АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5023/16 Справа № 203/7100/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Осіяна О.М.

при секретарі - Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 серпня 2012 року між банком (ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ІКАРNABG.50410.001, за умовами якого, останній отримав кредит у сумі 86 402 грн., зі сплатою 17,5 % річних, строком до 12 серпня 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором того ж дня з між сторонами та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 01 жовтня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 145 045, 91 грн.

З урахуванням викладеного, ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 18 квітня 2016 року у сумі 119 704, 91 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 52 478, 43 грн., поточної заборгованості по процентам - 387, 47 грн., пені у сумі 38 750, 15 грн. та штрафу в сумі 280 88,86 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково (а.с.220-221).

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» заборгованість за кредитним договором №ІКАРNABG.50410.001 від 13 серпня 2012 року, яка виникла станом на 18 квітня 2016 року у сумі 52 865,90 грн., з яких: поточна заборгованість за тілом кредиту - 52 478,43 грн., поточна заборгованість по процентам 387,47 грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.224-226).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 серпня 2012 року між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ІКАРNABG.50410.001, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 86 402 грн., зі сплатою 17,5% річних строком повернення 12 серпня 2019 року (а.с.11-13). Виконання зобов'язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_4 за договором від 13 серпня 2012 року.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що свої зобов»язання за кредитним договором, ОСОБА_3 належним чином не виконував, тому станом на 01 жовтня 2014 року у останнього утворилась заборгованість у сумі 145 045, 91 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в сумі 9 497, грн. та простроченої заборгованості по процентам в сумі 17 616, 57 грн. (а.с.6-10).

З урахуванням часткової сплати заборгованості за кредитним договором станом на 18 квітня 2016 року заборгованість складає 119 704,91 грн., з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 52 478,43 грн., поточна заборгованість по процентам - 387,47 грн., пеня в сумі 38 750, 15 грн. та штраф в сумі 28 088,86 грн.

Судом встановлено, що порушення зобов'язань за кредитним договором почали допускатись в період перебування відповідача ОСОБА_3 під вартою, а саме в період з серпня 2013 року по травень 2014 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше).

За приписами ст.617 ЦК України наявність обставин непереборної сили не звільняє сторону від виконання зобов'язання, а є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 617 ЦК України підстав, для звільнення відповідачів від відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, оскільки застосування штрафних санкцій у спірній ситуації є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову у стягненні пені та штрафу, не можуть бути прийняти до уваги виходячи з наступного.

Статтею 607 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

В даному випадку, ОСОБА_3 як обставину, за яку не відповідає жодна із сторін зобов`язання, а отже й підставу для визнання зобов`язання частково припиненими зазначає перебування під вартою, що унеможливило виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Докази та обставини, на які посилається банк у апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, а лише зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Л.О. Каратаєва

О.М. Осіян