Справа № 565/220/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіДемчини Т.Ю.

при секретаріКовальчук В.С.

з участю позивача представника відповідачаОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на її утримання у розмірі ? частини його щомісячного заробітку. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 21.10.11 р. сторони перебували у шлюбі, які розірвано у 2015 році. За час перебування у шлюбі позивачу встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку з цим вона потребує коштів на лікування, реабілітацію, спеціальне харчування, сторонню допомогу та догляд. Відповідач має можливість надавати допомогу на утримання позивача, оскільки працевлаштований та має стабільний заробіток.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 повністю підтримала вимоги позовної заяви та пояснила, що під час шлюбу ОСОБА_5 неодноразово застосовував до неї фізичну силу, що в кінцевому рахунку призвело до погіршення стану її здоров'я та виникнення інвалідності.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення, з яких вбачається, що позивач не потребує матеріальної допомоги на утримання, намагаючись зловживати передбаченим законодавством правом. Колишнє подружжя перебувало у шлюбі нетривалий час, при чому інвалідність позивача настала хоча і за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, проте після фактичного припинення шлюбних відносин. Спільних дітей сторони не мають. Інвалідність позивача залишає їй можливість працювати та отримувати заробіток. Доходи позивача від реалізації її майна повністю забезпечать її потреби в утриманні на найближчі 36 років. Позивач з сином має нерухоме майно, яке можна здавати в оренду, про її статки свідчить те, що на день народження вона подарувала своєму синові автомобіль. Син зобов'язаний піклуватись про матір, проте вимог про стягнення з нього аліментів на своє утримання ОСОБА_3 не заявляла. Під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 почувалась добре, про що свідчить довідка кінно-спортивної школи. Причиною тривалого перебування позивача на стаціонарному лікуванні у 2015 році є вимоги законодавства для осіб, які мають намір та бажання оформити інвалідність. З цих підстав відповідач ОСОБА_5 у письмових поясненнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю розділила позицію свого довірителя та з підстав, викладених у його письмових поясненнях, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, подані сторонами, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 21 жовтня 2011 року. Даний шлюб розірвано рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 листопада 2015 року.

Як вбачається з довідки до акту МСЕК серії АВ № 0396651 від 12.11.15 р., після первинного огляду ОСОБА_3 з 23 жовтня 2015 року встановлено інвалідність третьої групи загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, у висновку про умови та характер праці довідки зазначено, що позивачу протипоказана важка фізична праця та робота з тривалою ходьбою. Наступний переогляд позивачу визначено у жовтні 2016 року.

Відповідно до ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Рівненської області від 11.11.15 р., яким залишено без змін рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12.08.15 р. про розірвання шлюбу між сторонами, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони більше року проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків.

З урахуванням дати винесення рішення судом першої інстанції, в силу ст.61 ЦПК України суд визнає встановленим та таким, що не підлягає доказуванню, факт відсутності фактичних шлюбних стосунків між сторонами з серпня 2014 року.

Натомість, інвалідність ІІІ групи терміном на один рік встановлена позивачу з 23.10.15 р., тобто не лише після фактичного припинення шлюбних стосунків, а й після винесення місцевим судом рішення про розірвання шлюбу з відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що з підстав, передбачених ст..75 СК України, позивач ОСОБА_3 не набула права на утримання за час шлюбу.

Статтею 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 13.04.16 р. у справі № 6-3066цс-15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України, за положеннями ч.ч.2-4 ст.75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 30.11.12 р., укладеного ОСОБА_3 з ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського н6оратіального округу Давидовою Я.Ф., позивач продала належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, продаж здійснено за 508400,00грн.

Як пояснила позивач в судовому засіданні, з продажу даної квартири вона отримала лише частину коштів, оскільки того ж дня частину коштів від її продажу віддала своєму сину ОСОБА_11, за які останній того ж дня придбав житло.

Вказана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.11.12 р., укладеного ОСОБА_12 та ОСОБА_11, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського н6оратіального округу Петриченко О.О., за умовами якого ОСОБА_11 придбав квартиру АДРЕСА_2, купівлю здійснено за 315723,50 грн.

Отже, сума коштів, яка залишилась у розпорядженні позивача, складає: 508400,00 грн. - 315723,50 грн. = 192676,50 грн.

Доказів відсутності такої суми коштів на момент встановлення позивачу інвалідності, чи будь-яких документів у підтвердження їх витрачання за час шлюбу, ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, позивачем не подано суду доказів обґрунтованості причин власної не працевлаштованості, адже довідка до акту МСЕК містить висновок про можливість виконання позивачем роботи, за виключенням такої, що є важкою фізичною працею та роботою з тривалою ходьбою.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави вважати, що позивач ОСОБА_3 є такою, що потребує матеріальної допомоги на утримання, оскільки відповідачем доведено отримання нею доходів, які забезпечують їй прожитковий мінімум, встановлений законом, який відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01.05.16 р. для працездатних осіб складає 1450,00 грн. на місяць.

Доказів про існування причинно-наслідкового зв"язку між неправомірними діями відповідача та настанням інвалідності позивача суду не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.75, 76 СК України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів відмовити в повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: