Справа № 278/2849/15-ц

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді – Зубчук І.В.

секретаря – Безпалько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - ФГ «ОСОБА_10І.», про визнання недійсними розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 року №875, від 27.12.2006 року №1001, від 16.07.2007 року №688, від 26.10.2007 року №1047, від 26.03.2009 року №374, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки для ведення фермерського господарства та для особистого селянського господарства, скасування рішення реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права власності земельних ділянок від 28.04.2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави 07.09.2015 року звернувся в Житомирський районний суд Житомирської області з позовною заявою до Житомирської районної державної адміністрації (надалі - РДА), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - ФГ «ОСОБА_10І.», про визнання недійсним розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 року №875, від 27.12.2006 року №1001, від 16.07.2007 року №688, від 26.10.2007 року №1047, від 26.03.2009 року №374, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки для ведення фермерського господарства та для особистого селянського господарства, скасування рішення реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права власності земельних ділянок від 28.04.2015 року. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправну передачу райдержадміністрацією земельної ділянки загальною площею 9,6 га. в оренду ФГ «ОСОБА_10І.», оскільки спірні земельні ділянки перебували у колективній власності реформованого КСП ім.Мічуріна та підлягали розпаюванню між 387 членами реформованого підприємства, внаслідок чого порушено майнові права останніх. Крім того, позивач вказав на порушення порядку зміни цільового використання спірних земельних ділянок, що є підставою для скасування розпоряджень голови РДА про зміну виду використання земельних ділянок та позбавлення права власності відповідачів на земельні ділянки.

Представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в позові та поясненнях.

Представник відповідачів фізичних осіб та ФГ «ОСОБА_10І.» ОСОБА_11 позов не визнав та просив відмовити в позові з підстав зазначених у запереченнях (а.с.168-177 т.1). Відповідно до поданої заяви від 12.07.2016 року представник відповідачів клопотав суд відмовити у задоволенні позовних вимог застосувати строки позовної давності до позовних вимог (а.с.106 т.2).

Представник Житомирської районної державної адміністрації позов не визнав та просив відмовити з підстав зазначених в запереченні (а.с.143-148).

Представник Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, ставлення до позовної заяви не висловив.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням голови РДА від 03.12.2004 року за №643 затверджено акт обстеження розпайованих сільськогосподарських угідь реформованого КСП ім.Мічуріна на території Кам’янської сільської ради. Згідно змісту складеного 28.11.2004 року акту, комісією було проведено обстеження сільськогосподарських угідь колективної власності реформованого КСП ім.Мічуріна Кам’янської сільської ради Житомирського району, які в подальшому рекомендовано використовувати під час розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та документації по виготовленню державних актів на право власності на землю членам реформованого КСП ім. Мічуріна. Площа сільськогосподарських угідь в умовних кадастрових гектарах склала 1152,1 га., в тому числі хмільників – 49,3 га.

Підставою для проведення обстеження та визначення площі сільськогосподарських угідь, що підлягали розпаюванню, слугувало виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року за №1529/99 та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року за №720/95.

Розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації №274 від 21.04.2005 року затверджено протокол зборів власників земельних часток (паїв), проектно-технічну документацію із складання проекту організації земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на землю членам реформованого КСП ім.Мічуріна і вирішено передати у власність громадян земельні ділянки для ведення особистою селянського господарства у фізичних гектарах визначених в документації.

Відповідно до проектно-технічної документації із складання проекту організації земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на землю членам реформованого КСП ім. Мічуріна площа сільськогосподарських угідь в умовних кадастрових гектарах склала 1152.0563 га. в т.ч.: рілля - 1102,720 га., багаторічні насадження (хміль) - 49,2843 га., які підлягали паюванню.

10.05.2006 року на засіданні зборів засновників СТОВ «Кам’янське» (правонаступника КСП ім. Мічуріна) вирішено продати хмелешпалеру ФГ «ОСОБА_10І.»., що підтверджується витягом з протоколу №4 загальних зборів товариства.

26.09.2006 року між СТОВ «Кам’янське» та ФГ «ОСОБА_10І.» укладено договір купівлі-продажу споруд хмелешпалер, які розташовані на площі 9,6 га за межами населеного пункту в масиві «Соколова гора», а 29.09.2006 року складено акт передачі хмелешпалери бригади № 1.

