АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5559/16 Справа № 185/1174/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді – Ремеза В.А.

суддів – Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря – Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк»),

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

08 лютого 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що13 грудня 2005року між Банком і ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 3 700грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору і цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Свої зобов'язання за договором та угодою ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 15 651,30грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 1 613,04грн.; заборгованості за процентами користування кредитом – 9 966,77грн.; пеня та комісія – 2 850грн.; штраф (фіксована частина) 500грн.; штраф (процентна складова) – 721,49грн., і вказану заборгованість Банк просив стягнути із відповідача, а також стягнути судові витрати в сумі 1 378грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково та стягнено на його користь з ОСОБА_2 суму заборгованість за кредитним договором від 13.12.2005року в сумі 1 613,04грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення в частині відмови задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості, суд послався на те, що позов підлягає частковому задоволенню - в сумі заборгованості за кредитним лімітом 1 613,04грн., яка визнається відповідачем, а в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Проте з таким висновком суду не можливо погодитись виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2005р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами надання банківських послуг; Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1  ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених   змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3 700грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії картки, наданої банком відповідачу та відповідно строк дії кредитного договору сплинув у грудні 2007 року. За умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання. Останній місячний платіж відповідачу слід було внести до 25.01.2008р., ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом лише 08.02.2016р., тобто з пропуском як загального, так і спеціального строку позовної давності.

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до положень п. 1, ч. 2, ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем було здійснено в сумі 120грн. 20.03.2013р.

Банк звернувся до суду з позовом 08.02.2016р., а тому колегія суддів вважає, що звернувшись до суду в межах трирічного строку позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за укладеним з відповідачем кредитним договором в частині стягнення суми заборгованості за кредитом – 1 613,04грн.; заборгованості за процентами користування кредитом – 9 966,77грн. і в цій частині позовні вимоги Банку є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданими сторонами доказами по справі, та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в сумі 2 850грн., колегія суддів вважає, що в цій частині вимоги Банку не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з позовної заяви, Банк просив стягнути вказану суму коштів, зазначивши, що вказана сума є заборгованістю за пенею та комісією.

Згідно розрахунку, який було надано Банком на підтвердження заборгованості за кредитним договором, сума в розмірі 2 850грн. є комісією за кредитним договором.

Відповідно до п.6.5. «Умов та правил надання банківських послуг», клієнт зобов’язаний погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.

Проте укладеним між сторонами договором не було передбачено сплату комісії за користування кредитними коштами, а тому колегія суддів вважає, що позивачем було безпідставно нараховано зазначену суму заборгованості.

Оскільки судом першої інстанції не було враховано наведені обставини, а тому рішення суду в частині відмови Банку у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами користування кредитом – 9 966,77грн. за пропуском строку підлягає скасуванню, в частині відмови Банку у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії та пені підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови в позові на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Що ж стосується рішення суду в частині відмови Банку в задоволенні позовних вимог до відповідача про стягнення штрафних санкцій, а саме штраф (фіксована частина) 500грн.; штраф (процентна складова) – 721,49грн., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову Банку у задоволенні цих вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки позовна давність встановлюється тривалістю в один рік.

В ході розгляду справи відповідач подала заяву про застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності (а.с.40).

Оскільки останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено 20.03.2013р., а тому з вказаної дати розпочався відлік строку позовної давності в один рік який закінчився відповідно, 20.03.2014р., однак Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 08.02.2016р., тобто з пропуском встановленого строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 1 378грн., за апеляційний розгляд справи судовий збір в сумі 1 515,80грн., а всього 2 893,80грн.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Судом задоволено позовні вимоги частково, а саме з заявленої суми 15 651,30грн., задоволено вимоги на суму 11 579,81грн., тобто на 74%, а тому враховуючи, що відповідач по справі ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, і відповідно до чинного законодавства вона звільнена від сплати судового збору, з держави на користь позивача підлягають поверненню понесені позивачем витрати пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 74% від суми 2 893,80грн., що складає 2 141,41грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316 ЦПК України колегія суддів, –

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року в частині відмови ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за пропуском строку позовної давності скасувати.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року в частині відмови ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення комісії та пені змінити в частині правового обґрунтування відмови в позові.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13 грудня 2005 року, станом на 31 грудня 2015 року в розмірі 9 966,77грн., яка складається з заборгованості по процентам за користування кредитом.

Компенсувати за рахунок держави ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір пропорційно задоволеної частини вимог у сумі 2 141,41грн., який було сплачено ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно платіжного доручення №PROM5B3QPU від 25.01.2015р., та платіжного доручення №PROM6BBQKC від 06.06.2016р.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: