010 року про те, що ОСОБА_12 внесла плату за пай в розмірі 229 руб., як недоплачену суму повного паю для загального розрахунку за пай.

Також в матеріалах справи міститься довідка № 02/10-14 від 02 жовтня 2014 року підписана головою правління ЖБК №14 «Заря» ОСОБА_8 з якої вбачається, що пай за АДРЕСА_4 було сплачено ОСОБА_5 ( т.1 а.с.163).

Суд, оцінюючи докази, надані сторонами, вважає, що докази, наді стороною позивачки, а саме, довідки про сплату ОСОБА_12 паю, не є належними та допустимими, оскільки з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що дані документи були видані ОСОБА_4 під час її перебування на посаді голови ЖБК № 14 «Заря», в її ж інтересах ( оскільки відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_12, вона заповідала все своє майно ОСОБА_4В.). Довідки підписані лише нею особисто, без казначея ( бухгалтера) ЖБК, в той час як інші довідки складались з підписами голови правління ЖБК та казначея (бухгалтера). Позивачкою не надано документальних бухгалтерських підтверджень сплати паю ОСОБА_12 Посилання сторони позивача на те, що список громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів (де вказана і ОСОБА_12Г.) є підтвердженням того, що вона сплатила пай за квартиру в повному обсязі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки знову ж список не є підтвердженням сплати паю в повному обсязі, список не містить бухгалтерських документальних підтверджень такого, а робити висновки на припущеннях суд не має права.

Жодних документів бухгалтерського обліку, з яких би вбачалось, що грошові кошти ОСОБА_12 дійсно надійшли до каси ЖБК № 14 «Заря» позивачкою суду не надано, так само як і не заявлено клопотань про витребування цих доказів.

Також, судом прийнято до уваги відомості, які містяться в заяві безпосередньо самої ОСОБА_12, поданої в серпні 2013 року до Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, де вона вказувала, що ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа її паспортом, екземпляром заповіту, квитанціями про сплату комунальних платежів та просила ці документи повернути (т. 2 а.с.238,239)

В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22- сусідів ОСОБА_12 які підтвердили, що ОСОБА_4 була головою ЖБК №14 «Заря», після отримання нею заповіду на майно від ОСОБА_12 відносини з нею не підтримувала, ОСОБА_12 сильно хворіла, зламала ногу, допомогу їй надавали лише сусіди. Свідки підтвердили, що ОСОБА_12, яка потребувала постійної більш значної допомоги, скаржилась відносно позивачки, хотіла анулювати заповіт, але не могла зробити це з причини хвороби, та тому, що позивачка забрала в неї документи на квартиру, квитанції, її оригінал заповіту, з цього приводу вона подавала заяву до міліції.

Вказані обставини підтверджують позицію сторони позивача за зустрічним позовом, що ОСОБА_4 недобросовісно отримала заповіт, це стало зрозумілим ОСОБА_12, тому ОСОБА_4 за її життя не змогла вчинити дії щодо оформлення права власності на спірну квартиру.

До того ж, судом не залишено поза увагою й те, що що, довідки, підписані головою ЖБК № 14 «Заря» ОСОБА_4 від 28 вересня 2010 року та 29 вересня 2010 року., видані вже після того, як 03 вересня 2010 року було складено заповіт на її ім’я.

Судом не приймаються до уваги посилання сторонни позивача за первісним позовом щодо належності спірної квартири ОСОБА_12 Право власності на кооперативну квартиру автоматично переходить до члена ЖБК лише після виплати паю.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 11.02.2010р. право власності на нерухомість підлягає обов’язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. У той же час, відповідно до раніше діючого ЗУ «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру дійсно виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації, що і вводить багатьох в оману. Разом з тим, навіть у випадку, якщо пай був виплачений тоді, коли реєстрація прав на нерухомість не була обов’язковою, на даний момент без державної реєстрації власник не зможе розпорядитися своїм житлом: продати, подарувати, передати в управління або іпотеку. А до того ж, в даному ж випадку, стороною позивачки не надано належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_12 паю.

Право власності на кооперативну квартиру автоматично переходить до члена ЖБК після виплати паю.

Член кооперативу який отримав житло (квартиру) в будинку ЖБК, але не здійснив її викуп, має низку житлових прав, одні з яких він здійснює у встановленому законом і нормативно-правовими актами порядку самостійно, а інші за згодою кооперативу. До перших, згідно ч.2 ст. 384 ЦК України належать права у сфері володіння та користування житлом, до других- права у сфері розпорядження житлом.

В такому разі в склад спадщини спірна квартира не входить, а тому ОСОБА_4 не є спадкоємицею на майно у вигляді спірної квартири, і тому вона не має права ставити питання в решті своїх заявлених позовних вимог.

Таким чином в задоволені позовних вимог про встановлення факту належності на праві власності ОСОБА_12 спірної квартири слід відмовити у зв’язку з недоведеністю.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1,2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому; заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Позивачка вважає, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_12 входить квартира АДРЕСА_5, в якій спадкодавець мешкала і була зареєстрована, проте з такими твердженнями суд не погоджується з наступних підстав.

В роз’ясненнях, що містяться в ОСОБА_23 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

   У відповідності до ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає  з моменту державної реєстрації.

Як видно з довідки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27 січня 2016 року ( т.2 а.с.208) що технічна інвентаризація як окремого об’єкту нерухомого майна та реєстрація права власності станом на 31 грудня 2012 року спірної квартири не проводилась.

З відповіді виконавчого комітету Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради від 14 квітня 2016 року (т.3 а.с.25) видно, що звернення ОСОБА_12 щодо приватизації спірної квартири, не було.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі довідки ЖБК №14 «Заря» про виплату паю, зареєстрував право власності на АДРЕСА_4(т. 1 а.с. № 163).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у відношенні ОСОБА_5 було винесено державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 11 листопада 2014 року (т. 1 а.с. 220-221) та цього ж дня ОСОБА_5 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( т.1 а.с. 219).

Стороною позивача обґрунтовуються вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 тим, що довідка ЖБК щодо виплати паю громадянином ОСОБА_5 є підробленою, проте суд критично оцінює ці твердження з тих підстав, що відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, якщо інше не встановлено судом. Так, на сьогоднішній день кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013040670001478 від 14.05.2015р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 358 КК України (щодо підробки невстановленими особами довідки про виплату паю в ЖБК № 14 «Заря» ОСОБА_5Є.) не закінчено, згідно наявних в матеріалах справи доказів, підозра нікому не пред'явлалась, що сторонами не заперечується.

Таким чином, на сьогоднішній день відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 неправомірно набув право власності на спірну квартиру, а тому в задоволені позовних вимог про визнання незаконним і скасувати рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру слід відмовити.

Також суд вважає за можливе зазначити, що у разі наявності обвинувального вироку суду по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12013040670001478 від 14.05.2015р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 358 КК України, позивачка не позбавлена можливості переглянути дане рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Що стосується вимог витребування від ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 у власність спірної квартири та припинення права власності за ОСОБА_7 на спірну квартиру то в задоволені цих вимог також слід відмовити, оскільки відповідачка ОСОБА_7 на законних підставах набула право власності на АДРЕСА_6.

Крім того, лише власник майна в розумінні ст.ст.328, 331 ЦК України має право заявляти вимоги про його витребування, а даним рішенням в задоволені вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом відмовлено.

До того ж, в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання  недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Таким чином, відмовляючи в задоволені вимог про витребування майна, судом також прийнято до уваги те, що вимоги щодо недійсності (нікчемності) правочину позивачкою, якій надавалась можливість і вона неодноразово уточнювала позовні вимоги, заявлено не було.

З огляду на вищевикладене, суд також дійшов до висновку, що позивачці не було завдано матеріальної шкоди, оскільки майно, щодо якого виник спір не було її власністю, а тому в задоволені позовних вимог про відшкодування матеріальної, іншої шкоди також слід відмовити.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, то в їх задоволені слід також відмовити, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що ОСОБА_7О, набула право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 433, укладеного з ОСОБА_6 13 березня 2015 року (т.1 а.с.149-149). Право власності на придбане майно за ОСОБА_7 вже зареєстровано належним чином, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с. 87).

За вимогами ст. 330 ЦК України добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, воно не може бути витребуване у нього. Дані правовідносини стосуються відплатних договорів, до яких договір дарування не відноситься, а отже позовні вимоги ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10-11, 15, 18, 57- 64, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст.181,182,  330, 384-389, 392, 393, 655, 658, 1173, 1174, 1223, 1233, 1236 ЦК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ЖБК № 14 "Заря", Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, треті особи - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про встановлення факту належності квартири, визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби, витребування майна, визнання права власності за заповітом, скасування права власності, стягнення шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа- Кузьомкіна ОСОБА_11, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за цією особою, відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за цією особою, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 29.06.2016

Суддя: Карпенко С.Ф.