Розпорядженням голови РДА від 23.11.2006 року за № 875 надано ФГ «ОСОБА_10І.» дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі та складання договору оренди землі під хмелешпалерою.

Розпорядженням голови РДА від 27.12.2006 року за № 1001 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та складання договору оренди землі, з метою передачі її в оренду ФГ «ОСОБА_10І.» на території Камянської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та складання договору оренди землі з метою передачі її в оренду ФГ «ОСОБА_10І.» на території Кам’янської сільської ради та передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 9,7696 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, затверджено нормативно грошову оцінку вказаної землі.

Згідно тверджень позивача передані в оренду земельні ділянки підлягали розпаюванню між членами реформованого КСП ім.Мічуріна.

Однак, такі твердження спростовуються наступним. Матеріали справи не містять жодного доказу з приводу включення спірних земель в загальну площу, яка підлягала паюванню і мала бути використана під час виготовлення державних актів на право приватної власності громадян - членів реформованого КСП ім.Мічуріна. Зокрема, позивачем не надано ні переліку осіб – пайовиків, в інтересах яких фактично пред’явлено позов, ні доказів отримання такими особами сертифікатів на земельні паї. Матеріали справи свідчать про відсутність присвоєних спірним землям номерів паїв. Відповідно до наявної схеми із нанесенням земельних ділянок, які підлягають розпаюванню, останні пронумеровані, визначені їх межі, площа, конфігурація, нанесені лінії електропередач, а також в експлікації угідь зазначена кількісна характеристика земель. Загальна кількість ділянок – 418, кількість паїв складає – 390, площа під паями - 1089,3713 га., рілля – 1102,7720 га., хміль - 49,2843 га., під проектованими дорогами - 13,4007 га., площа під ЛЕП - 0,0633 га. Разом з тим, спірні земельні ділянки із позначкою «Хміль» виділені окремо та не позначені номерами.

Співставивши зміст оскаржуваних розпоряджень з обставинами, встановленими у судовому засіданні, жодних порушених прав 390 пайовиків судом не встановлено, адже кількість виділених громадянам ділянок становила 418, які включали у себе землі під багаторічними насадженнями площею 49,3 га, як і було передбачено спірними розпорядженнями та проектом організації земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на землю членам реформованого КСП ім.Мічуріна.

Варто зазначити, що вказуючи на незаконну передачу в оренду земельної ділянки, прокурор не порушує питання законності продажу хмелешпалер. В такому випадку, суд має виходити з презумпції правомірності укладеного правочину та зазначеним у ньому обставинам. Зокрема згідно укладеного договору купівлі-продажу, хмелешпалери ідентифіковано як споруди, що розташовані на земельній ділянці площею 9,6 га за межами населеного пункту в масиві «Соколова гора».

Одночасно суд не приймає як належний доказ акт від 19.10.2006, складений за участю директора СТОВ «Кам'янське», щодо інвентаризації багаторічних насаджень хмелю та споруд (хмелешпалер), оскільки, на час проведення обстеження хмелешпалери вже перебували у приватній власності, що підтверджується як укладеним договором купівлі-продажу, так і складеним актом передачі.

Таким чином, судом не встановлено допущених РДА та ФГ «ОСОБА_10І.» порушень вимог діючого на той час законодавства при передачі в оренду земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів віднесення такої ділянки до розпайованих земель.

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, спірні розпорядження голови РДА прийнятті в межах повноважень та у спосіб визначений ЗК України, що виключає можливість скасувати останні у судовому порядку.

Відповідно до статуту ФГ «ОСОБА_10І.» відповідачі є засновниками господарства (а.с.39 т.2).

Розпорядженням першого заступника голови РДА від 16.07.2007 року за № 688 надано згоду членам ФГ «ОСОБА_10І.» на безоплатну приватизацію земельних ділянок в розмірі земельної ділянки, визначених для членів реформованого КСП ім.Мічуріна на території Кам’янської сільської ради.

Розпорядженням першого заступника голови РДА від 26.10.2007 року за №1047 затверджено проект із землеустрою щодо організації території земельних часток та складання державних актів на право власності на землю в розмірі земельної частки паю членам фермерського господарства за рахунок земельних ділянок ФГ «ОСОБА_10І.» на території Кам’янської сільської ради.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» до земель фермерського господарства належать земельні ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

На момент прийняття оскаржуваних розпоряджень голови РДА №688 від 16.07.2007 року та №1047 від 26.10.2007 року спірна земельна ділянка перебувала в оренді.

