УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 березня 2009 року                                                   м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                   у складі:

  ВСТАНОВИЛА:

      28.01.2008р. Державне підприємство Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (далі по тексту позивач) звернулося                           до   господарського суду Кіровоградської   області з позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі  Кіровоградської області (далі по тексту відповідач) № 555 від 19.09.2007р. про застосування фінансових санкцій           та нарахування пені на загальну суму 3 766 774 грн. 83 коп..

    Постановою господарського суду Кіровоградської   області від 18.06.2008р. у справі № 17/26 у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована безпідставністю та необґрунтованістю  позовних вимог, оскільки відповідачем прийнято рішення в межах наданих повноважень та з дотриманням норм діючого пенсійного законодавства.

Позивач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, позивач просить постанову від 18.06.2008р. у даній справі  скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Позивач свої вимоги в скарзі обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував того факту, що термін сплати розстрочених ухвалами господарського суду платежів                  за період з вересня 2007р.по грудень 2008р. включно не настав, а платежі було сплачено, тобто затримка платежів та прострочення сплати заборгованості не мали місця. Оскільки позивач повністю сплатив розстрочену судами заборгованість, на його думку, рішення               відповідача про нарахування санкцій та пені було прийнято безпідставно та незаконно,              а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені                           в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Кіровоградської області від  18.06.2008р. у даній справі скасувати               і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позову.

Відповідач на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності              його представника.

Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги                   та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області  від 21.12.2006р. у справі № 10/163 було розстрочене виконання постанови від 29.09.2006р. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості по страхових внесках, фінансових санкціях та пені  на загальну суму 3 656 115 грн. 79 коп. на два роки до 31.12.2008р. з обов'язковою щомісячною сплатою зазначених в ухвалі сум (а.с. 19-21).

Також, згідно ухвали господарського суду Кіровоградської області  від 22.12.2006р. у справі № 3/348 було розстрочено виконання рішення господарського суду                               від 28.12.2004р. про стягнення з  позивача  на користь відповідача заборгованості зі сплати збору  на обов'язкове державне пенсійне страхування  в сумі 1 487 429 грн. 63 коп. на два роки - до 31.12.2008р. з обов'язковою щомісячною сплатою  зазначених в ухвалі сум            (а.с. 22-24).

 17.09.2007р. позивач повністю сплатив розстрочені зазначеними ухвалами існуючі заборгованості.

19.09.2007р.  начальником Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі  Кіровоградської області, на підставі  п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнято рішення №555 про   застосування до позивача  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 964 789 грн. 47 коп. та нарахування пені в розмірі 1 801 985 грн. 36 коп. за несплату  (неперерахування)                або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками  страхових внесків,                у тому числі донарахованих страхувальниками  або органом  Пенсійного фонду за період   з 24.02.2004р. до 20.09.2007р. (а.с. 17).

Позивач, посилаючись на те, що термін  сплати  розстрочених ухвалами  суду платежів  не настав, платежі було сплачено до закінчення встановленого судами терміну,          а отже  несвоєчасна сплата  платежів місця не мала, просив скасувати  рішення відповідача № 555 від 19.09.2007р., як таке, що прийнято безпідставно і незаконно.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку, що рішення відповідача прийнято законно і в межах наданих повноважень, а тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) закріплено, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення   та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.    

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду                  у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ст. 20 Закону).

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Згідно  з ч. 2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю                 із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені                                 та застосуванням фінансових санкцій.

В п 2 ч. 9 цієї ж статті 106 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,              у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

•   10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати                у строк до 30 календарних днів включно;

•   20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

•   50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків                і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунка підприємства, яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно та інших узгоджених зобов'язань, у порядку, визначеному          ч.5 ст. 106 Закону.  

Відповідно до зазначеної норми, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Уразі, коли страхувальник має несплачену  недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.  

Нараховані спірним рішенням відповідача №555 від 19.09.2007р. фінансові санкції та пеня були застосовані до підприємства в зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно нарахованих страхових внесків за період з 21.02.2004р. по 20.09.2007р. із строками затримки від 2 до 574 днів, про що свідчать дані катки особового рахунку.

Отже, доводи, наведені позивачем як в позові, так і в апеляційній скарзі,                        не спростовують підстав для застосування фінансових санкцій та пені, оскільки розстрочка виконання судового рішення стосується лише порядку його виконання і ніяким чином             не змінює строків виконання грошових зобов'язань страхувальника перед Пенсійним фондом України, визначених Законом.  

Щодо наданих позивачем під час перегляду справи апеляційним судом копій судових рішень, які стосуються фактів введення, існування та припинення дії мораторію  на задоволення вимог кредиторів боржника - позивача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач під час розгляду справи судом першої інстанції не змінював і не доповнював підстав позову, не надавалися суду першої інстанції і зазначені судові документи для дослідження та надання їм оцінки. Тому колегія суддів також не надає оцінку даним фактам, і приймає рішення на підставі наявних у справі доказів, що були предметом дослідження судом першої інстанції.

  З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального  права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються наявними                  у справі доказами, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу Державного підприємства Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд   залишити без задоволення .

        Постанову господарського  суду Кіровоградської   області від 18.06.2008р.  у справі    № 17/26     залишити   без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 20.08.2009р..

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

Судді:                                     А.О. Коршун

М.П. Кожан