ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.08.09р.Справа № 41/191-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна Традиція", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
про стягнення 121069,44 грн.
Суддя Орєшкіна Е.В.
В засіданні приймали участь представники:
Від позивача: Щербіна О.А., директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві
Від відповідача: Шатунова Н.О., довіреність б/н від 03.07.09 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 93006,99 грн., інфляційних збитків –4279,50 грн., 3 % річних –1943,09 грн., 20 % річних –12953,90 грн., пені –15458,32, всього –127641,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 12/11-2008 від 12.11.08 року.
Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.
Відповідач в судове засідання з’явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, звернувся до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, підписаної сторонами 16.07.09 року.
Клопотання відповідача судом не задоволено з огляду на наступне.
Відповідно до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.07 року № 02-5/289, господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов’язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов’язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Як вбачається з тексту мирової угоди від 16.07.09 року, відповідач добровільно сплачує наявну станом на дату цієї мирової угоди заборгованість у сумі 98006,99 грн. шляхом щоденної сплати на користь позивача суми в розмірі 1000 грн., або щонеділі 5000 грн., але в будь-якому разі сума, сплачена відповідачем позивачеві не може бути менша ніж 24000 грн. щомісяця. Виплата проводиться відповідачем до повного погашення вищевказаної загальної суми заборгованості (п. 2.1).
У випадку невиконання своїх зобов’язань викладених у п. 2.1 мирової угоди, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 10 відсотків від суми своєчасно несплаченої частини заборгованості (п. 2.2).
Отже, у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем умов п. 2.1 мирової угоди, зазначені обставини можуть призвести до виникнення нового спору, а умови п. 2.2 мирової угоди вирішують питання про права та обов’язки сторін, які можуть виникнути в майбутньому, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна»та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «М’ясна традиція» укладений договір № 12/11-2008 від 12.11.08 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити покупцю (відповідачу у справі) товар, ціна, кількість та асортимент якого вказані у накладних та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цей товар та його сплатити.
На виконання умов договору та на підставі виданої відповідачем своєму представнику довіреності на право одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ № 514175 від 10.11.08 року позивачем поставлена відповідачу верхня плівка THERMOFLEX PA/PE 70 в кількості 27 км за ціною 1141,62 грн. та нижня плівка THERMOFLEX PA/PE150 в кількості 27 км за ціною 2346,25 грн., всього на загальну суму 113006,99 грн. (разом з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000321 від 13.11.08 року, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 26).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється впродовж 14 календарних днів з моменту його приймання покупцем.
Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті поставленої позивачем продукції.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Позивач посилається на часткову оплату відповідачем товару, до стягнення ним пред’явлений борг в розмірі 93006,99 грн.
У встановлений договором термін відповідач оплати зазначеної суми позивачу не здійснив. Відсутність заборгованості, що є предметом позову, ним не доведена.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 93006,99 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.3 договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасну сплату за товар, відвантажений покупцю, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу та 20 відсотків річних від простроченої суми.
Нарахована позивачем сума інфляційних збитків за період з 27.11.08 року по 09.07.09 року становить 4279,50 грн., 20 % річних – 12953,90 грн., пені -15458,32 грн.
Зазначені вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в тому числі пені –частково, в розмірі 12166,36 грн., оскільки, згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тому стягненню підлягає неустойка за перші 6 місяців порушення відповідачем грошового зобов’язання за договором.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки пунктом 6.3 договору встановлений інший розмір процентів –20 % річних, одночасне нарахування позивачем і 3 % річних, і 20 % річних суд вважає безпідставним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного та
керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна Традиція»- 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична,17, код ЄДРПОУ 34918897, р/р 26009025358100 в ДОД ВАТ «Райффайзенбанк», МФО 305653 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна»- 03191, м. Київ, вул. Крейсера Аврори,5, код ЄДРПОУ 33295229, р/р 2600130015207 в ВАТ «БГ Банк», МФО 320995 заборгованості 93006,99 грн. (дев’яносто три тисячі шість грн. 99 коп.), інфляційних збитків –4279,50 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят дев’ять грн. 50 коп.), 20 % річних –12953,90 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три грн. 90 коп.), пені - 12166,36 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят шість грн. 36 коп.), витрат по сплаті держмита – 1224,06 грн. (одна тисяча двісті двадцять чотири грн. 06 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –299,69 грн. (двісті дев’яносто дев’ять грн. 69 коп.).
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА
Рішення підписано 17.09.09 року