Розпорядженням голови РДА від 26.03.2009 року за № 374 затверджено технічну документацію по відновленню меж земельних ділянок переданих у власність для ведення фермерського господарства громадянам - відповідачам по справі.

На ім’я відповідачів видано державні акти на право власності на земельні ділянки щодо предмету спору (а.с.55-64 т.1).

Окрім вищезазначеного, позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані розпорядження є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного земельного законодавства України, оскільки на момент їх прийняття не було передбачено можливості зміни виду користування земельної ділянки в межах певної категорії земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, як передбачено пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Частина перша статті 19 Земельного кодексу України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пункт "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наведені норми свідчать, що землі для ведення особистого селянського господарства та ведення фермерського господарства належать до однієї категорії земель - сільськогосподарського призначення.

Зазначене також підтверджується Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему від 24 квітня 1998 року №14-1-7/1205, пункт 2 якого визначає, що землі сільськогосподарського призначення класифікуються: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду; для ведення сільського господарства; для ведення підсобного сільського господарства; для ведення селянського (фермерського) господарства; для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності; для іншого сільськогосподарського призначення.

За визначенням статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає зміну категорії земель, зміна ж використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не має наслідком зміну цільового призначення.

Як свідчать обставини справи, спірні розпорядження приймались відповідачем на підставі звернення відповідачів та на підставі технічної документації із землеустрою.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

За таких обставин слід дійти висновку, що прийняття спірних розпоряджень стало наслідком реалізації законних прав власників земельних ділянок використовувати їх на власний розсуд та відповідно до цільового призначення.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Як було встановлено вище, згідно спірних розпоряджень виготовлено державні акти на право власності на земельні ділянки третім особам.

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження), передбачено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Враховуючи викладене, затверджена спірними розпорядженнями технічна документація із землеустрою фактично є технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передбачена в підпункті "і" частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій".

Крім того, вказані розпорядження виконані у повному обсязі, внаслідок їх прийняття виникли правовідносини, пов'язані з оформленням права власності на земельні ділянки (видача державного акту на землю).

Окрім іншого, позивачем зазначено про наявність особливо цінних земель у складі земель переданих у приватну власність громадянам. Однак зроблені позивачем висновки не підтверджуються матеріалами справи. А саме, згідно технічного звіту по обстеженню земельних ділянок (на предмет встановлення ґрунтового покриву та визначення особливо цінних груп ґрунтів), які передані у власність членам фермерського господарства за рахунок земель фермерського господарства «ОСОБА_10І.» площею 9,7696 га і розміщенні на території Кам’янської сільської ради Житомирського району особливо цінні групи ґрунтів відсутні. Згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 року №245 «Про затвердження Переліку особливо цінних груп ґрунтів», зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.10.2003 року №979/8300 - ґрунти (шифри агровиробничих груп ґрунтів 5в, 8в, 14в, 21в,) не відносяться до особливо цінних груп ґрунтів.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав та посвідчуються, зокрема державним актом (ст.ст.125,126 ЗК України).

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Захист права власності на земельні ділянки відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК України можливий шляхом припинення правовідношення права власності відповідачів визнанням недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки.

Даний висновок узгоджується з постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 червня 2014 року, справа №6-46цс14.

Пунктами 1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В позовній заяві відсутні обґрунтування яким чином порушені інтереси і чи існує взагалі загроза інтересам держави.

Оскільки позивач зазначив, що порушені права 387 громадян, спірні земельні ділянки перебували у колективній власності реформованого КСП ім.Мічуріна та підлягали розпаюванню між членами реформованого підприємства, а тому в даному випадку права держави не порушені та не підлягають захисту в судовому порядку.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.ч. 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки представник відповідачів заявив клопотання про застосування строків позовної давності, позов подано позивачем 07.09.2015 року, оскаржується розпорядження за період з 2006 року по 2009 року та державні акти видані у 2009 році, а тому позивачем порушено строки позовної давності та в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 14, 209, 215, 218, 221-223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, ФГ «ОСОБА_10І.» про визнання недійсним розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 року №875, від 27.12.2006 року №1001, від 16.07.2007 року №688, від 26.10.2007 року №1047, від 26.03.2009 року №374, визнання недійсними державні акти на земельні ділянки для ведення фермерського господарства та для особистого селянського господарства, скасування рішення реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права власності земельних ділянок від 28.04.2015 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Зубчук